Головна | Про нас | Зворотній зв'язок
Уже в ході примирних процедур, що мають на меті разре-шення колективного трудового спору, працівники відповідно до законодавства Російської Федерації можуть скористатися-ся правом проводити збори, мітинги, демонстрації, пікетірова-ня. Ці акції робляться ними на підтримку своїх требова-ний.
Збори представляє по суті перший акт пред'явлення требо-ваний працівників. Ці вимоги висуваються на зборах (кон-ференції) більшістю голосів. Разом з цим обираються пів-номочние представники працівників для участі у вирішенні колективного трудового спору. Роботодавець не має права перешкод-вать проведенню зборів (конференції), зобов'язаний надавати для нього відповідне приміщення. Як правило, висунуті вимоги викладаються в письмовій формі та надсилаються рабо-тодателю, а їх копія - до органу державної служби по урегіт-лирование колективних трудових спорів.
тодателямі вимог. Він часто використовується як спосіб впливу на хід розгляду колективного трудового спору.
Зазначені акції проводяться зазвичай в умовах локального або загального конфлікту, коли в протиборство втягується блешні-ство персоналу підприємства або основна маса працівників, за-зайнятих в тій чи іншій галузі господарства. У такому конфлікті, як правило, гостро стикаються неспівпадаючі інтереси сторін, пов'язані переважно з виробничими, розподіли-них і трудовими відносинами. Але нерідко протистояння виходить за ці рамки, вторгається в область економічної та соці-альної політики, діяльності органів державної і місцевої влади, супроводжується вимогами політичного характеру.
В акціях протесту взяли участь не один мільйон росіян. Одні огра-нічілісь короткостроковим припиненням роботи і проведенням зборів, не-посередньо на підприємствах і в установах, інші ж вийшли на вулиці, влаштовували ходи і мітинги. Відомо, що в Москві на Васильєвському СПОВ-ке у Кремля зібралося приблизно 150 тис. Чоловік під прапорами профспілок і деяких партій, а на Двірцевій площі Санкт-Петербурга зійшлися на загальноміський мітинг понад 100 тис. Чоловік.
Історично страйку або, як їх ще називали, страйки ста-ли фактом в умовах утвердження капіталістичного способу виробництва, переходу до машинної індустрії, концентрації осіб найманої праці на великих підприємствах з багатьма тисячами робітників. Їх головна мета майже завжди зводилася до захисту інте-сов тих, хто жив продажем своєї робочої сили.
І в наступні часи страйку мали велике значення в рос-сийской робітничому русі. Вони мали значний вплив на
У країнах з розвиненою ринковою економікою накопичено верб зна-ве мірою піддався науковому узагальненню досвід прогнозує-вання страйків і їх врегулювання. На підприємствах цих країн в залагодженні конфліктів, що виникають загального характеру прини-мают участь представники не тільки самих страйкуючих і пред-цям-роботодавців, а й муніципальних і державним-них органів. Втручання владних структур закріплено відповідним законодавством.
Закони більшості розвинених країн з ринковою економікою беруть до уваги рекомендації таких міжнародних уч-нов, як Організація Об'єднаних Націй, Міжнарод-ва Організація Праці (МОП) та ін. Вони передбачають право громадян на страйк, встановлюючи, однак, і певні ог-зпечних. Перш за все складається перелік галузей, в кото-яких страйкові акції заборонені. Зазвичай це стосується ВООР-дені сил, поліції, пожежної служби, швидкої медичної допомоги, газо- і електропостачання, деяких інших жізнеобес-чувати систем.
До порушників законоположень застосовують різні санкції з залученням при необхідності сил правопорядку. Держава ж встановлює законодавчі рамки ведення переговорів і здійснення примирних процедур між конфліктующі-
ми сторонами, пошуку взаємоприйнятних рішень. Воно прагне бути посередником, з тим щоб не допускати крайніх форм соці-ального зіткнення.
Законом визначено, що страйк - тимчасовий добровільна відмова працівників від виконання трудових обов'язків (повністю або частково) з метою вирішення колективного трудового спору. Сле-послідовно, страйк не є сам конфлікт, неврегульоване розбіжність, а тільки їх прояв, доведена до крайності форма конфліктної поведінки, яка перебуває в ряду зборів, мітингів, демонстрацій, пікетування. Працівники мають право викорис-товувати її в тих випадках, коли примирні процедури не при-водять до вирішення колективного трудового спору, або працездатності датель ухиляється від примирних процедур або не виконує досягнутої угоди.
Як один із способів вирішення колективного трудового спору страйк передбачає добровільну участь в ній. Згідно за-кону, ніхто не може бути примушений до участі або відмови від участі у страйку. При цьому представники роботодавця немає права організовувати страйк і, природно, брати участь в ній.
Зазвичай страйк очолює обраний зборами (конфе-ренція) працівників орган або комітет профспілки. Цей орган має право скликати збори (конференції) працівників, отримувати від роботодавця інформацію з питань, що зачіпають інтереси працівників, залучати фахівців для підготовки експертних висновків зі спірних питань. Він же має право призупинити страйк, а потім знову відновити її при дотриманні термінів редупрежденія про це.
В період проведення страйку сторони зобов'язані продовжити азрешеніе колективного трудового спору шляхом проведення при-ірітельних процедур. При цьому роботодавець, органи виконай-Єльня влади і місцевого самоврядування та ті, хто очолює абастовку, повинні прийняти залежні від них заходи для забезпе-ия в страйковий період громадського порядку, збереження мущества організації та безпеки фізичних осіб, а також абот машин і устаткування, зупинка яких представляє епосредственную загрозу життю і здоров'ю людей. Прі не забез-еніі мінімуму необхідних робіт (послуг) страйк може бути різнана незаконною.
Підставами для визнання незаконності страйку можуть стати акже недотримання термінів, процедур і вимог її оголошено-ия; створення реальної загрози основам конституційного ладу і Дорова інших осіб; участь у страйку працівників озброєний-их сил, правоохоронних органів, органів Федеральної служби езопасності, якщо при цьому створюється загроза обороні країни і езопасності держави. Рішення про визнання страйку неза-ційної приймається судами суб'єктів Російської Федерації по аявленію роботодавця або прокурора; вступило в законну мулу воно підлягає негайному виконанню.
Наведемо приклад. Працівники відносно невеликого підприємства з чис-енность персоналу менше 100 чоловік протягом декількох місяців не по-учали зарплату в повному обсязі, задовольняючись рідкісними, мізерними по раз-Ерамов авансами. Не витримавши продовження подібного «випробування», ольшинство працівників в один з днів зібралися на заводському подвір'ї і в
Роботодавець має право не виплачувати працівникам зарплату за час їх участі у страйку. Виняток становлять працівники, заня-ті виконанням обов'язкового мінімуму робіт (послуг), а також працівники, які беруть у страйку і в зв'язку з нею допустивши-шие простій не з своєї вини. Не виключаються, проте, і варіан-ти компенсаційних виплат і бере участі у страйку, якщо вони передбачаються колективним договором або угодою-ями, досягнутими в ході вирішення трудового спору.
Страйк представляє реально відчутну загрозу втрат з боку тих, проти кого вона спрямована, так як чревата падінням продуктивності праці, зниженням якості товарів і оказ-
ваемих послуг, виплатою підприємцями (роботодавцями) штрафів та неустойок партнерам з економічних зв'язків у випадках зриву, поставок в заздалегідь обумовлені терміни, недоотриманням прибутку і т.д. Подібна загроза вкрай небажаних і по суті своїй руйнівних і руйнівних для підприємства або від-расли господарства наслідків використовується зважилися на забасив-товку як підкріплення висунутих ними вимог, як засіб тиску на роботодавців-власників, органи дер-ної влади та місцевого самоврядування.
Ще одна особливість страйку в сучасних умовах заклю-Чена в тому, що вона фактично завжди має організований харак-тер, укладається в рамки чинного в країні трудового законо-давства. Це, як правило, заздалегідь спланована і добре підготовлена акція, яку направляють керівним органом - ста-Чечня або профспілковим комітетом, зі своїми лідерами, опи-рающіміся на підтримку більшості учасників страйку, тих чи інших суспільних рухів, політичних партій і засобів масової інформації, а то і фракцій регіональних законодав-них зборів і федерального парламенту.
Якщо мати на увазі Російську Федерацію, то загальний рівень настрою в країні має тенденцію до погіршення. З опитувань, проведених Всеросійський центр вивчення громадської мені-ня, слід: більше половини росіян висловлюються в тому дусі, що терпіти своє тяжке становище вже неможливо; збіль-чілось число респондентів, позитивно відповідають на питання про можливість в їх місцевості масових виступів проти паде-ня рівня життя, на захист своїх прав; за цей час в 1,5 рази зросла чисельність тих, хто швидше за все прийме особисту участь в такого роду мітингах і демонстраціях протесту.
Контрольні питання і завдання:
1. Які методи найбільш широко застосовуються для профілактичної-тики конфліктів в організаціях?
2. Вкажіть основні етапи проходження примирних про-цедур при трудових спорах (конфліктах).
3. Який законодавчий акт регулює порядок вирішення колективних трудових спорів в Російській Федерації?
4. Назвіть основні правила спілкування, яких слід при-тримувати при здійсненні примирних процедур.
5. Які масові заходи вправі проводити працівники організації в підтримку своїх вимог при вирішенні кол-колективного трудового спору?
7. Коли і яким документом в Російській Федерації закреп-лено право трудящих на страйк?