Ні в одну історичну епоху, в жодній країні світу ніхто так не звеличував танець, як стародавні греко-ки, які бачили в ньому «єдність душевної і тілесної краси» і вва-талі танець прекрасним даром богів. І давньогрецькі божества самі із задоволенням віддавалися танцям, бенкетуючи на вершині Олімпу. Як на мене-нию греків, танець народилася разом з любов'ю і вічно була її невідлучно подругою. Вважалося, що сам Апол-лон, бог Мистецтва, написав перші правила мистецтва танцю. Стародавні греки так трепетно ставилися до танцю, що зробили музу Терпсихору «відповідальної» за мистецтво танцю і стали її зображати у вигляді танцю-нього дівчата в легкій туніці з ли-рій в руках.
Всі поети Стародавньої Греції сприймали вали танець. Гомер навіть ділив лю-дей на два види: «Одному боги дають дар до войовничих справах, іншому - танці і чарівне спів». Він же казав, що в світі є три самих невинних насолоди - це сон, любов і танець.
Великий філософ Платон, не до-Лебліх, ставить танець на чолі всіх наук, тому що вона утворює тіло перш розуму: «Танці розвиваю-ють силу, гнучкість і красу». На думку Платона, танець - це упражне-ня, яке повинно привести чоло-століття до чесноти, тому що спокуса-ство танцю розганяє печаль, найнебезпечніше, на його думку, з усіх ощу-щений душі.
У Стародавній Греції танець займав почесне місце в побуті і громадському житті. Танцювали всі: від селян до Сократа - цей муд-рец, незважаючи на те, що був в дуже похилому віці, визнавав користь і гідності мистецтва танцю і брав уроки танцю. Обряди, ходи і таїнства, що носили масовий характер, представляли собою своєрідні хореографічні композиції. Про характер цих древніх зразків танцю свідчать численні зображення танцівників на барельєфах, в вазопису і скульптурі. Багато описів танців зустрічається також в творах давньогрецької літератури.
Танці були обов'язковим навчальним предметом у гімназіях, а вільний громадянин, який не вмів танцювати, піддавався глузуванням і засуджений-нию. Греки пред'являли визначено-ні вимоги до мистецтва танцю. Перш за все, пози і рухи в танці повинні бути гарні і гар-монічни, крім того, танець має зрозуміло висловлювати настрій, мис-ли і почуття. Недарма Платон гово-рил: «Танець - це мистецтво вис-казать все за допомогою жестів». Тан-цевальное мистецтво настільки цінуй-лось у греків, що танцюристів, як пів-ководцев або переможців Олімпій-ських ігор, увічнювали в пам'ятних-ках.
У греків було більше двохсот танців, які можна умовно раз-ділити на п'ять груп: священні, цивільні, обрядові, домашні та сценічні танці.
1. Священні танці присвячувалися богам, яких в Стародавній Греції, як відомо, було чимало - Зевс, Гера, Афіна, Аполлон, Діоніс, Деметра і ін. У кожного бога був свій релігійний культ і, відповідно з ним, - танці. Танці, на думку стародавніх греків, були дійсно могутній-ної силою. До них вдавалися, бажаючи умилостивити богів, попросити у них благодаті, домогтися будь-якої мило-сті згори. Прославлянням богині мудрості Афіни були панафинейские танці, другі мали строгий і величний-ний характер. Їх виконували женщи-ни в повному озброєнні під звуки флейт, сюжетом танців була битва богів з титанами.
Особливою урочистістю були пройняті танці культу, присвячений-ного богині землеробства і родючості Деметрі - елевсінскіе містерії. Свято на честь богині родючості проходив в не-великому містечку Елевсіна, що неподалік від Афін, де знаходився глав-ний храм Деметри. Ритуал тримав-ся в секреті, тому культ і називаються вався «містерія», тобто «таємниця». Так виникла назва свята «Елевсінські містерії» - «Таїн-ство, що відбувається в Елевсіна». Кожні п'ять років з Афін в Елевсі-ни рухалася величезна урочистий-ва процесія. Урочисті гімни, виконувані всіма віруючими, і ли-кують танці жриць сповіщали про закінчення церемонії.
Найвеселішим святом в Стародавній Греції були Великі Діо-нісіі в честь бога виноградарства і виноробства Діоніса. Під час «Великих Діонісій», святкування кото-яких тривало тиждень, все припиняли роботу і виходили на вулиці - пля-описати і веселитися.
2. Цивільні танці виконувалися під час громадських церемо-ний і свят на площах і ули-цах грецьких міст. Самою популяр-ний була піррічеськие танець - по-інственний танець, який, по пре-Данію, змусив виконувати своїх по-інів древній цар Пірр. Цар цей дуже любив воювати, але він зроблений-але не вмів правильно вести борючись-ня і втрачав в битвах багато воїнів. Після одного такого бою, закончівше-гося перемогою Пірра, але під час ко-торого у нього загинуло майже все войс-ко, цей агресивний цар восклік-нул: «Ще одна така перемога і я ли-шусь армії!» З тих пір з'явилося вираз «Піррова перемога» - перемога, яка дорівнює поразці. Так ось, цей цар Пірр, щоб підняти бойовий дух своєї армії, наказав солдатам відпочинку виконувати войовничі танок-ки.
Піррічеськие танці в Стародавній Греції стали маленьким танцеваль-ним спектаклем про війну. У них вос-проводилися сцени битви, викон нітелей перебудовувалися подібно до того, як перебудовуються під час битви військові підрозділи. Піррічеськие танці виконували мо-лодие грецькі юнаки, в них вони демонстрували свою завзятість, лов-кістка, силу і красу рухів. Оді-ти вони були найчастіше в пурпурно-червоний одяг, танцювали з лука-ми, стрілами, щитами, факелами в руках. Виконувати піррічеськие та-нець міг одна людина, котра вела бої з уявним супротивником, міг-ли в ній брати участь і двоє, представляючи поєдинок лютий і відважний. Але найчастіше піррічеськие танці були масовими. Юнаки стрибали, захищалися мечем від противника, змагалися в метанні списа і дро-тика.
Молоді греки дуже любили танець «Журавель» - деяка різновид хороводу або нашого «Ру-чейка». У цій танці розповідаючи-лось про подвиг Тезея. У давні вре-мена на острові Крит був збудований заплутаний лабіринт, де жив Мі-нотавр - чудовисько з головою бика і тілом людини. Мінотавр щорічно вимагав від Афін страш-ву данину - дванадцять самих кра-сивих юнаків і дівчат. Тезей за допомогою нитки пройшов по лабіринт-ту і вбив Мінотавра. На згадку про цей подвиг грецькі юнаки та дівчата виконували танець «Жу-равлена», або, як вона ще називалася, «Хоровод Тезея». У ній юнак - ватажок хороводу, вів за собою інших учасників танцю, акком-Паніруємо хоровому співу грі на лірі. Малюнок танцю був складним, звивистим: він символізував за-плутаний лабіринт, темп то убист-рялся, то сповільнювався. Від танцюючих було потрібно не губитися, чуйно Улав-Ліван музичний ритм, встигати за рухами ватажка і не роз'єднувати руки.
3. До групи обрядових танців від-носяться весільні та похоронні танці.
- Весільна танець називалася «Танець Гіменея» (бог Гіменей - у стародавніх греків покровитель шлюбу). Її виконували дівчата в легких ту-никах з вінками на головах. Вона со-стояла з повільного чинного хоро-вода навколо молодят і жертви-ника Гіменею, а потім виконавець-ниці, розділившись на пари, вико-няли веселі, радісні танці.
У Стародавній Греції танці викон-нялись навіть під час похорону. Існували спеціальні похоронні танці, які називалися «Гінгра». В після-дний шлях знатного, багатого і шанованого всіма людини проводжає величезний натовп городян. Все - в довгих бе-лих шатах, на головах - кіпарі-сові вінки. Перед похоронної ко-Драбина йдуть найдостойніші юно-ши міста, вони виконують скорботну урочисту танець. А попереду процесії - спеціально запрошений-ний танцівник, який в пантомім-ме розповідає про благородних дея-пах померлого. Хода замикають жерці і натовп плакальниць в довжин-них чорних плащах.
4. Домашні танці: стародавні греки були людьми жит-безрадісними, і вони дуже любили влаштовувати домашні празд-ники і бенкети. На них зазвичай запрошувалися професійні танцівники, музиканти і акробати. Танець танцівниці супроводжувався грою на флейті. Дані танці мали своєрідне побудові і пластику, у них були присутні елементи акробатики і жонглювання.
5. Сценічні танці. Греція, як і дарувала світові мистецтво драматичного театру, де музика і танець займали почесне місце. Вистави прохо-дили в спеціально влаштованих міс-тах, як правило, біля підніжжя пагорба, по схилах якого півколом (ам-фітеатром) розташовувалися місця для глядачів. Внизу перебувала май-ка - оркестр, на якій разигри-валось дію. Місця внизу, поруч з орхестрой, вважалися промінь-шими, їх займали заможні го-рожане і жерці. Розміри древнегр-чеських театрів були величезні - Ні-які з них вміщували до трідца-ти тисяч глядачів. Стародавні греки приходили в театр на цілий день - уявлення тривали з ранку до за-ходу сонця. Істота-вал певний порядок: спочатку показували три трагедії, пов'язані між собою одним сюжетом (три-логія), потім, щоб згладити важки-лое враження, виконували комедію.
Для кожного жанру грецького театру існували свої танці. В трагедіях хор виконував еммелею - танець, що складається з патетичних, величних, шляхетних руху-ний. Цей танець передавав почуття богів і героїв. Це був навіть не танець, а прості ритми-етичні руху, які повинні були виконуватися надзвичайно сла-женно всім хором. Рухи були нескладні - кроки і похитування.
У комедіях найчастіше танцева-ли кордак, танець сатирів (сатири - це фантастичні істоти з кіз-лінимі ногами і ріжками). Це була танець швидка, темпераментна, з-білующая запаморочливими, цирковими стрибками, перекидань, розкутими поза-ми. Рухи виконувалися в бурхливому темпі і складалися з прісядок, обертаючись-ний, стрибків, під час яких п'ят-ками треба було бити себе по ягоди-цям. Танець кордак був таким складність ним, що його виконували тільки про-професійної, спеціально навчений-ні танцівники. Незвичні були костюми виконавців, несхожі на сучасну їм побутову одяг. Танцювальний костюм складався з трико (панчохи, щільно облягають ноги) тілесного кольору і звірячої шкури через плече.