вихідний текст до твору-міркування
(1) Кажуть, красиво жити не заборониш. (2) І для цього не завжди хочеться відправлятися в далекі краї - бажано бачити красу кожен день у власному будинку.
(3) Заради домашньої краси ми йдемо на грошові жертви: купуємо французькі шпалери або турецька килим, вішаємо чеську люстру, привозимо з турпоїздки різні сувеніри. (4) Але ось що прикро: відчуваючи полум'яну любов до іноземної красі, ми занадто часто викидаємо з дому то мотлох, яке через три-чотири десятки років стане вже не мотлохом, а річчю в стилі ретро.
(5) Друг розповідав: якось раз знайомі зайшли в гості і побачили у нього вдома гасову лампу і мідний самовар, ще дореволюційний.
(6) Хтось захоплено прицмокнув:
(7) - Ти ба! (8) Де дістав?
(9) А один посоромився у відповідь сказати правду. (10) Бо не дістав - знайшов речі на звалищі кілька років тому.
(11) Ми, люди, старіємо досить швидко - не так уже й довгий людський вік. (12) Але нас оточує безліч речей, які старіють і йдуть з життя ще швидше нас. (13) Ну-ка постарайтеся згадати речі вашого дитинства, що пішли в історію, і якщо повернуться звідти, то лише в якості мудрих і корисних прикрас наших квартир.
(14) Я, наприклад, вчився писати ручкою з пір'їнкою, а чорнило носив в чудовій посудині - чорнильниці-невиливайки. (15) Пам'ятається, рідкісні в ту пору іноземці запитували, де можна купити український комп'ютер - рахунки. (16) Говорили, що на цьому агрегаті наші чиновники підраховували навіть державний бюджет.
(17) Коли ми жили в комуналці, під стелею у нас висів оранжевий абажур, може, навіть шовковий, який вручну змайструвала мама. (18) Абажур був величезним, але невагомим - матеріал був туго натягнутий на звичайну дріт. (19) Він здавався нам маленьким домашнім сонечком. (20) І як же затишно ставало в кімнаті, коли вмикали світло!
(21) А у кого зараз знайдеться дивом уціліла старовинна прядка?
(22) Скільки їх знайшло свій кінець в білених печах і скромних буржуйках в морозні українські зими!
(23) Я назвав предмети не дуже далекої старовини мудрими і корисними. (24) Ось чому. (25) Нас колись в школі вчили, що минуле країни - це війни, сухопутні і морські битви, царські укази, боярські інтриги, селянські повстання і переможні революції. (26) Частково все це вірно. (27) Але ж крім урочистої державної історії була ще інша, не менш значуща історія наших сімей - приватне життя прабабусь і прадідусів. (28) Їх щоденна боротьба за існування. (29) Їх побутова кмітливість, реалізована в безлічі звичних для людей того часу речей.
(30) На жаль, до нас поки ще не дійшла одна важлива думка. (31) І в наших сучасних, цілком комфортабельних міських оселях варто зберігати речову пам'ять про наших папах, мам, дідусів, бабусь і більш далеких предків. (32) Про тих людей, які всупереч усім владі, і вітчизняним, і чужоземним, зберегли і передали нам тоненьку свічечку життя.
(За Л. А. Жуховицкий *)
* Леонід Аронович Жуховицкий (рід. 5 травня 1932 г.) - український письменник, публіцист, педагог.