Тамара Федорівна Ведін
Енциклопедія російських прізвищ. Таємниці походження та значення
Навіщо людині прізвище
Розповідають, що під час Великої французької революції стався такий епізод.
Судять якогось громадянина за приналежність до ворогів революції.
Голова суду просить підсудного назвати своє прізвище.
- Де Особлива військова школа Сен-Сір, - відповідає той.
- Але дворянства у Франції більше немає, - заперечує суддя, маючи на увазі частинку "де", що означала приналежність до вищого світу.
- Значить, я просто Особлива військова школа Сен-Сір.
- Минув час забобонів і святенництва ( "сен" - святий).
- Що ж, згоден бути просто Сіром, - каже підсудний.
- Але "сир" - це звернення до короля, а у нас вже немає короля.
- В такому разі, - радісно вигукує підсудний, - у мене зовсім немає прізвища, і я неподсуден.
Абсолютно збентежений суддя був змушений відпустити людини без прізвища на свободу.
Цей курйозний випадок дуже наочно показує, як важливо для людини, що живе в суспільстві, мати прізвище. Без неї він - щось невизначене, безправне, особа без майбутнього, тому що саме прізвище - це багатство, яке залишають у спадок навіть найбідніші.
Людина, що живе в Росії, має ім'я, по батькові, прізвище. Це триєдність складалося поступово, по часу процес обчислювався століттями. Спочатку було ім'я. Потім по батькові. Потім прізвище.
Саме це слово - прізвище - теж досить пізно увійшло в нашу мову. Відбувається воно від латинського "сім'я". І основне призначення прізвища - позначити єдине сімейне ім'я, яким зветься вся сім'я, включаючи ближніх і дальніх родичів.
Впровадив в російський побут це слово великий реформатор цар Петро I. Хоча як елемент іменування прізвища існували і раніше, тільки називалися прізвиськами, прозваного. У цьому ж значенні іноді вживалися слова "реклами" і "назвіще". Недарма в царських указах про проведення перепису населення говорилося, що слід "записати всіх людей, що проживають в таких-то місцевостях, по іменах з отці і з прізвиськом", тобто сказали б ми тепер, на ім'я, по батькові та прізвища.
У різних суспільних верствах прізвища з'явилися в різний час.
Першими в XIV-XV ст. знайшли прізвища, природно, князі, бояри. Давалися вони нерідко за назвами їх вотчинних володінь: Тверській, Звенигородський, Вяземський.
У XVI-XVIII ст. формувалися прізвища дворян. Серед них чимало прізвищ східного походження, оскільки багато дворяни прибували на службу до царя з чужих земель. Наприклад, Антіох Дмитрович Кантемир - один з основоположників російського класицизму і, звичайно, дворянин, син молдавського вченого і політичного діяча. Ми ніби й не сприймаємо це прізвище як іноземну, тим часом це переклад з тюркської Хан-Темір ( "Темір" - залізо).
У XVIII-XIX ст. знаходили прізвища служиві і торгові люди. У них часто відбивалися географічні поняття, але не в сенсі володіння ними, а за фактом народження: Архангельський, Веневитинов, Москвін.
У XIX ст. почали складатися прізвища російського духовенства: Звонарьов, Дьяконов, Попов, Молитовна. Серед них - багато штучно утворених від різних слів не тільки російського, а й церковнослов'янської, латинської, грецької, арабської та інших мов. В основі багатьох прізвищ - назви церков і церковних свят: Богоявленський, Троїцький, Успенський. У духовних навчальних закладах прізвища змінювали не тільки для милозвучності, солідності, деякою парадності, необхідних для майбутніх священнослужителів, а й тому, що "рідні" прізвища учнів були, на думку духовного начальства, дуже вже "непотрібними". І тоді Пьянков або Пьянов, наприклад, перетворювалися в Собріевскіх (від латинського sobrius - 'тверезий, непитущий').
Селяни - найчисленніша частина населення Росії - не мали прізвищ аж до кінця XIX ст. а деякі взагалі знайшли їх тільки на початку 30-х рр. XX ст. коли почався загальний паспортизація. Хоча так звані вуличні, або сільські, прізвища відомі давно, вони відрізнялися певної мінливістю. Наприклад, якщо главу сімейства звали Данилом, все його чада і дружина іменувалися Даниловими. Ішов Данила в служіння до полковника - тут же все ставали Полковникова. Повертався з війни без руки, ноги - отримував прізвисько Інвалідів. Ставав ковалем - вся сім'я перетворювалася в Кузнєцових.
Крім імен, що даються при хрещенні, широко побутували імена-прізвиська, які теж служили основою для прізвищ. Постійністю при цьому не відрізнялися ні ті, ні інші. Ішов селянин в місто на відхожі промисел, і писар давав йому "папір", в якій записувалася одна з його "вуличних" прізвищ. Повертався - до нього знову "прилипала" або стара, або нове прізвище-прізвисько. Народ російський завжди був зубоскаліст і пріметлів, уберегтися від прізвиська, якщо ти чимось виділяєшся серед людей, було зовсім не просто.
По прізвищах можна вивчати станову структуру Росії протягом століть. У них міститься вся суспільна ієрархія, все класові і станові відмінності. Можна простежити розвиток ремесел і професій, дослідити моральні погляди, пороки і чесноти.
Розпізнати сенс прізвищ не так просто. Графів міг бути і власником титулу, і кріпаком, і слугою, і позашлюбним сином. Взагалі прізвища, що відображають суспільні і економічні відносини "господар - слуга", дуже багатозначні: Поміщиків - і сам поміщик, і належить йому кріпак; Лакеїв - і сам лакей, і син його, "вибився", як говорили, в люди.
У прізвищах постає історія російської армії: Уланова, Гренадерови, Драгунова, Корнетова, Кадетова і більш звичні для сучасного вуха Солдатова, Офіцерова, Капітанове, Сержантова. Втім, історія, як відомо, розвивається по спіралі, часом все повертається на круги своя. І зараз, щоб зрозуміти, що значить, скажімо, прізвище Кадетів або Приставів, не треба лізти в словники: у нас знову з'явилися і кадети, і судові пристави.
У прізвищах відбивався навіть таке непросте питання, як національні відносини. На перший погляд, Керімов, Гулієв - прізвища азербайджанців, Гумер - татарина, Карімов - узбека. Але всі вони утворені за моделлю російських прізвищ і формально від них не відрізняються. Бабаєвим може бути і російський, і дагестанець, Караєва - російський і таджик, Юсуповим - російський і татарин. Прізвища Абрамов, Моїсеєв, Самойлов, Давидов, Юдін, Самсонов, незважаючи на своє походження від єврейських імен, належать майже виключно російською. А Семенова, Козирєва, Ісаєви можуть бути не тільки російськими, але і осетинами. Так що поспішна спроба на прізвище визначати національну приналежність позбавлена будь-яких підстав. Можна і помилитися.
Російські прізвища - справжня енциклопедія побуту, історії, етнографії. У них відображені професії і кустарні виробництва, часом давно втрачені: Мельникови, Гончарова, Бочарова, Бочкарьова, Сбитнева, Сбітенькови, Ізвозчікови, Сюртукови, Каретникова, Телегін, Хомутова, Бричкиной, Тарантасови. У них - діалектизми, яких ми зараз не знаємо: Аргунов ( "аргун" - володимирський тесля), Бузунов (від вологодського слова "забіяка, забіяка"), Гонтарёв (від "Гонтар" - той, хто робить тріску для настилу покрівлі) і т.п. У них - національне різноманіття Росії: Хаников - з адигейського "Каникей" - син вчителя; Куракін - від тюркського "курак" - сухий, худий; Атасов - від удмуртського слова "півень"; Болдін - від калмицького імені Болд, Болда.