Серйозним фактором розвитку видавничого бізнесу в цей період стало зростаюче розвиток і застосування нових інформаційних технологій. Правові та економічні аспекти книжкової справи отримали науково-технологічну основу, що дозволило буквально за кілька років пройти шлях, на подолання якого раніше знадобилися б десятиліття.
Нарешті, формування нової видавничої системи Росії в значній мірі сприяла глобалізація інформаційного простору, вбудовування вітчизняного книговидання в світове видавнича спільнота. Це дало можливість вивчати багатий міжнародний досвід і більш продуктивно використовувати його у вітчизняній практиці.
В результаті дії згаданих законів значно розширилися можливості започаткування нових ЗМІ і видавництв, в зв'язку з чим протягом останнього десятиліття спостерігається постійне зростання числа видавничих структур. До сьогоднішнього дня кількість організацій, які пройшли відповідну реєстрацію, досягло майже 20 тисяч. Це цілком можна порівняти з видавничими системами провідних кнігоіздающіх країн світу. Однак для Росії це факт безпрецедентний, ніколи в минулому місця не мав в силу того, що здійснення постійного тотального державного, церковного, а згодом - партійного (КПРС) контролю за духовним життям суспільства і його окремих верств вела до прагнення мати закриту систему ідеологічних організацій , в тому числі і книжкової справи.
Звичайно, як і в інших країнах, не всі зареєстровані видавничі структури однаково активно беруть участь у видавничій бізнесі. Якщо прийняти як критерій включення тієї чи іншої організації в видавничу систему виконання нею вимог Федерального закону «Про обов'язковий примірник документів» про подання в Російську книжкову палату встановленого числа обов'язкових примірників кожного виходить видання, то виходить, що активну діяльність на книжковому ринку країни щорічно веде 5-6 тис. видавництв.
Разом з тим слід зазначити, що переважну частину всього цього різноманіття видавничих організацій становлять середні і, переважно, дрібні підприємства, що, взагалі кажучи, є відображенням більш загальної тенденції розвитку сучасного підприємництва, що стосується не тільки книжкової справи і не тільки нашої країни. У всьому світі відбувається перехід від масового маркетингу, орієнтованого на гомогенізацію попиту, до групового і від нього - до індивідуального, що в книговиданні, наприклад, знаходить втілення в технологіях типу book-on-demand (виготовлення книг на вимогу).
У розвитку сучасної видавничої системи Росії чітко простежується давня тенденція, яка успадкована від дореволюційного минулого. Незважаючи на негативний характер, який вона носить, подолати її до сих пір не вдається. Йдеться про тяжіння всього книжкового бізнесу до центральних районів Росії і високої концентрації тут видавничої підприємницької активності. Частка видавництв, розташованих в Центральному та Північно-Західному федеральних округах (переважно в Москві і Санкт-Петербурзі), в загальному обсязі книгопроизводства в Росії склала близько 75% за кількістю назв, а за накладами випускаються книг і брошур перевершила 90%. Зрозуміло, що такий стан гальмує функціонування книжкового ринку, утруднює ефективне забезпечення населення книгами, а також стримує розвиток регіонального книговидання, в тому числі випуску книг на мовах народів Росії.
Як вже говорилося, що діє сьогодні в Росії видавнича система з самого початку формувалася як ринкова, орієнтована головним чином на те, що рівноправними її учасниками є самостійні господарюючі суб'єкти, що діють на основі єдиних правил, які визначаються цивільно-правовим законодавством. Це докорінно відрізняє її від видавничої системи радянського періоду, яка базувалася на адміністративно-командному ресурсі і в якій саме видавництво було переважно ідеологічним інститутом, який виконував партійно-державне замовлення з випуску певного інформаційного продукту із заданими властивостями впливу на потенційного читача і очікуваної зворотного реакцією. Проблеми реалізації цієї продукції держава брала на себе, надаючи відповідні обігові кошти державного же книготорг для централізованої скупки і подальшого поширення виходить літератури.
У цих умовах і сама видавнича система була нічим іншим як державним утворенням. Одержавлення книговидання, що почалося ще в кінці 20-х років минулого століття, призвело до кінця століття до встановлення тотального партійно-державного управління і контролю за діяльністю всього видавничої справи в країні. Тому найважливішою складовою частиною реформування книговидання на демократичної, ринкової основі стало роздержавлення її, тобто трансформація з повністю державної в переважно недержавну. В даний час саме недержавні структури складають основу видавничої системи країни.
Російський книжковий ринок залишається сильно фрагментованим, з явно вираженим лідерством п'яти видавництв, яким належить трохи менше 50% загального обсягу ринку у вартісному вираженні. В останні роки намітилася явна тенденція до укрупнення гравців ринку, що відбувається за рахунок злиттів і поглинань дрібніших компаній, як і в інших галузях російської економіки. Також можна відзначити, що почався процес створення багатопрофільних об'єднань, що включають в себе видавничі, книготорговельні, поліграфічні та інші структури (ІГ «АСТ», «Ексмо», «Олма-прес»).
Одна з негативних тенденцій - зниження обсягів випускаються тиражів на тлі зростаючого асортименту книг.
Російським видавництвам доводиться випускати менше книжок тому, що торгово-роздрібна мережа не в змозі пропустити через себе такий обсяг найменувань. На підставі цього можна говорити про наступаючу кризу перевиробництва, який загрожує книжковому ринку.
Фактори, що негативно впливають на розвиток книжкового ринку Росії:
Розвиток регіональної книжкової торгівлі.
Російський книжковий рітейл знаходиться на порозі активного розвитку, можна прогнозувати зростання кількості мережевих книгарень на 35-40% в рік, це по самій скромній оцінці. Цілком ймовірно початок розвитку мережевої книжкової торгівлі в регіонах, де можливості для зростання дуже великі. Найбільш перспективні регіони для освоєння знаходяться в Центральному і Приволзькому ФО, оскільки вартість транспортних витрат буде не настільки велика, як при роботі з, наприклад, Далекосхідним ФО, а доходи населення в цих регіонах збільшуються. Крім того, в цих регіонах відчувається дефіцит сучасних книгарень з хорошим асортиментом. Ці регіони будуть освоюватися як за рахунок створення стаціонарних книгарень, так і за рахунок інших каналів поширення книг - інтернет-магазинів, поштової торгівлі, книжкових відділів в мережевих продуктових магазинах, розвиток яких в регіонах йде випереджаючими темпами.
Бурхливо йде будівництво розважальних та торговельно-розважальних центрів, де також можна відкривати книгарні, як це робиться в Москві. Тому можливості зростання вельми і вельми значні. Кількість книжкових відділів в непрофільних магазинах в Москві оцінюється в 450-500 торгових точок.
Основна частка обороту книготорговельних компаній як і раніше доводиться на стаціонарну книжкову торгівлю - близько 70%, що пояснюється повільним розвитком інших каналів продажів (інтернет-магазини, поштова торгівля і торгівля за каталогами та ін.).
Якщо порівняти зі світовим ринком, то ми побачимо, що в більшості розвинених країн розвиток книжкової роздробу здійснюється головним чином незалежними компаніями і великими оптовиками. Роздрібний канал повністю структурований, там діють єдині стандарти торгівлі, в багатьох країнах введені фіксовані ціни на книги. На Заході роздрібна торгівля і видавничий бізнес диверсифіковані. Видавництва не формують власних роздрібних мереж, а лише вибудовують систему взаємовідносин з роздробом і оптовиками.
У Росії роздрібна торгівля будується зовсім за іншою схемою: видавництва активно створюють власні роздрібні мережі, куди поставляють в основному свій асортимент. При цьому асортимент конкурентів ставиться з більшою торговою націнкою, ніж на решту книг. Є й приклади стратегічних партнерств, коли видавництва не диктують роздрібним мережам, який асортимент продавати, але таких випадків менше. Подібна політика видавництв негативно впливає на обороти торгівлі, оскільки споживачеві цікавий магазин з максимально великим асортиментом літератури.
Фахівці вважають, що у нас навряд чи варто очікувати появи нових роздрібних або оптово-роздрібних компаній через невисоку рентабельність і низьку інвестиційну привабливість цього бізнесу.
Привабливість роздрібної книжкової торгівлі може вирости за рахунок зміни структури попиту в бік більш дорогих видань, тим більше що така тенденція явно намітилася в останні роки, однак процес цей йде занадто повільно, щоб очікувати швидкого і масового припливу інвестицій.
При цьому, на думку експертів, найбільшим магазинах нікуди розширюватися, оскільки майже всі вони відчувають дефіцит торгових площ. Крім того, їх асортимент включає в себе супутні товари, тому розширювати книжковий асортимент магазини не можуть, що на тлі зростаючої кількості найменувань, що випускаються видавництвами Росії, призводить до вельми жорсткого відбору літератури в таких магазинах.
Географічно такі магазини розташовані зазвичай в центрі міста, тому є небезпека конкуренції за торгові площі з непрофільними магазинами.
Однак подібні зміни в форматі незалежних книжкових магазинів відбуваються поки що тільки в Москві, Санкт-Петербурзі і в деяких містах з населенням понад 1 млн чол. Лідером серед регіонів після Москви і Санкт-Петербурга за кількістю книжкових магазинів є Самара і Самарська область - тут налічується всього близько 120 магазинів, з яких 89 - незалежні книжкові магазини. Непогано розвинена роздрібна мережа в Челябінській області - 55 магазинів.
Необхідно відзначити і Новосибірську область, де досить багато книгарень за рахунок того, що цей регіон - батьківщина компанії «Топ-книга». Однак проблема ще й в тому, що більшість книжкових магазинів зосереджено в обласному центрі, а на частку дрібних міст доводиться максимум 10-15% від усієї кількості магазинів області.
Регіональні книжкові мережі освоюють колишні державні магазини і відкривають нові торгові точки. Географія магазинів визначається наявністю представництва компанії в тому чи іншому регіоні. Тенденція відкривати книгарні в торгових центрах починає отримувати поширення і в регіонах.
Особливо слід відзначити, що намітився альянс кафе і книжкових магазинів ( «Буквоїд», «Буква» - «Кава-Хауз», «Букбери» - «Шоколадниця»), коли на території книжкового магазину відкривається кав'ярня для відвідувачів. Такий прийом часто використовується в іноземних книжкових мережах і окремих магазинах, він давно і добре зарекомендував себе.
Використовуються й інші способи залучення покупців - в мережі «Буквоїд», наприклад, є також дитяча ігрова кімната, сценічний майданчик, кінопокази.
Поєднання різних на перший погляд форматів торгівлі та послуг на одному майданчику останнім часом часто практикують компанії, що працюють на ринках, де вже немає стрімкого зростання, а конкуренція тільки посилюється. У цьому випадку важливо значно підвищити лояльність клієнтів.
Однак тут є небезпека - витрати на організацію додаткових сервісів для покупців значні, а окупаються вони повільно, іноді приносячи збитки. Незважаючи на це учасники ринку позитивно оцінюють такі інновації, вважаючи, що в майбутньому витрати окупляться за рахунок збільшення потоку покупців.