У кожному банку стиль управління визначається його керівництвом.
Стиль керівництва - це типова манера і спосіб поведінки керівництва, в даному випадку керівництва банку.
У психологічній літературі і в банківській практиці є велика різноманітність стилів керівництва, які можливо класифікувати за різними підставами.
При певному стирання індивідуальних відмінностей, можна виділити дві підстави, за якими класифікуються стилі керівництва в банківській сфері (див. Додаток 4):
по прагненню до домінування (жорсткий, м'який, партнерський);
за спрямованістю (на досягнення загального успіху, на особисте самоствердження).
Розберемо їх по-порядку:
Жорсткий стиль управління (автократичний, директивний, адміністративний) - це вольовий, самовладний стиль керівництва. Керівник з жорстким стилем схильний до адміністративних методів управління, буває різким з підлеглими, не сприймає думки, яке відрізняється від його точки зору. Такий керівник приймає рішення одноосібно і здійснює постійний контроль за виконанням роботи.
Жорсткий стиль ефективний у складних і стресових ситуаціях, в яких необхідно проявити влада і підпорядкування. Він результативним в організаціях з чіткою дисципліною і сувору ієрархію, а також при значному розриві в рівні професіоналізму керівника і підлеглих. Жорсткий стиль неефективний в колективах, в яких від співробітників потрібні певна свобода і творчість, в роботі з молодими фахівцями та людьми чутливими, вимогливими, невпевненими у своїх ділових якостях. Під час обговорення спірних проблем, коли необхідно знайти нестандартне рішення, жорсткий стиль краще не застосовувати, оскільки будь-який тиск керівника на підлеглих може виключити з продуктивного пошуку більшість учасників дискусії. У таких випадках недопустимі вказівки на особисті недоліки людей, особливо тих, хто, на думку керівника, зробив невдалі припущення. Такий крок з боку керівника миттєво сковує ініціативу всього працюючого колективу.
При надмірно жорсткому стилі існує небезпека виникнення конфліктів в колективі і підвищеної плинності кадрів, навіть в умовах наявних вільних рук на ринку праці. У колективі помітно зменшується активність підлеглих, формується пасивне, байдуже підпорядкування або, навпаки, можуть спалахувати «колективні бунти» - опір, протест і відмова від роботи. Від жорсткого керівника часто йдуть найбільш творчі співробітники, які не визнають зайвого контролю за своєю діяльністю. Існує і ще одна небезпека: при одноосібному ухваленні рішення можливий односторонній облік факторів і грубі помилки в прогнозуванні наслідків.
М'який стиль управління (ліберальний, вільне володіння) проявляється в тому, що керівник надає повну свободу своїм підлеглим, вони самі обирають напрямок роботи, формулюють виробничі завдання і знаходять способи їх вирішення. Такий стиль застосуємо виключно в колективах з високим творчим потенціалом. При невмілому застосуванні м'якого стилю управління можливі повний розвал роботи і розпад колективу. Іноді в таких випадках колектив як саморегулююча система висуває свого лідера - жорсткого і вольового, здатного здійснити реальне керівництво.
Партнерський стиль управління (демократичний, колективний) - це стиль керівництва, при якому керівник реалізує переважно колегіальне управління, прийняття рішення здійснюється «знизу вгору» - спочатку збираються думки керівників нижчої ланки, а потім виробляється рішення на вищих поверхах влади. Керівник ефективно використовує механізми самоврядування в своєму колективі і, як правило, спирається на неформального лідера в працюючій групі. Керівник такого складу воліє формулювати завдання у вигляді постановки загальної задачі, при цьому сам підлеглий складає перелік конкретних завдань і вибирає методи і способи їх вирішення.
В даний час вУкаіни тільки теоретично можна говорити про ефективність партнерського стилю в банківській сфері, яка з її чіткою ієрархією вимагає поки від ефективного керівника саме жорсткого стилю управління. Керівник з орієнтацією на владу вміє захистити і себе, і свій банк, і своїх підлеглих. Він вміє взяти на себе відповідальність, прийняти важливе рішення, досягти поставлених цілей і подолати виникаючі труднощі.
Банківська сфера чекає приходу нового типу керівника, який вміє бути жорстким у справі, але м'яким у відносинах з людьми. Ефективність такого керівника в українських банках дуже висока. Лідер даного профілю вимогливий і суворий зі своїми підлеглими, але завжди прагне проявити турботу по відношенню до них в психологічному і фінансовому планах.
Стиль керівництва, спрямований на досягнення загального успіху. В останнє десятиліття намітилося усвідомлене прагнення великих керівників на досягнення загального успіху і прояв лідерів нової формації - стратегічних. Для таких керівників характерно прояв сильного бажання займатися своєю роботою з метою поліпшення сфери банківських послуг, а не задоволення своїх особистих амбіцій.
Керівник, який має орієнтацію на досягнення загального успіху, принципово інакше проявляє себе на роботі і будує відносини з підлеглими - він більш демократичний. У своїх співробітників він цінує в першу чергу їх професійні і ділові якості, підкреслює свою повагу до них. Такий керівник вміє вгадувати далеку перспективу і виявляти загальні закономірності в розвитку подій, визначати необхідні нововведення, які можуть принести в майбутньому принципове поліпшення діяльності банку, розробляти проект і програму нововведень, чітко планувати конкретні завдання.
На підставі сказаного, логічно зробити висновок, що в сучасних умовах в банківській сфері найбільш ефективні:
лідер з жорсткою орієнтацією на змістовно ділові сторони роботи і м'якою орієнтацією на взаємодію з колегами і підлеглими
і лідер, який має стратегічну орієнтацію на успіх спільної справи і вміє віддати перевагу спільні цілі своїм особистим потребам.
Таким чином, можна зробити висновок про те, що для того щоб успішно керувати персоналом банку керівник повинен бути уважним при виборі кадрової політики, вміти управляти надходить кадрової інформацією, необхідною для досягнення балансу відносин між підлеглими і організацією.
Ефективний керівник зобов'язаний знати стилі управління персоналом, вміти вибирати їх в залежності від ситуації, індивідуальних особливостей персоналу, свого характеру, а також грамотно ними користуватися. Крім того, він повинен бути гнучким, здатним застосовувати комбіновані стилі з елементами жорсткості, м'якості і партнерства, який вміє відчувати прагнення колег і підлеглих і не повинен боятися змінювати стиль управління, формувати ситуацію через підбір кадрів, змінювати організаційні структури і організацію праці відповідно до потреб самого банку, вимог чинного законодавства та станом ринку праці.
І тільки в цьому випадку мета кадрової політики банку - забезпечення оптимального балансу процесів оновлення і збереження чисельного і якісного складу кадрів - буде досягнута.