Питання для обговорення
1. Основні поняття курсу: МОВУ, СУЧАСНИЙ МОВУ, ЛІТЕРАТУРНИЙ МОВУ, КУЛЬТУРА МОВИ, МОВНОЇ ЕТИКЕТ.
2. Національна мова і його різновиди.
3. Функціональні різновиди сучасної української літературної мови.
4. Особливості усного та писемного мовлення.
5. Мовна норма і культура мови.
1. Основні поняття курсу:
МОВУ, СУЧАСНИЙ МОВУ, ЛІТЕРАТУРНИЙ МОВУ, КУЛЬТУРА МОВИ, МОВНОЇ ЕТИКЕТ
МОВА - це система знаків і способів їх з'єднання, він служить знаряддям вираження думок, почуттів і волевиявлення і є найважливішим засобом людського спілкування. Крім того, він є і засобом пізнання, яке дозволяє накопичувати знання і передавати їх від людини до людини, від покоління до покоління.
За допомогою мови ми дізнаємося світ, визначаємо своє місце в ньому. Люди, отримуючи і переробляючи інформацію про предмети або явища, оперують за допомогою мови вже не ними, а їх знаками, позначеннями понять.
Є знаки штучні, створені у відповідності з потребами практики (знаки дорожнього руху, наприклад). Їх можна при необхідності замінити, вдосконалити. Але і природна мова, постійно розвиваючись як живий організм, змінюється під впливом науки, побуту, технічного прогресу.
Без мови неможливо людське спілкування, а без спілкування не може бути суспільства, не може сформуватися повноцінна особистість. Всім відомі випадки, коли діти, опиняючись в положенні Мауглі, росли поза людським суспільством, без мовного спілкування. Повернувшись до людей, вони не вміли говорити, правильно пересуватися, вести себе в суспільстві інших людей і з працею навчалися найпростішим навичкам. Без мови не може бути мислення, тобто усвідомлення людиною себе як особистості, і освоєння дійсності.
Мова допомагає зберегти і передати інформацію. У писемних пам'ятках, усній народній творчості фіксується життя народу, нації, історія носіїв мови. Це аккумулятивная функція мови. Крім того, мова виконує емоційну функцію (висловлює почуття і емоції) і волюнтатівной (функцію впливу).
Таким чином, основні функції мови - когнітивна (пізнавальна), комунікативна (спілкування), акумулятивна. волюнтативна і емоційна.
Термін СУЧАСНИЙ МОВУ вживається зазвичай у двох значеннях: 1) сучасна мова - це мова від Пушкіна до наших днів; 2) сучасний - мова нинішніх поколінь, який склався як система до середини ХХ століття і функціонує донині.
Оскільки від епохи Пушкіна до наших днів пройшло більше 150 років і мову за цей час змінився (це стосується і вимовних, і граматичних норм; стало іншим значення деяких слів), ми будемо розуміти термін СУЧАСНИЙ РОСІЙСКA МОВА як мову, який склався як система до середини ХХ століття і існує в наші дні.
ЛІТЕРАТУРНИЙ МОВА - це основний засіб комунікації (спілкування) між людьми однієї національності, головними властивостями якого є оброблені і нормированность.
Оброблене літературної мови виникає в результаті цілеспрямованого відбору всього найкращого, що є в загальнонародному, або національному, мовою. Відбір цей здійснюється в процесі використання мови майстрами слова (письменниками, поетами, акторами), громадськими діячами, а також в результаті спеціальних досліджень вчених-філологів.
Нормированность літературної мови проявляється в тому, що вживання його мовних засобів регулюється єдиної загальнообов'язкової нормою.
Отже, літературна мова - свідомо кодифікований мову, вища форма національної мови, яка використовується в науці, друку, освіті, державних установах, на радіо і телебаченні. Він обслуговує найрізноманітніші сфери людського життя і діяльності і відіграє провідну роль серед інших різновидів національної мови (про них мова піде нижче), оскільки включає в себе оптимальні способи позначення понять і предметів, вираження думок і емоцій.
Нормативний аспект культури мови - один з найважливіших, але не єдиний. Ще один важливий аспект культури мови - етичний. У кожному суспільстві існують свої моральні норми поведінки, які стосуються і різноманітних ситуацій спілкування і в рамках культури мовлення визначаються як мовний етикет.
ЕТИКЕТ - це сукупність правил хорошого тону, прийнятих в даному суспільстві і які визначають норми поведінки та спілкування людей в певних ситуаціях. Правила спілкування володіють національною специфікою і можуть істотно відрізнятися в різних країнах.
Етикет - це особлива мова спілкування, що дає можливість, підтримуючи суверенітет кожної особистості, досягати взаєморозуміння і взаємоповаги і в кінцевому рахунку - успіху в спілкуванні.
Повсякденний етикет базується на якостях, прийнятих у всьому світі: ввічливості, тактовності, природності, гідність. Всі ці якості виражаються через конкретні мовні дії, правила мовної поведінки, тобто через МОВНОЇ ЕТИКЕТ - систему стереотипних, стійких формул спілкування, що відображають моральний стан суспільства, національні і культурні традиції.
Етикет усного мовлення - це прояв шанобливого ставлення до співрозмовника; ввічливість, пропорційна з ситуацією; ненав'язування власних суджень та оцінок.
Етикет писемного мовлення базується на загальних принципах мовного етикету, але при цьому враховує такі правила:
- форма звернення повинна строго відповідати ситуації спілкування;
- текст повинен підкорятися нормам жанру, а діловий лист - відповідати стандарту;
- тон викладу повинен бути поважним і коректним.
2. Національна мова і його різновиди
Російська мова - мова російської нації. Нація (від лат. «Плем'я, народ») - історично сформована спільність людей, що утворилася в процесі формування спільності їх території, економічних зв'язків, літературної мови, особливостей культури і характеру.
Територіальний діалект - це нелітературний варіант національної мови, що вживається як засіб спілкування між людьми на певній території, головним чином в сільській місцевості. Діалекти відрізняються від літературної мови і один від одного низкою особливостей у фонетиці, граматиці, лексиці.
У російській мові виділяють три діалекти: южнорусский, среднерусский, севернорусскіх. Південноросійський діалект прекрасно представлений, наприклад, в творах М. Шолохова про життя донського козацтва.
Діалектизми - обласні слова - в словниках зазвичай супроводжуються позначкою «обл.» Або «діал.». До діалектизми відносяться, наприклад, такі слова, як піми (валянки), Вехотко (мочалка), закладають (калюжа), векша (білка), когут (півень), даішників (пояс), кавун (кавун).
Просторіччя - ще один різновид національної мови, яку використовує у своїй промові малоосвічена частина міського населення, яка не володіє нормами літературної мови.
Майстерно обігрує в своїх розповідях елементи просторіччя М. Зощенко. Просторічні слова і вирази (нонче, недавно, кумекати, горланити, спінжак і т. П.) Є в його творах важливою мовної характеристикою героїв.
У підлітків є бажання говорити інакше, ніж дорослі, вводячи в мова незвичайні слова. Так, в молодіжному середовищі нерідкі слівця типу кльово, супер, круто, облом, прикид, тягнутися, кайфувати, відірватися, паритися, прикольний і ін. *
Всі перераховані різновиди національної мови не можуть замінити літературну мову. Так, наприклад, молодіжний жаргон можна використовувати в навчальній або професійної діяльності, а для ділового спілкування не підходить професійний жаргон.