Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю
Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ) - це медичний діагноз, поставити який може тільки лікар після прове дення діагностичного обстеження.
Риси, що характеризують синдром гіперактивності, зазвичай такі:
# 9633; дефіцит активної уваги;
# 9633; загальне рухове занепокоєння, непосидючість, безліч чи шніх рухів;
# 9633; недостатня цілеспрямованість вчинків і їх імпульс ність.
Синдром гіперактивності зустрічається при різних захворюваннях і порушеннях розвитку (частіше при віддалених наслідках органічна кого ураження мозку) і поєднується з порушеннями пам'яті, работоспо собности, проте основним проявом даного відхилення в розвитку дитини є дефект уваги. У дитини знижені обсяг і концентрація уваги (він може зосередитися на чому-небудь лише на кілька миттєвостей, надзвичайно підвищена відволікання - pe а гірует на будь-який звук, на будь-який рух в класі).
Ці відхилення в розвитку мають вторинний характер, але посилюючи-ють шкільну дезадаптацію дитини. Благополучне особистісне роз тя, успішна шкільна адаптація безпосередньо залежать від того, насколь- до оточують дитину дорослі здатні зрозуміти його труднощі, що виникають із-за його болісно підвищеної активності і емоційної неврівноваженості.
Перші прояви синдрому гіперактивності такі: підвищений м'язовий тонус, надмірна чутливість до всіх подразників (світла, шуму), порушення сну, рухливість і збудженість під час неспання.
У 3-4 роки помітною стає нездатність дитини сосредото- ченно займатися чим-небудь (спокійно слухати казку, грати в ігри, що вимагають концентрації уваги), діяльність носить преімуще- ного хаотичний характер.
З віком розгальмування значно зменшується або ісче- зает зовсім (в підлітковому віці дитина може стати інертним і безініціативним), проте нестійкість уваги і імпульсивність вчинків, як правило, зберігаються. За даними Н. Н. Заваденко, ко-нітівние і поведінкові порушення зберігаються майже у 70% під- паростків і більш ніж у 50% дорослих, яким в дитинстві був поставлений діагноз СДУГ.
Нездатність тривалий час підтримувати концентрацію вни-манія і контроль над своїми імпульсами стає найбільш звіт-лівой на початковому етапі шкільного навчання, вона є причиною порушення засвоєння знань і часто призводить до дисциплінарних про-проблемам. Все це значно порушує шкільну адаптацію.
Прогноз успішності навчання і розвитку дитини залежить від сліду- ющих чинників:
- ступінь вираженості рухової расторможенности і неустой чивости уваги;
- характер порушень пізнавальної сфери;
- наявність вторинних емоційних і особистісних розладів;
- проведення адекватного комплексного медикаментозного лікування;
- психотерапевтична підтримка (з метою профілактики вторич- них відхилень в особистісному розвитку).
При наданні своєчасної лікувальної і педагогічної постач ки, при благополучному особистісному розвитку гіперактивний дитина здатна адаптуватися в суспільстві, в подальшому вести нормальну трудове життя, адекватно встановлювати міжособистісні відносини.
Хоча наявність ММД є обов'язковою характеристикою гіперактивної дитини, все ж не всі діти з ММД гіперактивні. Оказива ється, поряд з гіперактивністю наслідком ММД може стати і гіпо активність.
Приклади успішної допомоги дітям з синдромом гіпер-і гіподі намічності показують нам, що наслідки такого вельми несприятливих приємного біологічний чинника, що призводить до проблем в школь- ном навчанні, можуть бути скориговані і подолані грамотним педагогічним, психологічним та при необхідності медичним впливами, а також добрим і уважним ставленням народите лей до проблем і особливостям розвитку своєї дитини.
Книги про синдром дефіциту уваги і гіперактивності у дітей: