Правопорушення характеризують чотири основні ознаки: суспільна небезпека; протиправність; винність; караність.
Розглянемо ці ознаки правопорушення більш докладно. Суспільна небезпека - це ознака правопорушення, який полягає в заподіянні шкоди законним інтересам особистості, суспільства і держави. Громадська небез-ність характеризується двома показниками:
- характером суспільної небезпеки (якісна ознака);
- ступенем суспільної небезпечності (кількісний ознака).
За ступенем суспільної небезпечності правопорушення можна поділити на дві групи:
1) злочини (кримінальні правопорушення);
2) протиправні проступки (адміністративні проступки, дисциплінарні проступки, цивільні правопорушення - делікти).
Злочини відрізняються від проступків тим, що вони про-ладают високим ступенем суспільної небезпеки, яка визначається цінністю об'єкта посягання, розміром заподіяної шкоди, ступеня вини правопорушника. Таким чином, преступленіе- заборонене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння, що посягає на відносини, осо-бо охоронювані державою: суспільний лад, особистість, власність, громадський порядок та ін.
Провини (протиправні проступки) - це правонаруше-ня, які характеризуються меншим ступенем суспільної небезпечності. Залежно від характеру завдається шкоди, об'єкта пра-вонарушеній і особливостей відповідних їм санкцій протиправні проступки поділяються на: адміністра-тивні, дисциплінарні і цивільні правопорушення.
Адміністративні проступки - правопорушення, зазіхаю-щие на встановлений законом громадський порядок (на-рушення правил дорожнього руху, протипожежної бе-пеки, санітарної гігієни і т.д.).
Дисциплінарні проступки - це протиправні порушен-ня трудової, службової або навчальної дисципліни.
Цивільні провини (делікти) - правопорушення, со-вершать в сфері майнових і таких немайнових відносин, які представляють для людини духовну цін-ність, т. Е. Невиконання або неналежне виконання взя-тих зобов'язань, в заподіянні тим чи іншим суб'єктом того чи іншого майнової шкоди.
Протиправність - нормативний ознака правонаруше-ня, який закріплює забороненої суспільно небезпечних діянь, т. Е. Правопорушеннями визнаються суспільно небез-ні діяння, прямо передбачені нормами права. Розрізняють декілька видів протиправності (як юридичне вираження суспільної небезпеки): дисциплінарну; адміністративну; цивільно-правову; кримінальну. Обставинами, що виключають протиправність діяння, є: необхідна оборона - пропорційна захист від протиправних посягань шляхом заподіяння шкоди тому, хто посягає; крайня необхідність - дія по усуненню небезпеки шляхом заподіяння шкоди третім особам; затримання особи, яка вчинила правопорушення шляхом пропорційного шкоди в разі опору.
Винність - це суб'єктивна ознака правопорушення, Який виражає внутрішнє ставлення особи до громадськості-но небезпечного діяння і його наслідків у формі умислу або необережності. Згідно з цим ознакою правопорушенням визнається протиправне діяння, вчинене винне, т. Е. Свідомо (діяння, вчинені недієздатними і Нєвма-1яемимі особами, які не є злочинами, ці особи не здатні діяти винне). Якщо особа не передбачала на отупления суспільно небезпечних наслідків (не повинно було або не могло), має місце казус або випадок без провини.
Караність - це ознака правопорушення, який виражає його негативну державну оцінку як діяль-ня небезпечного, протиправного, винного.
Правопорушення - це діяння, за яке передбачена юридична відповідальність у вигляді кримінального покарання, стягнення дисциплінарного, адміністративного або імущі-ного характеру.
40. Загальна характеристика елементів складу правопорушення
Існує ряд думок щодо юридичної відповідь-ності. Наприклад, Н. Д. Дурманов, Н. І. Загородников вважають, що такою підставою є правопорушення, на думку інших (Б. С. Злобін), підставою відповідальності є вина. Принципової різниці між цими погляду-ми немає. Прихильники винною відповідальності підкреслюють значущість характеру і ступеня провини для індивідуалізації відповідальності. Інша сторона більше уваги приділяє правопорушення як факту, з яким санкції юридичних норм пов'язують виникнення відповідальності. Треті, вва-тануть підставою юридичної відповідальності склад пра-вонарушенія, вдало поєднують в собі переваги різних під-ходів, так як враховують вплив об'єктивних і суб'єктивних факторів на юридичну відповідальність.
Під юридичним складом правопорушень слід розуміти комплекс взаємопов'язаних компонентів (об'єктивних і суб'єктів-тивних), необхідних для покладання юридичної відпові-ності.
В юридичний склад правопорушень входять:
· Суб'єкт - досягла певного віку деликтоспособное, осудна особа або, в передбачених за-коном випадках, організація, які вчинили дане діяль-ня. Вік кримінальної відповідальності, за загальним правилом, настає з 16 років, а за особливо тяжкі преступ-лення - з 14 років; цивільно-правова відповідальність передбачена з 15 років; адміністративна - з 16 років;
· Об'єкт - суспільні відносини, що знаходяться під охороною права, яким завдається шкода;
· Суб'єктивна сторона - характеризує психічне ставлення особи (провину) до скоєного правонаруше-нию.
Елементами суб'єктивної сторони правопорушення є при-чиною:
а) вина - основний елемент. Розглядають дві форми вини: умисел (означає, що особа, яка вчинила пра-вонарушеніе, усвідомлювала протиправний характер свого діяння, передбачала і бажала настання його наслідків і свідомо допускало їх), який, в свою чергу, може бути прямим і непрямим; і необережність (суб'єкт правопорушення або передбачає настання протиправних наслідків свого діяння і внаслідок легковажності сподівається їх запобігти, або не передбачає їх). Залежно від такого ставлення до наслідків правопорушення необережність поділяється на самовпевненість і недбалість;
б) мета - це уявлення суб'єкта про результат пра-вонарушенія;
в) мотив - внутрішнє спонукання, яким керуючи-ствовала правопорушник при скоєнні право-порушення;
- об'єктивна сторона - це сукупність зовнішніх при-знаків, що характеризують дане правопорушення:
а) протиправне діяння (дія або бездіяльність);
б) шкода, заподіяна суспільним відносинам;
в) причинний зв'язок між протиправним діянням і наслідками.
Слід ще згадати про таке поняття, як осудність, яка представляє собою здатність діяти усвідомлений-но. Іноді це здатність втрачена в силу психічного за-болевания або недоумства. У таких випадках суд на підставі судово-психіатричної експертизи визнає особу, вдосконалення-шівшее суспільно небезпечне діяння, неосудним. Нєвма-няемость виключає юридичну відповідальність.