- до 18 років - учні;
- 18-24 роки - студенти, працівники, які завершують професійну підготовку;
- 25-29 років - люди, які зробили професійний вибір, мають квалі-сифікацію, досвід.
На молодіжний вік припадає близько 90% всіх перших шлюбів, до 30 років в сім'ї народжені всі заплановані діти.
Культурі іманентно властива особливість до «омолодження». Ця особ-ність лежить в основі процесів її мінливості, динаміки і тісно пов'язана з проблемою наступності поколінь. Від того, які цінності віддасть перевагу молодь, багато в чому буде залежати те, яким буде суспільство, яке буду-ний його чекає.
1. Імідж - костюм, його значущі аксесуари (зачіска, прикраси кос-МЕТИК, прикраси, біжутерія).
2. Манера поведінки - особливості невербального компонента спілкування (експресія, міміка, пантоміма, хода).
3. Арго (сленг, жаргон) - специфічний словник неформальній лексики даної соціокультурної групи і його використання.
Одна з основних функцій стилю - це встановлення меж групи, відділення від інших. Нерідко в молодіжній культурі існує опозиція однієї групи до іншої.
Головною характерною рисою сучасної молодіжної субкультури є її відособленість, відстороненість часто демонстративна, епотажний від культурних цінностей старших поколінь, національних традицій. У масовій свідомості сприйняття молодіжної субкультури часто має негативний характер. На цьому тлі молодіжна культура зі своїми специфічними ідеалами, модою, мовою, мистецтвом все частіше помилково оцінюється як контркультура.
Іншою особливістю сучасної молодіжної культури, як показують численні дослідження, є переважання споживання над творчістю. Виявлено, що в структурі дозвіллєвих інтересів сучасної молоді серед 12 видів дозвілля 5 виявилися найкращими і вони пов'язані зі сприйняттям музики. Хода рок-музики по російській землі оформилося в рок-рух. Рок музика в нашій батьківщині являє собою виклик навколишньому світу, і молодь використовує її як засіб протиставлення себе, свого світовідчуття ідеалам старших поколінь. Це дуже негативна особливість, тому що по-справжньому залучення до культурних цінностей відбувається лише в активної, самостійної культуротворческой діяльності.
Третьою характерною особливістю молодіжної субкультури можна наз-вати її авангардність, спрямованість у майбутнє, часто екстремальність. Найчастіше ці риси поєднуються з відсутністю серйозного фундаменту исто-рических і культурних традицій.
Молодіжна субкультура дає молоді умовне рішення проблем, які вона відчуває. Субкультура створює простір, в якому молоді люди можуть себе почувати повноважними представниками, в той час, як в сім'ї або в школі вони відчували себе чужими і не мають ніяких реальних повноважень. Молодіжна субкультура забезпечує почуття стабільності для молодих людей, надаючи ясний набір цінностей і ролей. З її допомогою молодь, хоча і ілюзорно, вирішує свої психологічні проблеми. Цим пояснюється виняткова привабливий-ність субкультур для деякої частини молоді.
Д.В.Ольшанскій [29] визначає такі особливості суб-і контркультур-ного поведінки молоді:
Прагнення бути самим собою. Юнацького віку властивий пошук власних можливостей, свого місця в суспільстві. Це закономірно призводить до ревізії загальнозначущих норм і цінностей.
Зараження і наслідування. Це властивість випливає з того, що в період ранньої юності особливого значення набуває референтна група з її харак-терни стилем спілкування, поведінки і способу життя.
Стадний інстинкт. Він властивий не тільки субкультурної молоді, а й взагалі людині в цілому. Специфіка даного середовища полягає в тому, що в період незрілості і несформованості цільових і ціннісних установок групові цінності і цілі набувають домінуюче значення.
Наявність конкурентів, недоброзичливців і ворогів. Ця ситуація виступає необхідною умовою для згуртованості групи, яка не має певної мети. Нонконформістські тенденції в поведінці, зустрічаючи перешкоди з боку оточуючих, набувають ще більшої сили, за принципом: «заборонений солодкий плід». Свобода, придбана шляхом боротьби, цінніше доступною. До того ж наявність ворога - необхідна умова консолідації субкультурної групи, виокремлення «нас» і «їх», оскільки бунтувати необхідно проти когось.
Завищені претензії. Для молоді взагалі характерні як обост-ренное почуття справедливості, так і бажання виділитися, які при недооцінки реальних життєвих труднощів і дають ефект завищених домагань.
Існують різні підходи до типології неформалів. За утримуючи-тельному ознакою неформальні дозвільні групи В.Т.Лісовскій [30] під-розділяє на:
- прикладного характеру (клуби самодіяльних ініціатив);
- релігійні та напіврелігійні;
- правозахисні групи і об'єднання;
- спортивні та музичні фанати;
Д.В.Ольшанскій виділяє особливий тип неформалів - психологічно творчі неформали - особливий тип молодих людей, що живуть з незрозумілої і незручною для масової свідомості логіці, відмінній від звичної, буденною.
Поведінка таких молодих людей відрізняється особливою свободою, довільним-ністю і підпорядкованістю своїм власними оцінками. Їх принцип виражений-ється в двох простих і ясних фразах: «навіть якщо все навколо зневажають тебе за твої переконання, ними не можна поступатися, якщо ти впевнений у своїй правоті. Не можна підкорятися силі тільки тому, що ти слабший ».
Гопники або пацани (самоназва) - дворова субкультура житлових масивів. Характеристика, що виділяє цю субкультуру з основної маси підлітків і молоді - орієнтація на систему цінностей дорослої кримінальної субкуль-тури, культ сили, земляцтва, взаємовиручки і взаємозалежності. У осталь-ном - зовнішній вигляд, музичні смаки, стиль життя і т.д. - майже не отли-зустрічаються від звичайних хлопців. Трохи більше «накачані», трохи коротше стрижені, трохи більш агресивні на своїй території, трохи більш дисципліновані всередині своєї компанії (або банди). Спосіб життя - «тусуються» в своїх мікрорайонах, ходять в кафе і дискотеки. Іноді нападають на неформалів і просто на несміливих молодих людей. Беруть участь в дрібному бізнесі, як легальному, так і нелегальному.
Репери або хіп-хопери - шанувальники музичного стилю «реп», танці-вального стилю «хіп-хоп» і сучасної негритянської культури Амеріканс-ких міст. Реп - римований набір фраз, швидко вимовляються під рез-кую, ритмічну мелодію. Репери - найбільш ненависна з усіх молодіжних субкультур для скінхедів. Хіп-хоп культура проникла в Росію в середині 90-х років і різко популяризувалась. Хіп-хоп - це розвинена молодіжна субкультура і під ці терміном мається на увазі кілька взаємопов'язаних між собою складових: стиль одягу, графіті, мистецтво діджеїв, власне реп, Брей-данс і його різновиди. Репери носять широкі, далеко не за розміром штани, яскраві куртки, сутуляться і при розмові пристрасно жестикулюють. Цю субкультуру активно підтримують (розкручують) телебачення і більшість ЗМІ.
Футбольні фанати - частина футбольних уболівальників, яка дотри-мується певної специфічної субкультури (норми і цінності, особлива практика поведінки, символіка і т.п.) і діє відповідно до неї. Це фан-рух в Росії зародилося в 70-х роках ХХ століття. Після розпаду СРСР футбольне фан-рух стало розширюватися. Фан-групи постійно здійснюють певний набір практик: виїзди на матчі, специфічну поведінку на стадіоні та інше. Вони використовують спеціальну символіку (клубні шарфи, футболки, кепки, шапки, значки, прапори, ковпаки немислимих розмірів і т.д.), сленг і інші атрибути цієї субкультури. У фандвіженія є певні фінансові ресурси (від керівництва клубів, а також система членських внесків в рамках фан-груп). Посилення регіональних фан-рухів активізувало нові вогнища конфліктності між фан-угрупованнями команд-суперниць. Бійок тільки на кулаках в таких війнах практично не буває. Як мінімум фанати воружаются ременями з металевими бляхами або пляшками, а періодично в бійках «спливає» металева арматура, каміння, дрючки тощо Тому бійки закінчуються досить важкими ушкодженнями. Субкультура футбольних фанатів виявилася цілком прийнятною для представників цілого ряду інших субкультур: скінів, неформалів і ін.
У вирішення проблеми неформалів повинні включитися не тільки право-охоронні органи, а й громадські організації, профспілки, трудо-ші колективи, навчальні заклади і культурно-дозвільні особливо. Незважаючи на те, що угруповання неформалів існують незалежно від офіційних об'єднань і організацій, певна частина цих груп-піровок співпрацює з ними.
Кінцевим результатом проектування в сфері молодіжного дозвілля виступає розробка і реалізація культурно-дозвіллєвих програм. Порядок формування програм для певної групи молоді наступний:
- формулюються основні завдання культурно-дозвіллєвої програми;
- визначається пріоритетне для даної групи напрямок социокуль-турной діяльності;
- розробляється конкретний захід і форми культурного дозвілля з урахуванням оптимального співвідношення інформаційно-просвітницької нап-равленіях і творчих видів діяльності (тобто різних форм гро-кої ініціативи);
- проводиться оцінка витрат (організаційно-творчих, матеріальних, фінансових).
Створюючи різні дозвільні програми для молодих людей, чергуючи заняття у вільний час, треба дотримуватися тимчасові, енергетичні та інші ліміти, обмірковуючи певний набір пререключеній з одного заняття на інше. Порушення міри в будь-якому виді діяльності (концерти, ігри, свята і т.д.) перетворює її в тяжку, а значить і неугодну для відпочинку. Отже, багато хорошого - теж погано, адже не завжди чим яскравіше тим краще, тут теж є свої межі, коли захід стає стомлюючим і навіть починає дратувати.
Отже, дозвілля дає можливість сучасній молодій людині розвивати багато сторін своєї особистості, навіть власний талант. Для цього необхідно, щоб до дозвілля він підходив з позицій своєї життєвої завдання, свого покликання - всебічно розвивати власні здібності, созна-тельно формувати себе.
Аналіз участі молоді в різних видах культурних відвідувань поз-воляет розподілити їх на три групи.
Перша включає відвідування, практикуються молоддю в масовому порядку: кіно, ярмаркові вистави, дискотеки, парки відпочинку та розваг, змагання і, в меншій мірі, рок-концерти. При цьому частота відвідувань заходів такого рівня досить висока: не менше одного разу на місяць ходять в кіно 21% молодих кіноглядачів, не менше трьох разів на рік йдуть на концерт рок-музики 34% молодих відвідувачів таких концертів, 33% молодих людей, які відвідують дискотеки , роблять це принаймні десять разів на рік.
Друга група, навпаки, об'єднує малопоширені види посе-щений; концерти класичної і джазової музики, танцювальні (балетні) і оперні спектаклі.
Третя група, яку можна назвати проміжної, включає відвідуючи-ня менш ніж одним представником молоді з трьох: театр, музеї і пам'ятники.
Зрозуміло, інтерес до тих чи інших видів культурних занять залежить певною мірою від різних критеріїв (віку, статі, місця проживання - місто чи село і т.п.). Так, наприклад, відвідуваність танці-вальних вистав, як класичних, так і сучасних, серед дівчат в два рази вище, ніж серед юнаків. Серед відвідувачів джазових концертів більшість становлять чоловіки.
Вихід тут один - моральне вдосконалення і самосовершенст-вованіе західного суспільства. А процес цей дуже тривалий.
Питання для самоперевірки:
1. Поясніть термін «субкультура». По відношенню до яких явищ це поняття вживається в науковій літературі?
2. Для характеристики яких явищ молодіжного руху в Росії стало використовуватися поняття субкультура?
3. Що означає «субкультурний підхід» до молоді?
4. Охарактеризуйте поняття «стиль» як відмінну рису молодіжної субкультури.
5. Назвіть фактори, що обумовлюють розвиток неформальних рухів, дайте їм характеристику.
1. Андрєєва І.М. Голубєва М.Я, Новикова Л.Г. Молодіжна субкультура: норми, система цінностей // Соціологічні дослідження, 1989. - № 4.