Це слово отримало загальне визнання після робіт німецького філософа Християна Вольфа. кни-ги якого називалися «Раціональна психологія» (одна тисячі сімсот тридцять дві) і «Ем-піріческая психологія» (+1734). Учитель же Вольфа - Лейбніц користувався ще терміном «пневматологія». До XIX століття це слово не вживалося ні в англійській, ні у французькій літературі.
Про використання слова «психолог» (з наголосом на останньому складі) в російській мові говорить репліка Мефістофеля в Пушкін-ської «Сцені з Фауста»: «Я психолог. про ось наука. »Але в ті часи психології як окремої науки не було. Психолог озна-чал знавця людських пристрастей і характерів.
У XVI столітті, коли виникло слово «психологія», під душею і логосом розумілося щось інше, ніж в період античності. Якби, наприклад, запитали Аристотеля (у якого ми вперше знаходимо не тільки розроблену систему психологічних поня-тий, але і перший нарис історії психології), до чого відноситься знання про душу, то його відповідь істотно відрізнявся б від пізньої-ших, бо таке знання. з його точки зору, має об'єктом лю-бие біологічні явища, включаючи життя рослин, а також ті процеси в людському тілі, які ми зараз вважаємо суто соматичними (вегетативними, рослинними) ».
Експертом порталу TREKO.RU І.Л. Вікентьева надіслана додаткова інформація:
Ми в ФБ:
вступайте!
Ми в Твіттері
Додавайтеся!