Стаття 58 Кримінального кодексу ррфср відповідальність за контрреволюційну діяльність

Стаття 58 Кримінального кодексу ррфср відповідальність за контрреволюційну діяльність

Стаття 58 Кримінального кодексу ррфср відповідальність за контрреволюційну діяльність

Пункт 1а містить положення, що стосуються зради Батьківщині, а саме перехід на сторону ворога, видача ворогу державної таємниці, шпигунство, втеча за кордон. За ці злочини вищою мірою покарання був розстріл, а за пом'якшуючих обставин - позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією (повної або часткової) майна. Про це слід сказати пару слів. Оскільки СРСР в ті часи знаходився в дуже вороже налаштованому оточенні, то не дивно, що втеча (саме втеча, а не виїзд з країни) каралося так строго, адже фактично це була та сама зрада Батьківщині.

У пункті 1б містяться ті ж положення, що і в 1а, але вже стосовно осіб, які перебувають на військовій службі. І безсумнівно, що такі ж злочини, вчинені військовозобов'язаним, є більш тяжкими, втім, якщо у цих злочинів взагалі існує якась градація. Так що не дивно, що Кримінальний кодекс Української РСР так суворо карає військових.

Пункт 1в встановлює відповідальність сімей військовослужбовців, які вчинили злочин. Якщо члени сім'ї знали про злочин, що готується, але не доповіли про це владі або ж сприяли його вчиненню, то вони засуджуються на термін від 5 до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Цей пункт можна вважати одним з найбільш негуманних у всій статті, але, як показало вивчення архівів, по цьому пункту відбувала покарання лише 0,6% від усіх політичних в'язнів, тобто застосовувався він рідко. Кримінальний кодекс Української РСР взагалі можна назвати негуманним, але в силу тодішніх реалій він здавався влади доречним.

Пункт 1г передбачає покарання за недонесення військовослужбовцям про підготовлювану зраді Батьківщині. Для військового тоді це було прямим обов'язком, так що нічого дивного, що це так суворо каралося. Що стосується цивільних осіб, існував пункт 12, який передбачав ті ж покарання. Але з тодішнім ладом здається зараз жорстоким покарання виглядало цілком логічно, адже в той час не було ніяких ліберальних думок.

Стаття 58 Кримінального кодексу ррфср відповідальність за контрреволюційну діяльність

Пункт 2 передбачив вищу міру покарання - розстріл - для тих, хто шляхом збройного повстання намагався повалити Радянську владу в регіонах або союзних республіках. Іноді як м'яка форма покарання застосовувалося вигнання з СРСР з позбавленням всіх прав і конфіскацією майна. Такі дії строго караються і в ряді сучасних держав.

Пункти 3, 4, 5

Пункти 3, 4 і 5 свідчать, що за співпрацю з іноземною державою, пособництво ворожим шпигунам або інші дії, спрямовані проти Радянського Союзу, застосовуються ті ж міри покарання, що і в пункті 2.

Стаття 58 Кримінального кодексу ррфср відповідальність за контрреволюційну діяльність

Пункт 6 стосувався всього, що вважалося шпигунством, а саме видачі ворогові державної таємниці або важливих відомостей, які не є таємницею, але не підлягають розголошенню. За це також покладався розстріл або вигнання з країни.

Пункти 7, 8, 9

Пункти 7, 8 і 9 встановлюють ті ж міри покарання за вчинення саботажу або контрреволюційних терактів на території СРСР.

Стаття 58 Кримінального кодексу ррфср відповідальність за контрреволюційну діяльність

Пункт 10 - антирадянська агітація

Пункти 11 - 14

У пунктах з 11 по 14 містяться положення стосовно бюрократичних злочинів, антинародних дій під час Громадянської війни (а пізніше - і Великої Вітчизняної), підготовки терактів і так далі.

Стаття 58 Кримінального кодексу ррфср відповідальність за контрреволюційну діяльність

Стаття 58 Кримінального кодексу ррфср відповідальність за контрреволюційну діяльність

Схожі статті