Геостратегічний регіон - значна частина світового політич-ського простору, яка характеризується якістю свого Розташув-вання, характером, інтенсивністю і спрямованістю орієнтації тор-говли і культурно-ідеологічних зв'язків, (наприклад, Євразія).
Геополітичний регіон - частина геостратегічного регіону отли-чає більш скромними розмірами і більшою щільністю політичних, економічних і торговельних зв'язків (наприклад, Європа, Україна, Америка, Китай, Південно-Східна Азія та ін.).
У свою чергу геополітичний регіон розпадається на політичні райони, які, як правило, збігаються з кордонами держав. Важ-кро його рисами виступають політичне одноманітність і цілісність-ність. Кожен район має певну форму і розмір. Його внутрен-няя структура складається з центру, ліній зв'язку від центру до всіх частин і тими показниками, які виявляють і доводять його межі.
Кордон. Становлення і оформлення державних кордонів сучас-ного типу відбувається в епоху виникнення і розвитку національних держав. Кордони стають геополітичним оформленням окру-лишнього «націю-державу» простору. Межі поділяють на природні та штучні.
У першому випадку роль кордонів грають перепони, створені самою при-родой, головним чином гори і річки. У другому випадку це може бути лінія фарватеру річки, лінії, прокладені по паралелях і меридіанах і т. Д. (Межа між США і Канадою 1450 миль по 49-й паралелі). Іс-кусственние кордону є продукт свідомої творчості людей і взаємодії держав.
Політична межа завжди рукотворна, т. Е. Штучна. Її ство-ня становить найважливіший елемент процесу розвитку держави, хоча вибір ландшафту і середовища проживання також залежить від особливостей ста-новлення кожного конкретного етносу.
Межі виконують важливі геополітичні функції. Вони поділу-ляють зони дії національних суверенітетів, служать рубежами пере-довой оборони держав, виступають в якості пунктів контролю над міграцією людей і т. Д. У зв'язку з цим прилеглі до кордону террито-рії, так звані прикордонні зони, мають не тільки особливий право-вої, а й геополітичний статус. Тут сходяться силові вектори і кон-центруються національні інтереси різних держав.
Основними функціями, які виконує межа, є:
Кожній кордоні відповідає тяжіє до неї прикордонний район, який пов'язаний з нею певної інфраструктурою. Іноді такий район може бути перетворений в буферну державу. Зазвичай це державних валют-ва, що розділяють конкуруючі сторони, як правило, невеликі за розміром. Сенс існування подібного держави полягає, частіше все-го, в тому, що більш сильні держави взаємно утримують один одного від захоплення того чи іншого пункту або території.
Держава - спосіб організації суспільства і його політичної системи на певній території, центральний інститут влади. Як керуюча суспільством система держава володіє внутрішньою структурою, має спеціальні органи для реалізації своїх повноважень. Воно організовує, спрямовує і контролює спільну діяльність і відносини людей і суспільних груп.
Держава має три основні функції: 1) організаційна забезпечуємо збереження і зміцнення єдності суспільства, підтримка-ня порядку, регулювання відносин; 2) специфічна - спрямована на примус до реалізації державної політики і національних інтересів; 3) правова - має на меті створення правової системи і управління нею, розмежування повноважень і регулювання діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, державного апарату. Всі ці функції поділяються на внутрішні (діяльність в межах суспільства) і зовнішні (міждержавні відносини), які взаємопов'язані і взаємозалежні.
Блок держав - група країн регіону (субрегіону), організаційних-но об'єднаних спільністю політичних, військових, економічних, торговельних, наукових, релігійних, культурних або інших цілей (інтересів) і проводять для їх досягнення єдину політику.
Наддержава - найбільш потужна держава (або група держав) з економічним, військовим і ресурсним потенціалом, що вигідно відрізняється від інших держав світу.
Центр сили - окрема держава або група держав, оказ-вающих переважний вплив на регіональному (регіональний центр сили) або глобальному (глобальний центр сили) рівнях.
Захід. Історично ідея Заходу зародилася в Європі, коли європей-ські християни протиставили себе, з одного боку, послідовникам пророка Мухаммеда, а з іншого - східним, візантійським братам по вірі. В обох випадках Захід визначав географію релігійної общно-сті: в першому - християнської, у другому - католицької. Фактично «за-падная» ідентичність стала першою іпостассю ідентичності «європей-ської».
На той час, коли територіальна експансія європейських дер-жав, особливо Британії, «розсунула» кордону «Заходу» на ті євро-пейських колонії, які були заселені вихідцями з Європи - З'єднання-ненние Штати Америки, Канаду, Нову Зеландію та Австралію, поняття Європа і Захід асоціювалися вже настільки, що можна говорити про ці нові країни як про західних.
Сьогодні Захід сприймається як спільнота цінностей і як центр сили. Британський історик М.Мазоуер вказує, що під Заходом подра-зумевается і «спільність цінностей, і іудейсько-християнське духовне на-слід, і римські традиції, які, ймовірно, породили в людях, живу-щих по обидва береги Атлантики, особливу схильність до свободі, демокра-тії і виборним інститутам ».
Схід. У давнину це поняття охоплювало такі центри цивилиза-ції, як Єгипет, Месопотамія, Персія, Індія і Китай. Їх об'єднував ази-АТСК спосіб виробництва, який мав основою водно-земельну громаду і державну власність на землю і воду. Політичним порож-ням цього способу виробництва була східна деспотія - політич-ський лад, при якому вся влада зосереджувалася в особі верховного правителя (фараона, імператора, магараджі, царя і т.п.). На такого прави-теля накладався покрив сакральності (подання його або богом, або сином бога на землі).