1. Підходи до розуміння креативності
2. Структура креативності
3. Креативність і інтелект
Креативність (від лат. Creatib - творення) - загальна здатність до творчості і перетворень, характеризує особистість в цілому, виявляється в різних сферах активності, розглядається як відносно незалежний фактор обдарованості.
Е. Фромм: «Це здатність дивуватися і пізнавати, це вміння, знаходити рішення в нестандартних ситуаціях, це націленість на відкриття нового і здатність до глибокого осозн-нию свого досвіду». Значить критерієм творческости є не якість результатів, а характеристики і процеси, що активізують творчу продуктивність.
Креативність трактується як здатність до творчого стилю діяльності. І суть її полягає не в простому кількісному накопиченні знань, а в умінні якісно, по-новому, їх використовувати, направляти на отримання оригінальних ідей, результатів.
Аналізуючи існуючі визначення креативності (Е.Торранс нарахував їх 84), К.В.Тейлор об'єднує їх шість груп.
1. Визначення типу «гештальт», в яких підкреслюється створення нової цілісності, а креативний процес описується як руйнування існуючого гештальта для побудови кращого.
2. Визначення, орієнтовані на «кінцевий продукт», або «інноваційні» визначення, в яких підкреслюється продукування чогось нового.
3. Естетичні або експресивні визначення, в ко-торих підкреслюється самовираження творця.
4. Психоаналітичні або динамічні, що описують креативність в термінах взаємовідносин «Воно», «Я» і «Над-Я».
5. Проблемні, що визначають креативність через ряд процесів вирішення завдань, в яких підкреслюється не стільки рішення, скільки сам розумовий процес. Наприклад, Дж. Гілфорд: «Креативність - це процес дивергентного мислення».
6. Визначення, що не увійшли ні в одну з перерахованих вище груп.
Сучасне трактування проблеми креативності, експериментально підтверджена дослідниками різних країн (В.Андерсоном, Дж.Гилфорду, АН.Луком, М.Розетом, Я.А.Пономарева і ін.), Відрізняється при-знанням того факту, що прояв творчих якостей носить універсальний характер, т. е. креативність розглядається як загальна універсальна здатність до творчості, необхідна для будь-якої сфери діяльності особистості.
Креативність - охоплює сукупність розумових і особистісних якостей (здібностей), що сприяють прояву і становленню творчості як суб'єктивного, інді-відуально пофарбованого стилю діяльності особистості.
Креативність рідкісна риса, оскільки вона вимагає одночасної наявності ряду характеристик (тями, нешаб-лонності, здатності мислити в незвичайній манері, наполегливості та ін.). Жодна з цих рис не є особливо рідкісної. Але незвично поєднання їх у одного і того ж людини. Можна уявити, що всі ці риси мають біологічну основу.
2. Структура креативності (І.А. Малахова)
Основними когось компонентами креативності є:
1) критерії і показники, або фактори креативності;
2) творчість як властивість особистості в цілому;
3) технологія творчості.
Кожен з цих трьох компонентів-блоків в свою чергу включає окремі елементи, а кожен елемент визначається поєднанням ознак його складових. Всі компоненти цієї системи знаходяться в складній взаємодії.
Кінофільм «Мій видатний мозок. Геніями народжуються »
1. Які особливості будови мозку музикантів можна позначити
2. Які причини такої будови мозку музиканта
3. Назвіть головну причину і відміну обдарованої дитини від здатного
4. Оцініть роль раннього навчання дитини для розвитку обдарованості
5. Які ще є можливості у головного героя окрім музичних
6. Оцініть почуття гумору обдарованої дитини (і його мами)
7. Які особистісні особливості головного героя можна виділити
8. Роль потокових станів у розвитку творчих здібностей
9. Які особистісні особливості вихователя (мами) обдарованої дитини
10. Які проблеми обдарованих дітей в соціумі
11. У чому небезпека підліткового віку. Чому «йде» обдарованість
12. Чим суспільство може допомогти на шляху подолання труднощів при становленні обдарованої дитини в талановитого дорослого
Креативність і інтелект
Підходи до проблеми творчих здібностей.
2. здібності (креативність) є самостійним чинником, незалежним від інтелекту. (Дж.Гилфорд, К.Тейлор, Г.Грубер, Я.А.Пономарев).
В рамках цього напрямку існує «теорія інтелектуального порогу» Е.П.Торренса: 1) Якщо IQ нижче 115-120, інтелект і креативність утворюють єдиний фактор. 2) При IQ вище 120 творча здатність стає незалежною величиною, тобто немає креативів з низьким інтелектом, але є інтелектуали з низькою креативністю.
3. Високий рівень розвитку інтелекту передбачає високий рівень творчих здібностей і навпаки. Творчого процесу як специфічної форми психічної активності немає. (Д. Векслера, Р.Уайсберг, Г.Айзенк, Л. Термена, Р.Стернберг і ін.)
Однак високий інтелект не гарантує творчих досягнень. Можна бути інтелектуалом і не стати творцем.
М.Воллах і Н.Коган тестуючи Інтел-лект і креативність учнів 11-12 років, виявили чотири групи дітей з різними рівнями розвитку інтелекту і креативності, що відрізняються способами адаптації до зовнішніх умов і вирішення життєвих проблем.