Судово-медична експертиза кісткових останків проводиться в від-діленнях бюро судово-медичної експертизи, ентомологічні дослідження - в санітарно-епідеміологічних станціях лікарями-ентомологами і на кафедрах біологічного факультету університету, ботанічні дослідження - на кафедрі ботаніки університету, грунтово-ведческіе дослідження - експертами-грунтознавцями науково-досліджень-нізації інституту судових експертиз.
Провідним експертом є судово-медичний експерт відділення медичної криміналістики бюро судово-медичної експертизи, ко-торий сам проводить морфометрические, рентгенологічні, спектральним-ні, ідентифікаційні дослідження, призначає імунологічні та токсикологічні дослідження, оцінює результати інших дослід-ваний і матеріалів справи, аргументовано відповідає на питання таким чи-теля у висновку експерта. Основне питання, що розглядається експер-том - питання ідентифікації особистості. Для цього виявляють загальні і приватні ознаки, що характеризують особу невідомого людини. При проведенні даної експертизи послідовно вирішуються загальні питання про видову приналежність кісток або кісткових останків, належностями кісток одному або декільком скелетам, про расову приналежність, стать, вік, зріст, групових властивостях тканини людини, а також приватні питання про наявність індивідуальних ознак (аномалії роз-ку, ознаки захворювань, травм та їх наслідків).
Достовірність результатів досліджень обумовлена ретельністю, послідовністю і правильністю вибору об'єкта, а також методів ідентифікації особистості.
Експертизу кісткових останків починають з дослідження одягу, якщо така збереглася і була надіслана для дослідження за загальноприйнятими правилами. За предметами одягу можна орієнтовно вирішити питання про статеву приналежність кісток. Потім вивчаються волосся, нігті і кістки.
Кістки розкладаються в порядку розташування їх у скелеті, погодившись з розмірами кісток, кількістю однойменних кісток, збігом їх по місцях зчленувань і загальним станом останків, а потім фотографуються (рис. 320). Таке розташування дозволяє попередньо встановити при-належність кісток одному або декільком трупах і відзначити бракує-щие кістки або їх фрагменти. Остаточно питання вирішується після визна-лення статевої і вікової приналежності кісткових останків.
Кістки, доставлені з місць масових за-хороненних, групуються окремо по каждо-му об'єкту: череп, хребет, ребра, таз, верхні і нижні кінцівки.
Потім описують наявність або відсутність одягу і м'яких тканин, колір кістки, основні розміри, наявність змін і ушкоджень на кістки і суглобової поверхні, дефор-мації кісток, кісткові розростання і мозолі, стан збереглася хрящової тканини. М'які тканини не повністю Скелетований трупа до відмивання в воді направляють на судово-токсикологічне дослідження з ме-тою виявлення отрут або сильнодіючих речовин. Решта м'які тканини відокремлюють від кісток, а кістки висушують, розкладають в описаному вище порядку, фотографують скелет в цілому і окремі кістки з ушкодженням-нями і змінами.
Питання про видову приналежність кост-них останків вирішується порівняно-ана-томіческого методом дослідження. Крім нього для диференціальної діагностики застосовують гістологічний, спектрографічний, а при свіжих останках - імунологи-ний методи дослідження. Крім того, названий питання може вирішуватися по кісткової золі.
Реакція преципітації, що дозволяє су-дить про видову приналежність кісткових ос-танків після 40-50-річного перебування їх в грунті, як правило, негативна.
Вибір методу дослідження обумовлюється ступенем збереження кісток. Належність кісткових останків одному або декільком трупах встановлюється остаточно після визна-ділення статі і віку. Різна групова диференціювання останків свідчить про походження кісток не від одного трупа. Поряд з цим однакова серологічна угруповання об'єктів побічно доказ-кість їх приналежність скелету одну людину.
Питання про расову приналежність вирішується по типовим морфологи-ного ознаками, властивим кожній з рас, відображає форму і розмі-ри черепа, зубів, кісток, тулуба і кінцівок.
Розрізняють три великі раси: європеоїдної, монголоїдної та негро-ідную.
Череп європеоїда відрізняється значно виступаючим в горизон-тальної площини особою (при цьому вилиці як би йдуть назад), різко виступаючими кістками носа з поглибленим коренем, добре виражені-ми Кликова (собачими) ямками.
У монголоїдів відзначається незначне виступання особи в горизон-тальної площини, вилиці повернені наперед, Кликова ямки висловлю-ни або ледь помітні. Ніс виступає слабо і корінь його не заглиблюючись. Череп зазвичай великий з високою і широкою лицьовою частиною.
Череп негроидов характеризується широким, трохи виступаю-щим носом з малоуглубленним коренем і виступанієм вперед щелеп.
Визначення статі по кістках можливо після закінчення формування скелета і встановлюється за будовою і розмірами кісток. Чоловік ську-років важчий за жіночий. Кістки його товщі, суглобові кінці, бугристости і шорсткості виражені різкіше на кістках черепа, таза і трубчастих кістках. Кожна окрема кістка у них більше, ніж у жінок, виняток становить жіночий таз, розміри якого більше чоловічого. Досліджень-ня піддаються різні кістки, але найбільш точно підлогу визначають по кістках черепа і таза.
Чоловічий череп відрізняється від жіночого формою, характером будови, абсолютної і відносної величиною черепа і окремих його кісток. Чоловічий череп має великі розміри склепіння та основи, велику раз-вітость і незграбність обрисів за рахунок найбільшої вираженості бугра-стостей і шорсткостей в місцях прикріплення шийних, потиличних і скроневих м'язів, більшою розвиненістю потиличного бугра, надбрівних дуг і надпереносья (у жінок більш розвинені лобні і тім'яні горби), більш вираженим розвитком сосковидних відростків, нижньої щелепи, а також скошеним чолом до заду, чітко вираженим носолобного уг-лом, нижчими очницями, частіше прямокутної форми з потовщений-ним і упим верхнім краєм.
Розміри будівлі черепів у різних антропологічних типів, як і в межах одного типу, значно варіюють. У зв'язку з цим таблиці розмі-рів черепів можна використовувати для визначення статі тільки тієї раси, для якої вони призначені. Про статеву приналежність черепа можна судити і за формою будови.
Статеві ознаки таза починають різнитися після 10-12-річного віку і стають добре вираженими після закінчення статевого дозрівання. Основні статеві ознаки таза у чоловіків і жінок приве-ку в табл. 44.
Статеві відмінності має також під'язикова кістка, грудина, ключиця, лопатка, плечова і стегнова кістки.
Статеві ознаки скелета можуть змінити індивідуальні особливо-сті, вроджені аномалії, хворобливі зміни кісток.
Висновок про статеву приналежність кісток роблять на підставі сово-купності всіх як описових, так і вимірювальних ознак кісток, представлених на експертизу.
Для визначення віку по черепу, зубам, проксимальним кінців плечовий і стегнової кісток, а також іншим кісткам застосовують антропометричні, анатомо-морфологічний і рентгенологічний методи досліджень.
Встановлення віку за черепом у дітей і підлітків проводиться за розмірами черепа, станом швів і ступеня розвитку зубів; у дорослими-лих - за ступенем заростання швів черепа, ступеня стертості жувальної поверхні зубів і віковим змінам будови кісток черепа.
Вік по кістках визначають за термінами появи ядер окостеніння і настання синостоз, станом джерелець, розмірами і анатомо-морфологічних особливостей будови черепа, станом швів, зуб-ної системи і іншим віковим змінам.
Вік визначають з урахуванням статевих і расових особливостей.
Певний вплив на темп і інтенсивність вікових змін надають індивідуальні особливості організму і довкілля, в зв'язку з чим вони не завжди відповідають віку.
Встановлення віку за черепом ґрунтується на вивченні стану черепних швів. Виразність швів черепа з віком зменшується через їх заростання, яке починається зсередини назовні як в часі настання, так і за місцем виникнення. Заростання швів починається між 20 і 30 роками. До 30-40 років заростають скронева частина вінцевої шва, верхівкова і задні частини стреловидного шва. У 40-50 років йде подальше заростання перерахованих швів, а також очноямкових і височить-них частин клиновидно-лобного і клиновидно-тім'яної швів. З 50-55 років заростають і інші ділянки швів черепа.
Визначення віку може бути і по іншим віковим змінам кісток черепа, виявляються рентгенографическим дослідженням. З збіль-личением віку відбувається розрідження компактного і губчастого віщо-ства кістки, званого остеопорозом. Він іноді викликає деформацію і зменшення розмірів кістки. Характерною ознакою старечих чере-пов вважається атрофія нижньої щелепи.
Рентгенологічні ознаки можуть бути встановлені також при ос-Мотря й мікроскопії розпилів кісток у випадках відсутності можливостей для проведення рентгенологічного дослідження.
Визначення віку по зубах базується на відомостях про розвиток і зміні зубів, їх анатомії, зміні зубів під дією зовнішніх факторів, безвиході емалі.
Вік станом зубів до 20-25 років в поєднанні з іншими даними встановлюється зазвичай без труднощів з точністю до 1-3 років. Після цього він визначається по безвиході зубної емалі, ступінь якої залежить від ряду внутрішніх і зовнішніх причин з точністю 5-10 років станом коренів і пульпових камер.
Для вирішення питання про вік по безвиході зубної емалі Брока (1879) розробив шкалу показників: 0 - безвиході немає; 1 - потерта тільки емаль; 2 - стирання горбків; 3 - стирання торкнулося дентин; 4 - стирання торкнулося зубного каналу; 5 - стирання досягло повного січі-ня коронки; 6 - повне стирання коронки.
Відповідно до даної шкалою в таблиці наводяться відомості про сте-пені безвиході зубів верхньої щелепи в залежності від віку.
Зміни і випадання зубів обумовлені індивідуальними особ-ності організму і служити достовірними показниками вік не мо-гут. Встановлюючи вік по кістках скелета, виходять з термінів появи ядер окостеніння, настання синостоз, розмірів кісток, термінів вікон-чательного формування скелета і інволютивних змін кісткової тканини (остеопороз, кісткові розростання, зміна контурів кісток).
Вік за іншими кістках скелета визначають анатомічним, рентгеноанатоміческім, антропометричним і спектральним дослідженнями.
Анатомічний метод заснований на анатомічних особливостях кісткової тканини, що розвиваються під впливом регресивних змін, з'являється-трудящих після 25 років.
Рентгеноанатоміческій метод застосовують для судження про «кістковому віці» за ступенем розвитку кісткової системи, термінів появи ядер окостеніння в кістках і їх кінцевих відділах, появи і зрощення швів, закінчення і остаточного окостеніння кістяка. Ознаки старіння починаються локальним і закінчуються поширеним розрядженням кістки.
Фізіологічне старіння починається раніше і частіше за все в нижніх кінцях міжфалангових суглобах кисті, потім - в плюсно - фаланговому суглобі першого пальця стопи і плечовому суглобі.
Крім того, вік можна встановити по кінцях плечовий і стегнової кісток, враховуючи при цьому зовнішній вигляд кістки, кордон розташування кістковомозкового каналу, характер речовини кістки. За сукупністю таких показників вік встановлюють з точністю до 5 років.
При визначенні віку за кістками необхідно враховувати індивіду-альні особливості організму і вплив навколишнього середовища, які не завжди йдуть паралельно паспортному віку, а також патологію окостеніння, яка виявляється в зміні темпів окостеніння, асиметрії окостеніння, прояви окостеніння на одній стороні і різних по- шениях послідовності окостеніння, а також в асиметрії окостеніння на іншій стороні.
Встановлення зростання по кістках засноване на збереженні певного співвідношення довжини кістки із загальною довжиною тіла. Для встановлення зростання по кістках запропоновано значну кількість методик, однак жодна з них сама по собі не може бути рекомендована для виробництва експер-тізи, так як кожна з методик заснована на вивченні середніх показників різних груп населення. Методику визначення зростання експерт виборчі-ет сам, виходячи з розмірів досліджуваних кісток і середніх показників зростання основної групи населення, до якої імовірно належать кісткові останки і імовірно розшукуваний чоловік.
Визначення зростання проводять як цілими довгим трубчастим кісткам, так і по їх фрагментами. Вимірювання проводять за допомогою остеометріческого планшета. Отримані результати підставляють в спеціальні таб-лиці. Зростання обчислюють шляхом підсумовування розмірів кожної кістки і деле-ня суми на кількість кісток. У випадках використання декількох таблиць середню величину обчислюють окремо по кожній таблиці. Ошиб-ка обчислень може досягати декількох сантиметрів.
Ухвалою зростання суб'єкта по кістках і його конституційним осо-сті враховують не тільки розміри кістки, а й вираженість релье-фа, патологічні зміни кісток, акселерацію.
Вирішуючи приватні питання використовують огляд, рентгенологічний, фото-графічний, мікроскопічний, спектральний, порівняльний та інші методи лабораторних досліджень, а також матеріали слідчої справи.
Оглядом встановлюють особливості будови кісток скелета і зу-бов, обумовлені їх формою, величиною, структурою, аномалій раз-витку, наслідків травм, захворювань: інфекційної групи (гострі і хронічні ураження кісток і суглобів), дистрофічний рахіт, уровская хвороба, ендокринної - акромегалія , гігантизм, нанізм та інші, диспластичної - недорозвинення кісток і їх надмірне виникнення, пухлини, деформації кісток патологічного характеру і т.п.
Рентгенологічним дослідженням визначають структуру губчастої речовини, контури судинних каналів, контури, форму, величину і поло-ження повітроносних порожнин.
Індивідуальні особливості скелета - різноманітні відхилення від нормального анатомічного розвитку кісток, які дозволяють експер-ту направити слідчого на пошук і вивчення різної анатомічні-ської документації, зібрати відомості про характер колишніх захворювань і пошкоджень і таким чином здійснити ідентифікацію по досліджуваних-емим останкам.
До індивідуальних особливостей скелета відносять: вроджені дефор-мації і аномалії розвитку, зміни в кістках при різних заболева-пах, сліди колишніх прижиттєвих травм, зміни в кістках, викликані деякими захворюваннями і зміни кісток різного роду пошкоджень-новами.
Вроджені деформації і аномалії розвитку є наслідком вад розвитку в ранньому періоді внутрішньоутробного життя. До них відносять: вроджену розколину неба і верхньої щелепи (вовча паща), шийні ребра, пороки розвитку хребта і кінцівок.
Аномалії розвитку і наслідки захворювання скелета і зубів прояв-ляють в різних відхиленнях від їх нормального будови і распо-розкладання - викривленнями, поворотами навколо поздовжньої осі, Асім-метрів, атрофіями, укорочені, кістковими мозолями, дефектами, деформаціями та іншим, відсутністю зубів, пломбуванням, наявністю коронок, мостів, протезів, зубів, що знаходяться в стадії лікування (часів-ва пломба, турунда і т.д.).
Зміни в кістках при деяких захворюваннях залишають стійкі і чітко виражені зміни форми і структури кістки. До змін кістки призводять: рахіт, туберкульоз, сифіліс, остеомієліт, пухлини кістки, хвороби нервової системи (церебральний спастичний параліч, Поліо-мієліт), залоз внутрішньої секреції (акромегалія, гіпофізарний Карло-ковий зростання та ін.).
Під час огляду Скелетований трупа у слідчого можуть виник-нути питання, що мають непрямий стосунок до ідентифікації, такі, як: яким знаряддям заподіяно ушкодження, давність утворення ушкоджень, прижиттєвої або посмертно нанесення ушкоджень.