Олена ДАНИЛЕЦЬ, Бобруйськ ".
Цей крик душі кореспондент "СБ" передала депутату Палати представників Надії Циркун, яка з колегами по парламенту якраз приступила до розробки нового закону "Про домашнє насильство". Незабаром наша країна може стати 36-й в світі, де з "домашнім тероризмом" борються не на словах, а на ділі. Як саме майбутній закон допоможе жертвам і приструнить мучителів? Надія Олександрівна вважає, що в листі нашої читачки описані всі ситуації, в які доводиться потрапляти жертвам домашнього насильства. У нинішніх умовах їй дійсно складно довести свою правоту, міліція ж зазнає труднощів, оскільки справа відбувається в квартирі, тоді як дія санкцій кримінального і адміністративного права поширюється тільки на громадські місця. Ось якби чоловік бив дружину на сходовому майданчику, тоді можна було б залучити чоловіка до відповідальності. Але навіть дійди справу до суду, чоловік-прислужник буде користуватися безкоштовним захисником, а жінка повинна буде собі адвоката оплатити і разом з ним збирати докази на свою користь. Тобто свідомо жертва і мучитель і морально, і матеріально знаходяться в абсолютно різних ситуаціях.
- Я вважаю, це в корені несправедливо, - каже Надія Олександрівна. - Новий закон повинен встати на сторону жертви. Передбачається, по-перше, що міліція буде наділена повноваженнями дебошира затримати і ізолювати, а його родині видати так званий "охоронний ордер" (якщо чоловік спробує повернутися додому, покарання тільки посилиться). По-друге, протягом доби адміністративний суддя повинен буде винести свій вердикт. Причому жертві не доведеться доводити свою правоту, цим займеться наслідок, і їй теж буде гарантовано право на безкоштовного адвоката. Більш того, якщо міліція виявиться свідком сімейної бійки, то зможе діяти так, як якщо б це сталося на вулиці - дебошира затримають і порушать проти нього кримінальну справу навіть без заяви жертви. Що стосується покарання, то, думаю, найкращим виходом буде "трудотерапія": це означає, ні в якому разі не містити порушника за рахунок платників податків, а відправляти його на важкі, непопулярні громадські роботи - мити під'їзди, працювати санітаром, щоб він сам себе забезпечував і передавав частину грошей в сім'ю.
Цей закон вимагає мінімальних вкладень, зате на порядок підвищить відповідальність всіх сторін - працівників міліції, які реально зможуть впливати на ситуацію, самих домочадців (дебошир знатиме, що покарання невідворотне, жертва - що їй потрібно вибирати, жити з ним чи ні) і всіх , хто вхожий в їх будинок. Він захистить також права інвалідів, хворих, яких сьогодні часто примушують виселятися з власних квартир, права старих батьків, чиї діти по "праву сили" відбирають пенсії, кімнати, нерухомість. На мій погляд, цей закон взагалі повинен вплинути на розвиток сімейних відносин. Адже що можна вважати насильством? Якщо чоловік сказав дружині: "Ну тебе і рознесло!" або дружина назвала чоловіка "невдахою", і друга сторона порахувала, що з нею поводяться в грубій формі, це теж насильство. Я вже не кажу про мате. У нас взагалі багато хто вважає, що вдома можна розслабитися, а на домашніх вилити накопичене роздратування, злість. Адже не дарма ще російський драматург Островський назвав домашню тиранію найстрашнішою з тиранією. З хуліганом, з начальником ми ще можемо судитися, а в родині, як правило, все сходить з рук. Ця тиранія небезпечна ще й тим, що саме в ній бере початок знецінюючий людське життя і гідність тероризм, про який зараз так багато говорять. Якщо дитина бачить, як батько принижує матір, то, не бачачи альтернативи, вважає це нормальним, якщо ж він буде знати, що за цим неминуче прийде покарання, то зрозуміє: чинити так неприпустимо. З іншого боку, пройде сімейний деспот кілька разів через адміністративний суд - і бажання лаятися, бити домочадців у нього напевно зменшиться. Закон про домашнє насильство в більшій мірі націлений на наше майбутнє. І якщо ми хочемо змінити ситуацію з молоддю, то повинні застосовувати його з усією строгістю до старшого покоління.
Людмила ГАБАСОВА, "СБ".