Табір іде в небо

Сюжет [ред]

В основі сюжету фільму лежить історія кохання конокрада Лойко Зобара і циганки Ради, описана в оповіданні «Макар Чудра» Максима Горького (СРСР). Дія розгортається в самому початку XX століття, всередині циганського табору на річці Тисі на Закарпатті, на околиці Австро-Угорської імперії.

Легенда про любов двох молодих і гордих циганів - Лойко і Ради, які закохуються один в одного, але вважають, що сімейне життя - це ланцюг, що сковує їх незалежність. Місцевий немолодий поміщик-дворянин Антал Силаді також закохується в Раду, але вона при всьому таборі відкидає його. Конокрад Лойко зухвалий і щасливий в своєму ремеслі і накликає на себе гнів влади. Жандарми заарештовують Лойко. Місцева влада засуджує його до смерті, проте Лойко ухитряється втекти з власної страти і наздоганяє пішов табір Ради. В кінці фільму Лойко, виконуючи поставлене раніше дівчиною умова їхнього весілля - колінопреклонна (що у циган є приниженням) перед нею при всьому таборі, вбиває Раду і при всіх встає перед її тілом на коліна. Батько Ради, який був присутній при вбивстві дочки, вбиває Лойко ножем.

Найбільше у фільмі захоплює музика і танці. Раніше виконувалися пісні, такі як «Маляркіца», «Дивес і рат», «Яблуко», «Нане цоха» та інші, які були заспівані ще в 30-х роках XX століття, були вдало підібрані композитором Євгеном Догою і красиво переспівані сучасними на той час циганськими виконавцями театру «Ромен». Епізодичні ролі циган у фільмі зіграли артисти цього театру і Молдавської кіностудії, а ролі бургомістра і його оточення - актори Литовській кіностудії. оскільки епізоди в місті знімалися в Вільнюсі та Каунасі. так як стара архітектура цих міст місцями дуже схожа на бессарабські міста.

Нагороди [ред]

  • У 1976 році фільм отримав головний приз Міжнародного кінофестивалю в Сан-Себастьяні - «Золоту мушлю».
  • Диплом за кращу режисуру міжнародного кінофестивалю «Fest-77» в Белграді. 1977
  • Диплом за кращий фільм міжнародного фестивалю в Празі. 1977
  • Почесний диплом технічного конкурсу фільмів в рамках конгресу УНІАТЕК в Парижі. 1978
  • Світлана Тома була визнана кращою актрисою 1976 року по опитуванню журналу «Радянський екран».

В ролях [ред]

[Ред]

Схожі статті