Восени 1930 році декілька пізніше, ніж в інших капіталістичних країнах, у Франції вибухнула затяжна економічна криза, який тривав до 1935 року включно. Падіння промислового виробництва в цій країні не було таким швидким, як у Німеччині та США, але зате більш тривалим. Розвиток кризи можна простежити за таблицею 14.
Таблиця 14 Індекс промислового виробництва розвинених країн (1929 г. = 100%)
За роки кризи продукція французької машинобудівної промисловості впала до 69,6% від рівня 1929 року виробництво засобів виробництва - до 80%, виплавка чавуну і сталі - майже на 50%. Зовнішня торгівля зменшилася більш ніж в два рази. Закривалися банки, зростало безробіття, масовий характер прийняло розорення селянських господарств.
Програма Народного фронту:
- націоналізація об'єктів військової промисловості і Французького банку;
- реформа податкової системи;
- створення національного фонду допомоги безробітним;
- організація громадських робіт для безробітних;
- скорочення робочого тижня із збереженням заробітної плати;
- введення пенсій за віком;
- укладення колективних договорів;
- введення справедливих цін на сільськогосподарську продукцію;
- розширення радянсько-французьких зв'язків.
До кінця 1933 року було реорганізовано і сільське господарство. Аграрна політика передбачала створення продовольчих резервів до початку війни. Була введена система примусових поставок сільськогосподарської продукції, ліквідовано профспілка сільськогосподарських робітників. Виданий в 1933 р закон "Про спадкових дворах" оголосив господарства від 7,5 до 125 га невідчужуваними та звільненими від податків на спадщину і поземельного. Такі господарства передавалися у спадок лише старшому синові. Закон розділив сільське населення на селян і сільських господарів. Право називатися селянами отримали тільки власники спадкових дворів арійського походження. Сільські ж господарі, які володіли невеликими ділянками землі, несли всю тяжкість повинностей з підготовки продовольчих запасів до війни. Продукція кожного двору перебувала на суворому обліку, і більшу її частину необхідно було здавати державі за надзвичайно низькими цінами.
Подібні зміни були зроблені і в області зовнішньої торгівлі. Відповідно до прийнятого в 1935 р закону "Про оборону імперії" відбулося скорочення імпорту продукції і збільшення експорту для отримання валюти під покупку стратегічної сировини. В основу зовнішньоторговельних відносин Німеччини лягли три ідеї: перехід до багатосторонньої системи торгових розрахунків і двосторонньої, побудованої на принципах клірингу; кількісне обмеження ввезення і централізоване визначення обсягу імпорту; формування експорту шляхом здійснення компенсаційних угод.
Таким чином, розвиток економічної кризи 1929-1933 рр. доводило нездатність ринкової системи вирішувати сукупність проблем, які отримали в економічній теорії загальна назва "фіаско ринку". Посилення державного регулювання знайшло відображення в механізмі розгортання економічного циклу 1890-1940 / 50 рр. Не випадково цей цикл став характеризуватися як "неомеркантілістскій" за своєю суттю.
Повернутися в зміст: Історія економіки