За минулі кілька років в області психодіагностики накопичилися проблеми, які останнім часом активно обговорюються психолого-педагогічною спільнотою. Більш того, деякі з цих проблем настільки загострилися, що їх обговорення вийшло за межі узкопрофессионального кола, вони все частіше стають предметом розглядів на нормативно-правовому рівні. Зазвичай це відбувається, коли діагностика пов'язана з важкими переживаннями для дітей та їх батьків і в кінцевому підсумку стає джерелом грубого порушення їх прав.
Актуальним завданням в сучасних умовах є більш поглиблене психологічне просвітництво педагогів. Об'єктивність відомостей про індивідуальні особливості залежить від того, наскільки об'єктивними, науково обгрунтованими методами отримані ці відомості. Наукові, психологічні методи тестування піднімають на новий, більш високий і технологічний рівень не тільки врахування особливостей характеру дітей, а й контроль знань - як оперативний, так і атестаційний. На сьогодні всі вчителі-предметники повинні вміти самостійно використовувати методи тестування, зокрема, для об'єктивного контролю знань і вмінь учнів. Тому загальну культуру складання і проведення тестів повинна приділятися значна увага.
Психологи позначають ситуацію у вітчизняній психодіагностиці, як кризову. Серед основних причин виділені:
а) мала кількість вУкаіни професійних психодиагностов, що займаються розробкою, адаптацією та стандартизацією тестів;
б) незначна кількість вітчизняних професійних психодіагностичних методик при невиправданому довірі до давно застарілим закордонним методикам;
в) низька психодиагностическая і особливо психометричні культура психологів-користувачів тестів;
д) порочна практика видання у відкритій пресі і поширення методик будь-якому покупцеві.
Для подолання кризи запропоновані деякі організаційні заходи і змістовні дії, що вимагають активної діяльності всього психологічного спільноти.
Перша і можливо найголовніша причина кризи - це майже повна відсутність вУкаіни професійних розробників психодіагностичних методик. Психологів, чиї наукові і практичні інтереси в основному сконцентровані на розробці нових підходів психологічного дослідження, створення та стандартизації нових професійних психодіагностичних методик, а так само способів перевірки методик на надійність і валідність. Тих, хто присвятили свою наукову життя психодіагностики. Звичайно, до них не відносяться розробники однієї-двох методик, які призначені для власного дослідження якійсь приватній проблеми. Тому одне із завдань подолання цієї причини кризи психодіагностики полягає в підготовці професійних психодиагностов.
Один із засобів протистояти різнорівневої підготовки психологів і підвищення психодиагностической культури - це впровадження процедур сертифікації, по-перше, психодіагностичних методик, по-друге, психодиагностов-користувачів; по-третє, послуг в області психодіагностики. Сертифікація - це не тільки перевірка рівня компетенції в психодіагностики, але, головне, що передує цій перевірці навчання, підвищення кваліфікації, в тому числі шляхом супервізії у досвідчених фахівців, які самі повинні пройти попередню атестацію в органах сертифікації РПО.
Сертифікація методів психодіагностики - це загальноприйнята практика перевірки якості методик, її відповідності прийнятим міжнародним стандартам (АПА, BPS). Крім того, право надавати послуги населенню в області психодіагностики давати тільки індивідуальним підприємцям і організаціям, співробітники яких пройшли сертифікацію РПО і проводять діагностику по сертифікованим методиками.
Друге засіб - перегляд Програми навчальних курсів Психодіагностики і Практикуму з психодіагностики, а потім розробка узгоджених Програм для перепідготовки психологів в області психодіагностики.
Третя проблема кризи психодіагностики - дуже тісно пов'язана з першою - це дуже мала кількість повноцінних вітчизняних психодіагностичних методик, які могли б на рівних конкурувати з відомими сучасними зарубіжними методиками.
З ситуації, що склалася можливо кілька виходів:
1. Перший - вийти на контакти із зарубіжними видавництвами, отримати право на адаптацію і поширення всіх необхідних методик, сертифікувати їх за нашими стандартами. Але це означає, що Україна буде повністю залежати від зарубіжних виробників і вітчизняна психодіагностика поступово припинить своє існування.
2. Другий - використовувати тільки вітчизняні методики, довівши їх рівень до необхідних вимог, поступово розробляти нові тести і поступово відмовитися від усіх зарубіжних тестів. Але це призведе до повної ізоляцііУкаіни від світової психодіагностики і в кінцевому підсумку всієї психології. А крім того на такий подвиг у нас немає ні кадрів, ні грошей.
3. Третій - прийняти проміжний варіант і отримати права на адаптацію 20-30 зарубіжних тестів, в тому числі останніх версій популярних вУкаіни методик і провести їх якісну стандартизацію. Крім того, інтенсифікувати роботу над вітчизняними методиками з хорошими перспективами. Перевірити їх за всіма параметрами і сертифікувати.
Це, нарешті, питання про різні види діагностики, в тому числі про правомірність використання деяких методик (наприклад, проективно-особистісних) з метою оцінки якості освіти. Яка роль тестування в освіті взагалі та в дошкільній освіті зокрема, якщо повернутися до початкового варіанту, наприклад, тести досягнень в цьому віці не можуть носити виключно ЗУНовскій характер?
Інша група проблем стосується забезпечення прав особистості індивідів, що піддаються діагностуванню (забезпечення таємниці особистості, конфіденційність і повідомлення результатів діагностування). Тобто якщо діагностика проводиться з метою експертизи, психолог не має права використовувати діагностичні результати в інтересах установи, якщо клієнт не дасть своєї згоди на це. Але згода має бути усвідомленим, отриманим за умови, що діагностується обізнаний про мету і способи вживання діагностичних результатів.
Висловлюється пропозиція підготувати Етичний кодекс психолога-психодиагноста. До останнього часу морально-етична проблематика майже не порушувалися психологами. Почасти це пояснюється нерозвиненістю самої психологічної діагностики, її відносно недавнім відродженням, внаслідок чого поки ще багато в ній не розглядається, не обговорюється, не наважується. Друга причина - відсутність достатнього числа професіоналів, які дорожать званням психолога і прагнуть підняти престиж прикладної психології. Велике число випадкових людей, котрі обійняли посади психологів без будь-яких на те підстав і кидають тінь на психологію своєї некваліфікованої активністю, не тільки не розуміють етичних проблем в роботі психолога, але і не зацікавлені в їх обговоренні: адже питання кваліфікації практичного психолога стоять на першому місці.
Тим часом, щоб запобігти неправильне вживання діагностичних методик і помилки в діагнозі, необхідно дотримуватися ряду пересторог, що стосуються як самих методик, так і тих, хто їх створює, поширює і застосовує. Тому основні етичні проблеми психодіагностики актуальні і для нашої країни.
Тест для самоперевірки
1. Творцем перших тестів інтелекту був: