1. Кримінальне судочинство ведеться російською мовою, а також на державних мовах входять в Російську Федерацію республік. У Верховному Суді Російської Федерації, військових судах провадження у кримінальних справах ведеться російською мовою.
2. Учасникам кримінального судочинства. які не володіють або недостатньо володіють мовою, якою ведеться провадження у кримінальній справі, має бути роз'яснено і забезпечено право робити заяви, давати пояснення і показання, заявляти клопотання, подавати скарги, знайомитися з матеріалами кримінальної справи, виступати в суді рідною мовою або іншою мовою , яким вони володіють, а також безкоштовно користуватися допомогою перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.
3. Якщо відповідно до цього Кодексу слідчі і судові документи підлягають обов'язковому врученню підозрюваному, обвинуваченому, а також іншим учасникам кримінального судочинства. то зазначені документи повинні бути переведені на рідну мову відповідного учасника кримінального судочинства або на мову, якою він володіє.
4. Класифікація процесуальних документів в кримінальному процесі та їх характеристика.
Документи в кримінально-процесуальному законодавстві та практиці його застосування мають різні назви:
1) протоколи слідчої дії або судового розгляду;
2) постанови посадової особи органів попереднього розслідування, прокурора або судді;
3) скарги, заяви громадян або рапорт посадової особи;
4) обвинувальний акт, обвинувальний висновок;
5) вирок, ухвала, постанова судді (або суду).
Остання точка зору представляється теоретично і практично обґрунтованою в силу універсальності запропонованої класифікації процесуальних документів.
Будь-процесуальний документ повинен відповідати вимогам законності, обгрунтованості, об'єктивності, повноти та істинності змісту, ясності, грамотності і зрозумілості його викладу, своєчасності його складання.
У документах інформаційно-Засвідчувального характеру слід розрізняти:
1) документи, що забезпечують спілкування між різними учасниками процесу і реалізацію державними органами і посадовими особами, які здійснюють кримінальне судочинство. своїх повноважень;
2) протоколи слідчих і судових дій, спрямованих на збирання, дослідження, перевірку та оцінку доказів;
3) протоколи інших процесуальних дій.
Першу групу складають процесуальні документи - акти, в яких реалізуються повноваження державних органів і посадових осіб у процесі спілкування з іншими учасниками кримінального судочинства. У цю групу входять письмові вказівки та доручення, вимоги про надання предметів і документів, підписки, зобов'язання, пояснення, заяви про самовідвід, акти документальних перевірок, ревізій, інвентаризацій і т.п.
Згідно ст. 166 КПК протокол слідчої дії повинен бути складений в ході його виробництва або безпосередньо після його закінчення.
У протоколі описуються:
1) місце і дата виробництва слідчої дії, час його початку і закінчення з точністю до хвилини;
2) посаду, прізвище та ініціали особи, яка склала протокол;
4) дії в тому порядку, в якому вони проводилися, виявлені при їх виробництві суттєві для даної кримінальної справи обставини, а також заяви та клопотання осіб, які брали участь у слідчій дії;
5) технічні засоби, застосовані в його ході, умови і порядок їх використання, об'єкти, до яких ці кошти були застосовані, і отримані результати;
6) попередження осіб, які брали участь у слідчій дії, про застосування технічних засобів;
7) пред'явлення для ознайомлення протоколу всім його учасникам, незалежно від їх кримінально-процесуального статусу (положення), роз'яснення їм права робити підлягають обов'язковому внесенню до протоколу зауваження про доповнення або уточнення його змісту.
Всі внесені до протоколу слідчої дії доповнення і зауваження повинні бути обумовлені та засвідчені підписами цих осіб. Протокол підписується слідчим і всіма особами, які брали участь у слідчій дії.
При необхідності забезпечити безпеку учасників процесу, родичів і близьких осіб слідчий вправі в протоколі слідчої дії не приводити дані про їх особистості. У цьому випадку слідчий за згодою керівника слідчого органу виносить постанову, в якому викладаються причини прийняття рішення про збереження в таємниці цих даних, вказується псевдонім учасника слідчої дії і наводиться зразок його підпису, які він буде використовувати в протоколах слідчих дій, вироблених з його участю. Постанова поміщається в конверт, який після цього опечатується і долучається до кримінальної справи.
У випадках, що не терплять зволікання, вказане слідча дія може бути вироблено на підставі постанови слідчого про збереження в таємниці даних про особу учасника слідчої дії без отримання згоди керівника слідчого органу. В даному випадку постанова слідчого передається керівнику слідчого органу для перевірки його законності та обгрунтованості негайно при появі для цього реальної можливості.
Протокол повинен також містити позначку про роз'яснення учасникам слідчої дії їх прав, обов'язків, відповідальності та порядку провадження слідчої дії. Ця відмітка повинна бути засвідчена підписами учасників слідчої дії.
У разі відмови учасника кримінального процесу підписати протокол слідчої дії слідчий вносить до нього відповідний запис, який засвідчується підписом слідчого, а також підписами захисника, законного представника, представника або понятих, якщо вони беруть участь у слідчій дії. Особі, яке відмовилося підписати протокол слідчої дії, повинна бути надана можливість пояснити причини відмови від підпису. Це пояснення має бути занесено до протоколу даної слідчої дії.
Кримінально-процесуальні документи владно-розпорядчого характеру - акти, в яких містяться рішення державних органів і посадових осіб, які здійснюють кримінальне судочинство.
До цих документів відносяться:
1) вироки судді або суду в колегіальному складі, ухвали і постанови судів;
2) постанови органів попереднього розслідування (начальника органу дізнання, начальника підрозділу дізнання, дізнавача, слідчого, керівника слідчого органу), прокурора і судді;
3) подання органів досудового слідства і окремі ухвали суду або постанови судді до вимог про усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочинів, і порушень законів;
4) обвинувальні висновки та обвинувальні акти органів попереднього розслідування.
Особливу підгрупу складають вердикти колегії присяжних засідателів, так як вони не є посадовими особами в буквальному сенсі цього терміна, хоча мають статус суддів.
До перелічених документів пред'являються додаткові вимоги у вигляді їх законності, обгрунтованості, мотивованості та справедливості.
У постанові розрізняють вступну, описово-мотивувальну і резолютивну частини.
Вступна частина постанови в найзагальнішому вигляді містить відомості:
1) про найменування документа;
2) про місце і час його складання;
3) про посади, звання (або чині), прізвища та ініціали укладача постанови;
4) про кримінальну справу або матеріалах, на підставі яких приймається відповідне рішення.
В описово-мотивувальній частині постанови викладаються:
1) встановлені на момент прийняття рішення фактичні обставини вчинення злочину і інші підстави для складання документа;
2) мотиви прийняття кримінально-процесуального рішення;
Резолютивну частину постанови складають власне рішення, що визначають:
1) поступальний рух кримінальної справи;
2) наділення учасників кримінального процесу певним процесуальним статусом;
3) можливість або необхідність виробництва слідчих та інших процесуальних дій;
4) застосування заходів процесуального примусу до учасників кримінального процесу;
5) дозвіл інших кримінально-правових і кримінально-процесуальних питань і т.д.
Згідно ст. 474 КПК процесуальні документи можуть бути виконані типографським, електронним, іншим способом, в тому числі від руки.