Бойові властивості хімічної зброї.
1 короткі відомості про хімічний зброю, його особливості.
2 фізичні і хімічні властивості отруйних речовин і їх практичне значення.
3 шляхи проникнення ОР в організм. Загальні токсичні властивості.
4 класифікація ОВ.
Отруйними речовинами можуть бути різні отруйні хімічні сполуки, придатні для ураження на поле бою живої сили противника.
Отруйні речовини крім поразки людей заражають повітря, місцевість, воду, а також бойову техніку, обмундірова-ня, продовольство та ін. Всі ці об'єкти, ступінь заражено-сті яких визначається концентрацією або щільністю зара-ження, в свою чергу можуть бути причиною поразки людей .
Концентрація і щільність зараження
Концентрацією прийнято називати кількість отруйної речовини, що припадає на одиницю об'єму; щільністю зараження - кількість отруйної речовини, що припадає на оди-ніцу площі. Концентрацію зазвичай позначають літерою С, щільність зараження - буквою d.
Для характеристики зараженості повітря і води застосовують вагову концентрацію. Як правило, концентрацію виражають кількістю міліграмів або грамів отруйної речовини в одному літрі або в одному кубічному метрі:
Природно, що ці позначення визначають однакову сте-пень зараження повітря або води, хоча чисельні вираження можуть бути і різні, так як в одному грамі міститься тисяча міліграмів, а в одному кубічному метрі - тисяча літрів. Так, характеризуючи деяку зараженість повітря, можна з оди-наково правом сказати, що концентрація отруйної віщо-ства 0,1 мг / л, 0,1 г / м 3 або 100 мг! М3.
Щільність зараження поверхні найчастіше висловлюють .У грамах отруйної речовини на квадратний метр поверхні: d, г / м3.
Шляхи проникнення отруйних речовин в організм
Для досягнення бойового ефекту отруйна речовина має потрапити в організм і порушити діяльність його життєвий-но важливих систем.
Найбільш ймовірно отруйну речовину може проникнути в організм через органи дихання (при вдиханні зараженого повітря), через шкірні покриви і слизові оболонки очей і верхніх дихальних шляхів (при впливі газоподібних, рідких або твердих отруйних речовин на тіло людини) - і через шлунково-кишковий тракт (при прийомі отруєної води або їжі).
Менш імовірно потрапляння отруйних речовин в організм через відкриті рани.
Фізичні властивості отруйних речовин
Для отруйних речовин важливе значення мають деякі їх фізичні властивості: агрегатний стан, летючість, раство-рімость в воді і органічних розчинниках, можливість диспергування.
По агрегатному стані при звичайних умовах отруйні речовини можуть бути у вигляді газу, рідини або твердими.
Агрегатний стан визначає спосіб переказу отруюю-ного речовини в бойовий стан, т. Е. Визначає спосіб і середовищ-ства його застосування. В першу світову війну газоподібні отруйні речовини, такі, як хлор, просто випускали з балонів, і газова хвиля під дією вітру насувалася на противника; рідкі та тверді отруйні речовини поміщали в снаряди, міни, гранати. В сучасних умовах отруйні речовини в основному можуть бути використані за допомогою авіа-ційних, артилерійських і ракетних засобів.
Одним із властивостей отруйних речовин є об'ємне дія, тобто. Е. Здатність вражати не тільки на певній ділянці місцевості, але і в приземному шарі повітря. Для досяг-ня цього при випуску з бойових оболонок отруйні речовини або переводять в газо- або пароподібний стан, або створюють з них аерозоль з рідкої (туман) або твердої (дим) фазою, або подрібнюють на краплі.
Бойові властивості отруйних речовин в значній мірі залежать від їх здатності переходити в пароподібний стан, при якому вони заражають великі простори. Ця спосіб-ність характеризується летючість. або максимальної кон-центрацией пара при певній температурі, т. е. концентра-цією насиченої пари речовини.
Кількість твердого або рідкого речовини, яке при дан-ної температурі може перейти в газоподібний стан (испа-риться), залежить від зовнішнього тиску, парціального тиску пари речовини, молекулярного ваги і може бути виражено фор-мулою
де Смакс максимальна концентрація, або летючість, речовини при температурі Т;
М- молекулярна вага речовини;
р- тиск насиченої пари речовини в мм рт. ст. при температурі Т;
Т- абсолютна температура в ° К.
Летючість отруйних речовин має найрізноманітніші зна-чення - від тисячних і навіть десятитисячних доль міліграма до тисяч міліграмів в літрі повітря. Для порівняння зазначимо, Що максимальна концентрація парів води при 20 ° С становить 17 мг / л. Зазвичай вважається, що, чим нижче температура кипіння речовини, тим більше його летючість.
В умовах бойового застосування отруйних речовин практи-но неможливо досягти максимальної концентрації їх парів, тому реальні концентрації на поле бою будуть приблизно в 10-50 разів менше максимальних концентрацій. Для блешні-ства отруйних речовин концентрації, що викликають вражений-ня, значно менше максимальних.
Після випуску з бойової оболонки отруйні речовини не-яке час зберігають стійкість до впливу зовнішніх факторів (повітря, кліматичні та метеорологічні умови і т. Д.). Стійкість речовини залежить як від його хімічної реак-ної здатності, так і від летючості. Чим більше летючість речовини, тим швидше воно випарується і швидше буде винесене воз-задушливим потоком від місця його застосування. Стійкість речовини в значній мірі визначається швидкістю випаровування, темпе-ратура навколишнього середовища і швидкістю вітру.
Для орієнтовної оцінки стійкості отруйної віщо-ства швидкість його випаровування можна порівнювати зі швидкістю випаровування води при тих же умовах. Наприклад, капельножидкими діфосген випаровується в 2,5 рази швидше води, люізіт - в 6,3 рази повільніше води і т. Д. Ще більш орієнтовно можна ска-мовити, що речовини, що киплять при температурі вище 130 °, збереженні-ються на місцевості довше, ніж вода, а речовини, що киплять при температурі нижче 130 °, знаходяться на місцевості менше часу, ніж вода.
Розчинність отруйних речовин у воді та органічних-ських розчинниках має суттєве значення. Хороша рас-яка твориться отруйних речовин у воді може привести до сильного зараження водойм, внаслідок чого вони стануть не придатні до використання для приготування їжі, для гігієнічними чеських і навіть технічних цілей. З іншого боку, розчинність отруйних речовин у воді дозволяє використовувати різні водні розчини для знешкодження цих речовин. Практично всі сучасні отруйні речовини добре розчиняються в органічних розчинниках, що обумовлює можливість зара-ження ними пального, мастильних матеріалів, гумових виробів і лакофарбових покриттів.
Зазвичай порівняно невеликі кількості отруйних ве-вин призводять до ефективного зараження приземного шару віз-духу. У зв'язку з цим зараження атмосфери в разі застосування низкокипящих і легколетких речовин може бути здійснено шляхом простого випаровування отруйної речовини. Однак і ско-кість природного випаровування, і концентрація насичених па-рів малолетучих отруйних речовин недостатні для ство-ня бойових концентрацій, тому застосування таких речовин пов'язано з їх диспергированием. т. е. з можливістю пере-вода в дрібні частинки (розміром 10
3 -Ю- 5 см), які спо-собнимі заразити приземний шар атмосфери на досить біль-шою площі. Диспергирование може бути здійснено в спе-ціальних генераторах аерозолів, а також під дією тепла або заряду вибухової речовини.
Хімічні властивості отруйних речовин
Токсичність отруйної речовини обумовлена головним об-разом будовою його молекули, внаслідок чого абсолютна біль-шинство змін будови молекули отруйної речовини, як правило, призводить до зникнення токсичності. Хімічні властивості отруйних речовин характеризуються також стійкості-востью по відношенню до різних інших речовин, що дає Підстава для судження про поведінку отруйних речовин при бойовому застосуванні.
З хімічних властивостей отруйних речовин найбільш важливе значення мають такі властивості, як взаємодія з водою, лугами, кислотами, окислювачами і відновниками, можливість взаємодії з різними матеріалами, а також термічна стійкість і стійкість під час вибуху бойових обо-лочек.
Сучасні отруйні речовини в більшості випадків не дуже активні в хімічному відношенні; це дозволяє їм протягом якогось часу після застосування зберігати своє токси-чеський дію і змушує використовувати різні засоби для їх знищення.
Отруйні речовини, як правило, стійкі до дії води; в іншому випадку вони будуть швидко руйнуватися в атмосфері і на місцевості, а в дощову і вологу погоду їх примі-ня взагалі буде виключено.
Стійкість отруйних речовин до дії лугів, кислот, окислювачів і відновників різна. Більшість отрут-ляющих речовин менш стійко до дії лугів, ніж до дії кислот. Багато отруйні речовини не стійкі до дії окислювачів, що дозволяє використовувати, наприклад, хлорне вапно і хлораміни для їх знищення. Є отрав-рами речовини, які не стійкі до дії віднови-телей. Стійкість отруйних речовин до різних класів хімічних сполук до певної міри ускладнює і ускладнює заходи щодо їх знешкодження.
Майже всі отруйні речовини здатні утворювати Комплекси з самими різними сполуками; це властивість може бути використано як для виявлення, так і для знешкодження отруйних речовин.
При виробництві, зберіганні, транспортуванні та знаходженні в бойових оболонках отруйні речовини стикаються з різними матеріалами. Щоб при цьому не стати жертвою розкладання отруйних речовин з втратою їх токсичних властивостей і руйнування матеріалів, підбирають такі матеріали, які з отруйними речовинами практично не взаємодіють.
Отруйні речовини порівняно стійкі до підвищеної температури, що виникає при пострілі і розриві бойових оболонок, і не детонують при розриві оболонок, що дозволяє для доставки їх до мети використовувати артилерійські, авіаційні Цінні та ракетні засоби. Крім того, термічна стійкість отруйних речовин визначає можливість їх переведення в аерозольний стан шляхом дроблення вибуховим зарядом або шляхом нагрівання.