За прошествие трьох хвилин чоловік середніх років звернув увагу на музиканта. Він уповільнив свій крок, зупинився на кілька миттєвостей і ... поспішив далі по своїх справах.
За хвилину скрипаль отримав свій перший заробіток: жінка кинула гроші у футляр і, без зупинки, продовжила свій крок.
Ще кілька хвилин по тому чоловік сперся до стіни і став слухати, але, незабаром, він поглянув на свій годинник і продовжив шлях.
Найбільшу увагу музикантові дісталося від трирічного хлопчика. Його мама в поспіху вела його за собою, але хлопчик зупинився щоб подивитися на скрипаля. Мама потягнула трохи сильніше і хлопчик продовжив рух, постійно озираючись назад. Ця ситуація повторювалася і з декількома іншими дітьми. Всі без винятку батьки не дали їм затриматися і на хвилину.
За 45 хвилин гри тільки 6 чоловік ненадовго зупинилися і послухали, ще 20, не зупиняючись, кинули гроші. Заробіток музиканта склав $ 32.
Ніхто з перехожих не знав, що скрипалем був Джошуа Белл - один з кращих музикантів в світі. Грав він одні з найскладніших творів, з коли-небудь написаних, а інструментом служила скрипка Страдіварі вартістю $ 3,5 мільйона.
За два дні перед виступом в метро, на його концерті в Бостоні, де середня вартість квитка становила $ 100, був аншлаг.
Один з висновків з цього експерименту може бути наступним:
Якщо ми не можемо знайти час на те, щоб ненадовго зупинитися і послухати кращі з коли-небудь написаних музичних творів у виконанні одного з кращих музикантів планети; якщо темп сучасного життя настільки всепоглинаючий, що ми стаємо сліпі і глухі до таких речей - тоді навіщо ж нам таке життя? Навіщо нам безперервна гонитва за чужими нав'язаними цінностями? І що ще ми втрачаємо в цій божевільній гонці? Відповідь одна: ми втрачаємо саме життя.
Joshua Bell - The Four Seasons "Summer" III. Presto
Joshua Bell and Frankie Moreno - Eleanor Rigby