Президент України є главою держави і виступає від його імені.
Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.
Статус Президента України, як він визначений в цій статті Конституції, дає підставу вважати його втіленням (уособленням) держави і державної влади в цілому, а не якоїсь її окремої гілки, що обумовлено колом повноважень, його роллю і місцем у політичному житті суспільства. Як глава держави Президент є вищою посадовою особою і тому наділяється повноваженнями виступати від імені України і у внутрішньому житті країни, і в міжнародних відносинах. Є повноваження Президента не потребують додаткового засвідчення, вони випливають із самого факту визнання його як глави держави.
У світовій конституційній практиці статус президента визначається таким чином, не завжди. Разом з подібним визначенням ролі президента (Італія, Росія, Угорщина) існують визначення його як глави виконавчої влади (Мексика, СІЛА). Одночасно в конституціях деяких країн (Франція, ФРН) статус пре -зідента в системі державних органів взагалі чітко не визначено - вказується тільки перелік його повно - мочій.
Основні напрямки діяльності Президента України відповідно до ч. 2 ст.102 конституції такі. По-перше, на нього покладається обов'язок бути гарантом державного суверенітету, тобто неподільності, верховенства, незалежності державної влади в Україні. По-друге, Президент виступає як гарант територіальної цілісності України. На нього покладається обов'язок забезпечення як недоторканності зовнішніх "кордонів України, так і безумовного припинення спроб будь-яких сил всередині країни розчленувати територію України або відділити якусь її частину. По-третє, Президент діє як гарант Конституції щодо забезпечення відповідності внутрішньої і зовнішньої політики інтересам держави , Основному Закону України, є гарантом прав і свобод людини і громадянина. Це означає, що він зобов'язаний створювати умови, які забезпечували б чітке і своєчасне реагування відповідних органів держави на будь-які факти порушення конституційних приписів. Нарешті, Президент як гарант прав і свобод людини і громадянина повинен також сприяти створенню відповідних механізмів контролю та забезпечення реалізації цих прав і свобод, а відстоюючи їх - створювати умови нетерпимого ставлення до будь-яких випадків порушення таких прав і свобод.