Я почав виділяти їх для себе серед інших принад років п'ять тому. Перший час вони представлялися мені такими собі «недовоблерамі». Зовні дуже схожі на воблери-мінно, вони позбавлені лопаті, і вже з цієї причини говорити про наявність у стікбейтов воблерной гри не доводиться. З іншого боку, стікбейти своїм обличчям дуже нагадують Уокер, проте схожість і тут вельми оманлива.
Щоб не було зайвих пи-росів, відразу домовимося називати предмет сегодняшего-нього розмови саме так, як прописано в заголовку. Це зауваження істотно, пос-кольку одного общеупотребі-ного найменування у це-го класу приманок немає. Новсе ж «тонучими стікбейтамі» їх називають досить часто.
«Стік» (stick) в перекладі з ан-глійского не що інше, як «палиця». І справді ці приманки спінінгів по-хожі на уламок гілки або щось подібне, тому наз-вання видається дуже ло-гічної.
Отже, стікбейт має пряме, злегка сигарообразное тіло з кріпильним колечком, распо-лежання найчастіше на пе-редную кінці тіла. У цьому, до речі, одна з відмінностей «стіків» від Уокер, у яких ко-Лечков зазвичай трохи зміщене від носа вниз. Крім того, у Вокерів часто буває Вигніть-тая спинка, стікбейти же зав-жди прямі або навіть трохи ізог-нути в іншу сторону. Ну і не менш важливим є те, що вони тону-щие. Тонучі Вокери теж іноді зустрічаються, напри-заходів Megabass Coayu Slide Sinker, але все ж у «стіків» при інших рівних умовах і мас-са побільше, і тонуть вони до-ли досить швидко.
Більшість стікбейтов име-ют два трійника, расположе-ня яких таке ж, як у воблерів-мінно. Але в цілому конструктивно "стики" про-ще воблерів. Велика мас-са і дуже хороша (через від-присутність лопаті) обтікаючи-емость забезпечують відмінні польотні якості, і особливої потреби в оснащенні цих при-манок хитромудрими систе-мами «бігає» центру тя-жерсті немає.
Цілі: основні та второсте-пінні
Будь-яка приманка створюється в першу чергу для лову риб конкретних видів. А у дру-гу - для лову ще яких- нибудь риб. Стікбейти досі не завоювали особливої Відомими у спінінгістів Росії з однієї простої причини: вони придумані не для наших рідних щук, окунів і жерехів. В основному «стіки» діляться на дві групи: ті, що побільше, призначені для морської риболовлі, і риба но-заходів один в їхньому списку - сібасс. «Стики» меншого розміру - форелеві. Йдеться в пер-шу чергу про райдужну фо-рели і близьких до неї видах. Думаю, я не помилюся, пред-поклавши, що серед читачів журналу практична ловля сібасс цікава максимум одній людині зі ста. Та й з райдужною фореллю, несмот-ря на мережу «платників» (в ос-новному навколо Москви), справи з рейтингом популярності об-коштують не набагато краще. Я ло-вил на «стіки» і сібасс, і фо-рель, але не бачу сенсу де-литися тут відповідним досвідом. Що ж стосується лов-ли на ці приманки непро-фильной для них риби, тут зовсім інша справа.
Завжди цікаво відкривати для себе в рамках чогось хо-рошо знайомого і близького щось принципово нове, і при кожному зручному випадку хочеться шукати його розвитку і продовження. З стікбейтамі у мене спочатку все виходило не дуже вражаюче: то кілька окунів на них співай-травня, то щуку. Але я зрозумів, що в даному типі приманок є свій сенс, відмінний від змісту всього іншого, і в ряді випадків така відмінність можна з вигодою вико-ти. Тоді я став класти міні-мум пару «стіків» в коробоч-ку з приманками щоразу, коли вирушав на водойму, де їх використання вигляді-лось мені хоча б частково оп-равданним. У підсумку за ніс-колько років накопичилася ста-Тістик, на підставі кото-рій можна зробити визна-лені висновки. Стікбейти виявилися дуже до місця в лов-ле окуня на водосховищах, жереха - по осені і щуки - в досить різноманітних ус-ловиях. Розглянемо все по порядку, але попередньо треба неодмінно торкнутися суто технічну сторону справи, оскільки питання пра-вільной анімації в даному випадку особливо актуальні.
Між твічінгом і джиггинга
Спробуємо знайти щось середовищ-неоптимальний між цими двома добре знайомими ме-методами проводки спіннін-гових приманок.
Для початку хоча б вдома у ванні подивимося, як веде себе «стик», наданий сам собі або при імітації виконання тієї чи іншої про- горілки. Тоне він досить швидко, причому в завісімос-ти від моделі або майже будів-го горизонтально, або немно-го з нахилом хвостовій годину-ти вниз. Для більшості «стіків» в цій стадії характерна одна цікава деталь поведінки: приманка тоне, помітно перевалюючись з бо-ку на бік, що виглядає дуже красиво. Інша справа, чи має це практично багато важать? У морській лові безперечно має. Перевалювання викликаючи-ет поблесківаніе боків при-манки, помітне в прозорій морській воді з великого рас-стояння. Хижак зауважує «стик» більш ніж за десяток метрів і впадає в атаку. Що до наших прісних водо-емов, то тут візуальне воспри-ємство має кілька мень-шую значимість, але гірше від наявності у приманки влас-ної гри на зануренні точно не стає, а ось краще - дуже може бути.
Що ж стосується власної гри на прямий рівномірній проводці, то вона у «стіків» або зовсім відсутня, або ви-ражена слабо: у вигляді млявих послідовних галсів вправо-по-вліво. Зрозуміло, що таке по-ведення приманки наводить на думку про те, що проводити «стик» слід нерівномірний-но. І ця думка (хай і не беззастережно) буде пра-вільной.
За відправну точку можна при-няти середньоактивних твічінг, до якого ми звикли в лов-ле на воблери-мінно. Але «стик» на такій проводці все ж піде не зовсім так, як мінно. Він стане більш мляво розкидатися по сторонам. У більшості ситуацій, в яких ми звикли ловити на мінно, кількість Покле-вок виявляється більше на мінно, а не на «стик».
Свої сильні сторони «стик» проявляє в основному в тих випадках, коли в схемі про-горілки передбачена фаза вільного (або майже вільного) занурення, тобто при тій самій анімації, кото-рую ми позначили як «джіг- твічінг». Конкретна реалі-ція цієї схеми може бути вельми довільній. Напри-заходів, робимо чотири-п'ять звичайних «воблерних» Твічу, після чого на півтори-дві се-Кунди зупиняємо провід-ку і навіть трохи подаємо вер-шинку вперед, даючи можли-ність приманки майже свобод-но тонути, потім знову сліду -ет кілька Твічу. Або де-гавкотом порівняно повільні, але більш розмашисті потяж-ки також з деякою віддачею шнура між ними.
Потопаючі "стики" - вельми кон-серватівний по виконанню тип приманок. У воблерів-мінно, наприклад, і «внут-ності» бувають більш разнооб-різними, і звичайно ж ло-пащу, від нюансів геометрії якої залежить дуже мно-гое. У «стіків» лопаті немає, по-цьому на динаміку їх поведе-ня в воді здатна впливати в основному тільки форма тіла приманки. Різноманітність тут невелика, але все ж є. Прямі та тонкі, як каран-даш, «стіки» - самі мляві на проводці. Вони чомусь навіть нагадують пількери, хіба що сильно полегшені. Мені вони подобаються кілька мен-ше. Більш вгодовані або замет-но зігнуте тіло додає, на мій погляд, «стику» Живосила-ти. Такий стікбейт простіше зас-тавить рухатися з більшою амплітудою галсів. Як міні-мум зовні це більш привле-кательня. Та й не тільки зовні.
У деяких «стіках» мають-ся брязкальця. Але, на відміну від воблерів, тут можна ско-реї говорити про виключення, ніж про правило. Хоча, з іншого боку, саме «гримучий» «стик» з доброї дюжини всіх, якими я володію, покази-кість стабільно високі ре-зультати.
Бувають стікбейти з «архі-тектурнимі надмірностями», в ролі яких часто виступу-ет щось, що можна позиційний-ровать як кіль-стабілізується-тор. Сказати, що ця деталь за-метно визначає особеннос-ти ходу приманки, я, мабуть, не готовий, але повинен консти тировать, що «кільової стик» теж відноситься до числа самих уловистих в моєму комплекті.
Нарешті, стікбейти відрізняючи-ються за габаритами. Як вже було зазначено, в основному це продиктовано націлений-ністю приманок цього клас-са на два основних види риб: форель і сібасс. Але чіткої межі тут немає. Є маса перехідних за розміром «стіків» довжиною, скажімо, близько 7-7,5 см. Це безперечно дол-жно влаштовувати, так як хоро-шо відомо, що при лові окуня розмір приманки часто дуже важливий і відхилення від ідеалу на 1 см часом перетворюється-щает скажене клювання в вимучіваніе риби.
Зброя спеціального призначення
Не варто намагатися стікбейтом підміняти воблер-мінно. «Стік» краще пускати в справу там, де його властивості розкриваються в повній мірі.
Рас-дивимося кілька таких си-туація.
Ловимо окуня з берега або з човна на досить великій акваторії. Періодично в самих довільних місцях вода закипає, мальок розсипаючи-ється, лунає характерне «плямкання». Триває це не бо-леї півхвилини, і часу на зміну позиції, якщо ловимо з човна, просто немає. А якщо з берега, то все впирається в дальність закидання. Коротше, потрібно максимально швидко, далеко і точно подати примать-ку, до якої окунь «благоскло-нен» в подібній ситуації. І серед перших в ряду претендує-тов варто «стик». Бачимо «бій» - кидаємо і тут же починаємо середню по швидкості провід-ку з характерним подтвічіваніем. «Стік» йде на глибині до 1 м від поверхні, і це як раз те, що треба. Іноді окуні, незважаючи на поверхневий «бій», топвотери ігнорує-ють, а приманку, що йде немно-го нижче, без уваги не ос-тавляют.
Варіант номер два. Той же окунь, але в «довгограючому котлі». Ступінь його актівнос-ти нижче середньої, тобто він начебто схильний годуватися - адже і чайки кружляють, і мальок присутній, але вовчого ап-петит не проявляє. При спробах ловити на стандартні «котлові» приманки і оснастки трапляються бессіс-темні клювання приблизно на одній проводці з десяти. Пількери і «гума» на джіг- голівці дуже швидко провали-вають вниз на паузах; ганяти-ся за приманками, що йдуть горизонтально, у млявого окуня теж немає настрою, а мінно суспендери не дуже підходять через не самих хороших по-льотних якостей. Стікбейт в таких випадках являє собою золоту середину. Він і ле-тит рази в півтора далі схожого з ним воблера, і без особливих хитрувань проводить-ся нешвидко «сходинкою» в товщі води. Окуню якраз це і потрібно.
Випадок третій. Ловимо щуку на «жабовниках» з характерними-ми глибинами 2 3 м весною чи пізньою осінню. Тут не уникнути «лобового стіл-кновенія» з воблерами-мінно.
Справді, який варіант приманки вважається опти-ною для таких умов? Відповідь досить очевидна: мінно-суспендери з робочим горизонтом метра півтора або близько того. Проводка - м'я-кий Твіч або stopgo, і шанси на піймання дуже непогані. Однак не все так просто. Я в останні роки три спеці-но брав з собою на риболовлю в такі місця, крім мінноу, ще й стікбейти. І нерідко ви-ходило так, що велика частина клювань припадала імен-но на стадію вільного пог-ружения стікбейта, характер-ву для приманок цього типу, тоді як клювань на мінно в паузі було порівняно небагато. Виходить, що «стик» в подібній ситуації виступає як щось перехід-ве між воблером і джи-гом, ну а у хижака часто, осо-бенно в холодній воді, прев'ю-лирует настрій атакувати при-манку при вертикальному її русі.
Ще я б порадив при лові щуки іноді відходити від більш зрозумілою ривковой схеми і вести «стик» повільний-но і рівномірно. Чому? Та просто тому, що я якось спробував зробити так і співай-малий, а потім - ще й ще. Хо-тя важко назвати спокуси-них хід «стіки» при такій анімації, оскільки він прос-то переміщається майже без всяких повіліваній на глибині-ні 1 м з невеликим. Проте.
Випадок четвертий. Знову «ко-тел», тільки жереховий. При-мірно на початку травня, а також глибокої осені доводиться стикатися з «котлами», в яких жерех тримається не так, як влітку - в високому водному «стовпі» від самої поверхні і вниз, а на од-ном, досить глибокому го- горизонтів, скажімо, на рівні 3-4 м нижче поверхні. Свер-ху «котел» виявляється по парі-трійці чайок, мляво кружляють в повітрі або сидячи-щих на воді. Ступінь фізкабінет-чеський активності жереха в холодній воді явно нижче середньої.
До такого «котла» можна по-дійти досить близько, іног-да навіть майже впритул, і ж-рьох чи не розбіжиться. Зазвичай, коли справа стосується лову в нижніх горизонтах, в якості приманок частіше фігурують Kastmaster і пількероподобние болісно. Але зовсім не факт, що в даних умовах важку, б-б провалюватися вниз «залізяку» жерех зустріне з належним інтересом. А потопаючий «стик» на підкреслено млявою, але при цьому розмашисто про-горілці дає дуже хороші шанси. Принаймні у ме-ня таке трапилося на трьох рибалках: на пількер - один- два контакту протягом 40 мі-нут, а в наступні півгодини три-п'ять «хвостів» були співай-мани на «стик».
І останнє з приводу лову жереха. Хочу поділитися ін-формацією, отриманою від мого знайомого, який ло-вит на каналі ім. Москви. Од-но час він вважав за краще поп-пер, але в останні два сезо-на пристрастився ловити на стікбейт. Суть в наступному. Коли по каналу проходить біль-ШОЕ судно, позаду якого залишається турбулентний слід, можна встигнути зробити від подружжя-рьох до шести проводок, коли ще помітно перемішування води. І саме в цей час ве-роятность клювання сама ви-сокая. Буває, що клює і без допомоги теплохода, але го-раздо рідше. Проводку він осу-ється з досить високою швидкістю і несильними по-дергіваніямі вудилищем в вер-тікальной площині. Сам я саме методом на «стик» не ловив, але джерело інформа-ції дуже надійний. Так що спробуйте при зруч-ном випадку.