Тихіше миші, кіт на даху.
Стара не відводила погляду від вікна.
- Зараз, зараз. Я побачу свого онука - думала вона і як неприродно здригнулася, коли почула кроки в передбаннику.
Її радість трохи померкла, коли та побачила свого зятя.
- Ось бісова і чого притягла його з собою? - подумала вона, але потім згадала, що той явно привіз їх на машині.
- Дивлюся вже урожай збираєш - підмітила донька, внучёк Тимофій якось боязко пройшов у світлицю.
- Чого боїшся, бабку злякався? - жінка підійшла впритул до хлопчика і чмокнула його своїми злегка підсихають губами.
- Проходьте в світлицю, я зараз сніданком нагодую - промовила вона, ой ось тільки зятьок, не допоможеш, а на горище треба злазити. Пшона курям з ранку не посипала - вимовила вона.
- Цей момент - сказав той, хоча стара єхидно тьохнуло, коли той піднімаючись вгору надломив сходинку дерев'яних сходів.
- Матусь, молоток потрібен. Сходи вже нікуди не годиться - сказав він спустившись з мішком крупи.
- Дим, давай не зараз - вимовила дочка - Вирішивши почати розмову з матір'ю.
- Поминаєш мам. Тут поруч на річці компанія чоловіка з роботи. Для дорослих так сказати - неголосно промовила дівчина, щоб син не почув.
- Мам, як смачно! - сказав Тимофій в світлиці, наминаючи за обидві щоки млинці зі сметаною.
- Не говори з набитим ротом - швидко осік його батько.
- Так ось розумієш мам.
- Стара трохи потягнувшись, підійшла до мішка, як ніби-то что-то хотіла сказати але забула.
- Так ось вранці ми Тимочко заберемо, а поки.
- Поки, поки Жанночка- прошамкала стара.
- Тіма ти поїв. Посидиш поки з бабусею добре - сказала мати. А батько, показавши кулак в знак підтримки, попрямував до машини.
- Ну ось і вдома їм вже не так і з матір'ю не поговорили, ось бісова - вимовила Поліна Сергіївна - Добре, що ти хоч у мене є - знову промовила вона підійде до онука.
Через деякий час заскрипіли мостини біля входу.
- Васька. Чортів пустун - вимовила Поліна Сергіївна, погладивши сірого кота, ластящегося біля її ніг.
Кот при цьому витріщивши свої очі почав наполегливо канючити їстівне.
- Киця - нахилився Тимофій до тварини, протоку при цьому трохи вершків на підлогу.
- Ну ось ще чого. Ти що - невдоволено прошамкала бабка.
- Ой, баба, я не хотів - несміливо сказав хлопчина.
Кот при цьому старанно взявся хлебтати з молочної калюжі, але випивши половину і забруднивши при цьому своїми лапами підлогу пішов в сторону виходу на вулицю, задерши при цьому свій хвіст пістолетом.
- Ось паршивець! - промовила жінка попрямувавши у напрямку до криниці. Вона зачерпнула половину відра води, і прихопивши по дорозі ганчірку для підлоги, щось бурмочучи собі під ніс, абсолютно не звернула, хоча раніше звертала, що люк колодязя не закрилися.
Вона підійшла до утворилася молочної калюжі і дзвінко дзвякнувши ручкою відра. Почала промаківать ганчірку в молоці.
- Бабуся, а можна мені на вулицю? - запитав її Тимофій, уже наситившись млинцями.
- Чортів Васька вже старий, нікого користі від нього і мишей не ловить вже - бурмотіла стара, зовсім не чуючи онука.
- Миші. Миші, кіт на даху, що не галасуйте, він почує, миші, миші - бурмотіла стара і зупинилася.
- Ой, батюшки, батюшки. Мішок з крупою. Там ще один залишився нагорі ...
- Бабуся, так можна на вулицю? - сказав Тимофій, але стара нічого не відповіла.
* * *
Тимофій вже щосили бігав по двору серед заростей картоплі і моркви. Вони йому здавалися заростями, джунглями.
- Я тарзан. Індіанець - кричав він під палючим сонцем, від чого йому захотілося пити.
- Ба - хотів було крикнути він, але побачивши відро біля криниці зрозумів, що вгамувати спрагу зможе і сам. Він підійшов до криниці, подивився в відро. Воно було порожнє. Взявши ємність в руки, він жбурнув його вглиб колодязя. Те ж вдарившись об щось у воді, нахилилося і повільно почало тонути.
Втопивши наполовину відро, хлопчик почав тягнути його назад. Відро піднялося, защепів хвіст Васьки, який був уже не таким пухнастим.
Придивившись, Тимофій зрозумів, що сталося. Поморщившись, він відпустив відро, яке полетіло вниз.
- Потрібно покликати бабусю, тим більше, що пити все одно хотілося - подумав він і пішов у напрямку до дому.
***
Поліна Сергіївна вже тричі прокляла себе за те, що не попросила зятя зняти мішок з горища. Подивилася в сторону бігає хлопчика. Вона повернулася до нього спиною, коли він зупинився. Знову подумала про мишей.
- Чортів Васька нема на що не придатний - промовила вона і полізла по дерев'яних сходах.
Вона дісталася до верху, надламаний сходинка пощадила жінку. І діставшись на червереньках до верху, поповзла по давньому сіна всередину. Сходинка її пощадила, але коса, яку вона зачепила немає. Гострий метал встромився в спину старої проткнув її наскрізь.
- Тиші миші, кіт на даху - похріпела стара перед тим як померти.
Хлопчисько повернувся в хату.
- Бабуся, ти де? Я пити хочу - сказав хлопчик, але відповіді не послідувало.
Пити все одно хотілося і Тіма вже на кухні виявив глечик з молоком. Вгамувавши спрагу, він знову рвонув на вулицю і коли хата виявилася порожньою, то тиша в ній стала розбавлятися шурхотом, які долинали зверху. Поступово шерех все посилювався.
***
- Давай не про роботу - сказав Діма своєму приятелеві, розливаючи в пластикові стаканчики горілку. Дівчата пішли купатися.
- Так я дивлюся, ти прям сім'янином став - сказав другий, допивши один стакан і потягнувшись за другим.
- Все одно молодість не пішла. Нам вічні сімнадцять - сказав Діма і підійшовши до дерев'яного пірсу стрибнув у воду, всі залишилися на березі пролунали дзвінким сміхом.
- Тимочко, напевно у бабусі на літо залишу - вимовила Жанна, розводячи руками у воді на середині річки.
- Так тут красиво, літо буде для нього не забуваємо. Попливли до берега? - промовила подруга і затеребіла ногами по воді.
- Вранці обов'язково доколоті сходи - сказала Жанна вже досить захмелілого чоловіка, хоча в цьому не було сенсу.
Вона дуже сподівалася, що мати не полізе на горище.
***
Тимофій повернувся в порожню хату, коли зголоднів.
- Бабуся, мені страшно, ти де? - почав кликати хлопчик стару, але відповіді не було. У відповідь була лише шерех і хлопчик чомусь подумав, що він не засне сьогодні вночі.
Шерех на горищі не припинявся і всю ніч, а коли все-таки припинився, то припинився лише для стін, а не для вух Тимофія. Спочатку він не спав.
- Тихіше миші - кіт на даху - постійно повторював він, закутавшись в ковдру, коли він втомлювався говорити, то засинав.
Йому снився Васька. У своїх снах він бачив як мокрий і замурзаний кіт зі злиплої шерстю і виряченими, немов ліхтарі очима вилазить з колодязя. Підходить до вхідних дверей і шкребе кігтями, завиваючи при цьому.
- Пусти, пусти.
Він чув, як той, піднімаючись по сходах дерев'яних сходів своїми кігтями повзе на горище.
- Якщо вдома немає їжі, я знаю де її знайти ...
- Тихіше миші - кіт на даху - продовжує уві сні повторювати хлопчик. Він прокидається і знову чує шурхіт. Хрускіт якогось паперу, целофану, потім шурхіт.
- Чортів Васька вже старий, і не може ловити мишей і щурів! - згадує він слова бабки.
Так він і не помітив, що настав ранок. Шерех припинився.
Тимофій дуже зрадів, коли почув кроки.
- Батьки повернулися, а Васька нарешті розібрався з цими проклятими тварюками.