Свобода совісті означає право людини сповідувати лю-буя релігію або не сповідувати ніякої, відправляти религи-орга- культи і здійснювати атеїстичну пропаганду. Дер-дарства встановлює систему спеціальних гарантій, забезпе-чивающих це право.
Свобода совісті визнається у всіх демократичних конституціях. Гарантії свободи совісті і релігії включають:
1) рівноправність громадян незалежно від їх ставлення до релігії, що не допускає обмежень прав громадян за мотивами конфесійної приналежності, розпалювання ворожнечі і не-навісті на релігійному грунті; 2) відділення релігійних і атеїстичних об'єднань від держави; 3) світський харак-тер системи державної освіти; 4) рівність рели-гий, релігійних об'єднань перед законом.
Держава, її органи та посадові особи не мають права втручатися в питання визначення громадянами свого відно-шення до релігії, в законну діяльність релігійних обсягів по-нання. Кожен громадянин може вільно висловлювати і поширювати релігійні погляди і переконання в усній, друкованої та будь-який інший формі. Громадяни, побажавши спільно сповідувати певну релігію, об'єднуються в религи-орга- суспільства і на основі розроблених статутів здійснюва-ляють свою діяльність, не питаючи на це санкції влади, а лише зареєструвавши своє об'єднання.
Відповідно до загальновизнаних міжнародних стан-дарт право на свободу совісті пов'язане з обов'язком ува-жати права і свободи інших осіб, закони держави, требова-ня моралі і громадського порядку. Наприклад, в РФ перешкоджання прийняттю релігійних переконань або відмови від них, вступу в релігійне співтовариство або виходу з нього, так само як і застосування в цих цілях заходів примусу, нака-ни опиняються за законом. У кримінально-правовому порядку карається збудження ворожнечі і ненависті внаслідок релігійних або атеїстичних переконань, заподіяння шкоди здоров'ю людей під виглядом виконання релігійних обрядів.
Громадянських прав в посттоталітарному суспільстві дол-дружин бути повернутий їх справжній первісний зміст, з-стоїть в огорожі індивідуальних інтересів особистості, відокремленні їх від державного втручання і пригнічений-ня. Оскільки особисті права і свободи виступають в якості ефективних інструментів самозахисту людини від тиску і втручання ззовні в його приватне життя і внутрішній світ, в їх розвитку та зміцненні об'єктивно зацікавлене все суспільство.
Подолання цієї ситуації залежить не тільки від государ-ства, яке не має сьогодні ні надійними механиз-мами захисту прав людини, ні достатніми економічними ресурсами, ні справжньої волею до усунення цієї ситуації. Потрібні зусилля і правозахисних організацій, і кожного чоло-століття, спрямовані на боротьбу проти порушень прав лічнос-ти, на встановлення юридичної відповідальності за такі дей-наслідком. А для цього треба мати знання про права людини і про їх роль в забезпеченні нормальної життєдіяльності людей і суспільства в цілому.
Та важка ситуація з правами людини, яка ство-лась в нинішній Росії, - закономірний результат і її пред-відвічному історичного досвіду, і тих помилок і прорахунків, які були допущені в останні роки. Видатний юрист П. І. Новгородцев, передбачаючи згубні наслідки революції 1917 р так само як і неминучість краху системи, установ-ленній після її здійснення, в роботі "Відновлення свя-тинь" писав: "Русскому людині в прийдешні роки зажадають-ся героїчні, подвижнические зусилля для того, щоб жити і діяти в зруйнованій і відкинутою на кілька століть країні. Йому доведеться жити не тільки серед найбільших мате-ріальних спустошень своєї батьківщини, а й серед жахливого розвалу всіх її культурних, громадських і побутових основ ". Тому "потрібно зрозуміти, що для створення нової Росії потрібні нові духовні сили, потрібні воспрянувшие до нового світла душі" '.
Знання про права людини дають уявлення про найважливіший елемент сучасної, і зокрема правової, культури. Вони ставлять за мету не тільки виховувати людей, формувати правильні уявлення про права людини як необхідну умову його волі і ра-венства, а й створювати правове суспільство, в якому права людини є священними і невід'ємними, а повага і захист прав людини - найважливішим властивістю всього укладу державного і суспільного життя.