за міжнародним правом.
Тема: «Відповідальність в міжнародному праві».
Обговорено і схвалено
на засіданні кафедри протокол №
- Поняття і джерела права інституту міжнародно-правової відповідальності.
- Суб'єкти міжнародно-правової відповідальності.
- Види і форми міжнародно-правової відповідальності.
- Підстави виникнення міжнародно-правової відповідальності.
- Реалізація відповідальності.
- Обставини, що звільняють від відповідальності
- Кодифікація інституту міжнародно-правової відповідальності
- Відповідальність за міжнародні злочини.
- Відповідальність фізичних осіб.
- Відповідальність міжнародних організацій
Список використаної літератури
Міжнародно-правова відповідальність - це юридичний обов'язок суб'єкта-правопорушника ліквідувати наслідки шкоди, заподіяної іншому суб'єкту міжнародного права в результаті вчиненого правопорушення.
З середини XX століття міжнародні правопорушення поділяються на міжнародні делікти і міжнародні злочини. До останніх відносяться особливо небезпечні делікти, які порушують основоположні принципи і норми міжнародного права, що мають життєво важливе значення для всього міжнародного співтовариства, і тому негативно впливають на всю систему міжнародних відносин. Міжнародними злочинами вважаються акти агресії, насильницьке встановлення або збереження колоніального панування, геноцид, апартеїд і т. П. Намітилася тенденція до визнання в якості міжнародного злочину екоцид, застосування ядерної зброї та інших видів зброї масового знищення.
- Поняття і джерела права інституту міжнародно-правової відповідальності.
Відповідальність - один з найдавніших інститутів міжнародного права. Історія міжнародних відносин свідчить про його постійному застосуванні й удосконалення. Однак, як це не парадоксально, правові норми цього інституту до цих пір не кодифіковані, і тому він грунтується, як правило, на застосуванні звичайно-правових норм, що склалися на базі прецедентів та судових рішень. Цим же пояснюється достаток теоретичних досліджень інституту міжнародно-правової відповідальності.
Вважається, що в міжнародному праві склався загальний принцип, згідно з яким міжнародно-протиправне діяння суб'єкта тягне його міжнародно-правову відповідальність.
Деякі норми загального характеру, що регулюють питання відповідальності, закріплені в міжнародних договорах, а також підтверджені в резолюціях ООН та інших міжнародних організацій.
Статті 39, 41 і 42 Статуту ООН встановлюють процедури реалізації відповідальності за вчинення міжнародних злочинів проти міжнародного миру і безпеки.
З 1972 року діє Конвенція про міжнародну відповідальність за шкоду, заподіяну космічними об'єктами. Учасники Конвенції зобов'язалися відшкодовувати збиток, заподіяний космічним об'єктом на поверхні Землі, повітряному судну в польоті і космічного об'єкту іншого суб'єкта міжнародного
Проголошується міжнародна відповідальність за порушення ряду міжнародних договорів, серед яких необхідно відзначити Міжнародну конвенцію про припинення злочину апартеїду і покарання за нього 1973 року і Конвенцію про попередження злочину геноциду і покарання за нього 1948 року.
Особливе місце в міжнародному праві займають питання відповідальності фізичних осіб, які виступають від імені держави і які вчиняють дії, які кваліфікуються як військові злочини і злочини проти людства.
Визначення поняття агресії, прийняте Генеральною Асамблеєю ООН в 1974 році, встановлює, що агресивна війна є злочином проти міжнародного світу, а агресія тягне за собою міжнародну відповідальність.
Суб'єкти міжнародно-правової відповідальності
Суб'єктами міжнародно-правової відповідальності є лише суб'єкти міжнародного публічного права. Фізичні і самостійні юридичні особи не несуть такої відповідальності за звичайні правопорушення, оскільки в цих випадках відповідальність є цивільно-правовий.
На практиці поведінка суб'єктів міжнародного права виражається в діях їхніх органів і посадових осіб, які виступають саме в цій якості. Держава за їх дії відповідає в принципі всім національним надбанням, а фізичні і юридичні особи - лише в межах свого майна. При цьому не має значення, чи належить орган або посадова особа до системи законодавчої, виконавчої, судової чи іншої конституційної влади, а також чи є цей орган нижчестоящим або вищим в рамках структури держави, чи мають функції органу міжнародний або внутрішній характер.
Держава несе відповідальність за діяльність своїх органів і посадових осіб навіть в разі, коли останні перевищили свої повноваження, встановлені внутрішньодержавним правом, або порушили інструкції, що стосуються їх діяльності. Наприклад, якщо дипломатичний представник вчинив дії, що представляють собою втручання у внутрішні справи держави перебування, відповідальність за це несе держава, яка представляється. До органів держави прирівнюються підрозділу його збройних сил.
Поведінка окремої особи або групи осіб розглядається як діяння держави, якщо встановлено, що ця особа або група осіб фактично діяли від імені цієї держави або здійснювали прерогативи державної влади у разі відсутності відповідних можливостей для офіційної влади і за обставин, які виправдовували здійснення таких прерогатив.