Гіппократ (Др. Рим) запропонував типи темпераментів: Темперамент - суміш, змішування в визна. співвідношенні (по відношенню до рідин в тілі чола). Кров - "Сангва", слиз - "флегма", жовч - "холі", чорна жовч - "Меланхолія" (4 типи). Кант логічно довів, що існують і повинні існувати саме такі типи чола. Сучасна психологія: підстава темпераменту - св-ва НС. Айзенк виділив 2 фактора, значимі для визна. індивідуальності: інтроверсія - екстраверсія, емоції. стійкість - емоції. нестійкість (нейротизм). Вони відповідають 4 типам темпераменту: Ф, С, Х, М. Юнг займався проблемою визначення типів хар-рів. 2 типу спрямованості людей: рух. зовні (екстраверсія) і рух. всередину (інтроверсія). Павлов: типологія темпер-ту (побудова типології за кілька кроків). Темперамент пов'язаний зі св-вами НС. 1) виділення основних (не зводяться до ін.) Св-в НС. А) сила - слабкість. Сила НС - її стійкість до довгих. порушення визначеного подразника. Б) врівноваженість - неврівноваженість. Врівноваженість НС - можливість переходу від проц. викличу. до проц. гальмування в критичній ситуації. В) рухливість - інертність. Рухливість НС - швидкість утворення нов. ум. зв'язків. 2) виділення типів НС. Можливі комбінації: св-ва НС + збудження / гальмування = багато! Виділення дійсних типів. У слабкої НС не можна Грито про врівноваженість / ні. У неврівноваженою НС не можна Грито про швидкість утворення умовних зв'язків. Висновок: 4 типи НС. 3) співвіднесення типів НС з типами темпераменту. 1. СУП - сангвінік. 2. СУИ - флегматик. 3. сну - холерик. 4. Сл - меланхолік.
Проблеми підходу: а) перехід від св-в до типам. Теплов: "передчасний перехід", тому що існують тільки синдроми св-в. Сучасна фізіологія: немає чистих типів. Чи не властивість, а група св-в з певними показниками. Б) перехід від типів НС до темпераменту. Тип НС має чіткі поведенч. прояви. Сучасна індустріальна психологія ставить це під сумнів. Проблема переходу від властивостей до типів. Сучасний підхід до вивчення темпераменту. А) Зв'язок індикаторів. Центральний показник сили: стійкість до довгих. впливу подразника, здатність загальмовує відволікаючий раздр-тель, високі абсолютні пороги, низька чувствит-сть. Синдром сили НС: багато властивостей. Теплов знаходить св-во лабільності і т.д. Б) Небиліцин: виділення загальних св-в. 1) загальна активність (РФ). Виявляється в будь-який деят-ти. 2) емоційність (лімбіч. Кора, відділи гіпокампу) - чутливість, сприйнятливість.
Проблема переходу від типів НС до типів поведінки. Кант: проблема психології темпераменту. Темпераменти душі можуть мати сприяє причиною і тіло. Темпераменти почуття, темпераменти деят-ти (критерій 1). Полюси життєвої сили: возбужд.-ослаблення (критерій 2). Висновок: сангвінік, меланхолік, холерик, флегматик. Це прості, не поєднуються фігури. Вони або перешкоджають один ін. Або нейтралізуються. Суміш простих фігур "дає вигадливий каприз, а не певний темперамент". Пробл. Темпер-нта призводить до пробл. хар-ра.
Темперамент та індивідуальний стиль деят-ти. Індивідуальний стиль проф. деят-ти. Теплов, Єрмолаєва-Томіна: досліди з сильною і слабкою НС. Потрібно виконувати арифметичні дії в розумі 40 хвилин. Прояв слабкості: зниження продуктивності. В цілому загальна продуктивність статистично однакова (трохи вище у слабкої НС). Можливі й ін. Співвідношення між типом НС і способами проф. деят-ти. Компенсація: чол освоює деят-ть, кіт. його якості не відповідають, - утворюються компенсаторні способи поведінки. Клімов: індивідуальний стиль деят-ти - засіб ефективного пристосування до даної проф. деят-ти і її об'єктивним вимогам. Природне умова: тип НС. Особистісний умова: прагнення до найкращого виконання. Схема індивідуал. стилю: ядро - темперамент, прибудова - способи деят-ти. Відношення між ядром і прибудовою: а) поліпшення природного індивід-сти. Б) вдосконалення проф. індивідуальності: форм. структури індів-льного стилю.
Поняття хар-ра дуже різниться в різних теоретичних. побудовах. У сучасній зарубіжній психології можна виділити 3 осн. напрямку характерології: - констінстітуціонно-біологічне - Кречмер. Хар-ер, по суті, зводиться до сукупності зовн. виду, конституції і прояви темпераменту. Є астенічний, атлетичний, пікнічної характеру; - психоаналітичний - Фрейд, Юнг, Адлер. Хар-ер пояснюється виходячи з бессозн. потягів чола; - ідеологічне - псіхоетіческая теорія Робек. Хар-ер полягає в гальмуванні інстинктів, кіт. визначається етико-логічними санкціями. Які інстинкти і якими санкціями гальмуються, залежить від внутр. іманентних св-в особистості.
Риси характеру - це придбані, сформовані якості особистості, закладені в дитячому віці. Вони форм-ться проц. життєдіяльності ти чола на осн. темпераменту, впливом і зовн. (Соц.), І внутрішніх (психологічний.) Чинників. Хар-ер визначає: -лінію повед. чола; -індівідуал. особ-ти психіки; -особлива-ти його вчинків.
Хар-ер підкреслює індивідуальність особистості. В хар-ре риси темпераменту містяться в перетвореному вигляді. Під рисою хар-ра розуміють ті чи інші особливості особистості, кіт. систематично виявлю. в различ. видах деят-ти і по кіт. можна судити про його можливих вчинках в певних умовах. Т.ч. хар-ер є своєрідним вираженням психічних пізнавальних, емоційно-вольових процесів, спрямованості, темпераменту, здатні. чола. Від хар-ра залежить, які мотиви деят-ти стануть головними, провідними. Здібності визначають інтеллетуальние риси хар-ра. Темперамент явл. його динамічної стороною. У той же час хар-ер впливає на прояв темпераменту, на його зміну і вираз в деят-ти. Переконаність визначає принциповість поведінки чола. наявність чітких принципів, кіт. чол дотримується в процесі життєдіяльності ти. Беспрінціпност' - 1а з причин непередбачуваності поведінки чола. Сист. принципів д.б.н. подвиж. розвиватися і вдосконалюватися, але не змінюватися кардинально.
Підставами для класифікації хар-ра можна виділити силу, стійкість і його структуру. Сильний - чол наполегливо, послідовно домагається своїх цілей. Надходить в соотв. зі своїми переконаннями, щодо незалежний у своїх вчинках і судженнях. Слабкий - непослідовність вчинків і дій, схильний до впливу ін. Людей і зовн. обставин, боязнь труднощів. Стійкий - ієрархічна шкала цінностей, принципи і переконання незмінні відносить. тривалого проміжку часу. Нестійкий - ієрархічна шкала цінностей, принципи і переконання постійно схильні до змін. Цельний- внутр. світ узгоджений, думки, слова, вчинки, почуття, відносини, вчинки, мотиви збігаються з переконаннями. Суперечливий - несумісні погляди, відносини, вчинки мети, мотиви, бажання.
Леонгард вважає, що у 20-50% людей некіт. риси хар-ра настільки загострені (акцентуйовані), що мають вирішальний вплив на їх поведінку, призводять до конфліктних форм взаємин, нервових зривів. Акцентуація хар-ра - перебільшене розв. окремих св-в хар-ра на шкоду іншим, що призводить до погіршення процесу взаємодії з ін. людьми. Особистостям з акцентуаціями хар-ра властиві т.зв. «Місця найменшого опору», особлива вразливість по отнош. до некіт. факторів, кіт. для даних челов явл. психотравм-ющими. Розрізняють явні і приховані (латентні) акцецентуціі хар-ра. Основними типами акцентуації хар-ра є: - гипертимический (гіперактивний); - дістемічний; - циклоїдний; - емотивний (емоційний); - демонстративний; - збудливий; - застревающий; - педантичний; - тривожний (псіхостеніческій); - екзальтований (лабільний); інтровертірованний (шизоїдний); - екстравертований (конформний).
Але частіше зустрічаються не чисті типи акцентуацій хар-ра, а проміжні, змішані. Їх вираженість м.б. від легких форм (майже не помітних) до психопатії (серйозного психічного захворювання вимагає ізоляції). Для виявлення акцентуацій використовуються спеціальні методики і тести (Шмишека, Кеттелаі ін.).