Відсікти від найбільших поглиначів бюджету все зайве - такий справжній план президента по виходу з кризи.
Поки пасивні спостерігачі чекають від Володимира Путіна хоч який-небудь програми виведення країни з кризи, президент вже активно втілює її в життя. Чи не помічаємо ми відповідної програми лише тому, що не там її шукаємо. Комплекс путінських дій складається не з паперів, а з відповідних дій, і сьогодні вже накопичилося достатньо інформації, щоб зрозуміти суть всього, що відбувається. Останньою ланкою в інформаційному ланцюжку стало недавнє формування Національної гвардії.
Ні звичайно. Путін затіяв велику перестановку, щоб відокремити «мух від котлет». У Національній гвардії зібрана саме та частина силовиків, яка йому потрібна для збереження влади. А в міністерстві внутрішніх справ залишена та, яка потрібна нам для повсякденної безпеки. Дана реформа носить типово кризовий характер. Оскільки грошей у бюджеті для здійснення всіх витрат не вистачає, в окрему структуру (Національну гвардію) виділено те, що повинно фінансуватися пріоритетним чином. При цьому МВС стане отримувати гроші на основі залишкового принципу, як культура або охорону здоров'я.
МВС - це валіза без ручки. Нести незручно, але викинути шкода. Тому так-сяк тягнемо. Дільничні і даішники Путіну не дуже й потрібні, так що вони будуть переходити на самозабезпечення при швидко знецінюються номінальних зарплатах. Тим більше що забезпечувати себе ці «браві хлопці» (даішники особливо) вміють непогано. При цьому внутрішні війська і ОМОН під начальством Золотова будуть фінансуватися «особливим рядком», щоб зберігали боєздатність при будь-якому бюджетну кризу. Їх зарплати не можуть тепер бути розмазані тонким шаром по всій величезній армії «ментів».
Схожа історія склалася в банківській сфері, хоча на перший погляд вона видається зовсім інший. Ельвіра Набіулліна ліквідує проблемні банки один за іншим, хоча для розвитку економіки потрібна велика кредитна сфера. Щоб зрозуміти, що відбувається, нам слід відмовитися від думки про якийсь розвиток. На це Путін взагалі не розраховує. Проблемні банки відрізаються, як і МВС. Тільки в кредитній сфері відрізання виражається не в тому, щоб зняти банки з бюджету (вони і так, зрозуміло, самоокупні), а в тому, щоб якомога менше структур «висіло» на Агентстві зі страхування вкладів.
Вкладників слід, по можливості, зібрати в великих банках, і їм в разі кризи (коли Агентство вже буде безсило) уряд допоможе грошима. А дрібноти краще не мати. Або, оскільки зовсім не мати її, звичайно, не можна, краще цілеспрямовано скорочувати. У плані виживання володарів країни в кризовій ситуації краще хай не буде банків для розвитку, ніж будуть зайві «дірки» для витікання в офшори грошей, зібраних з населення.
Тим більше що багато хто з закриваються нині банків і створювалися-то не для нормальної кредитної діяльності, а лише для шахрайства. Це приблизно як з даішниками. Формально, звичайно, всі вони існують для регулювання дорожнього руху, але на ділі, як ми знаємо, - для вирішення зовсім інших завдань. Різниця лише в тому, що даішники не кинеш (треба поки їх тягти за допомогою держбюджету), а проблемні банки - це той чемодан, який викидається з легкістю. Чим, власне, глава Центробанку сьогодні і займається.
Набіулліна - це Золотов кредитної сфери. «Силовик», який прагне придушити в зародку вогнища «гниття» політико-економічної системи.
Схожі проблеми вирішувалися недавно ще й у Міноборони. У розпал «справи Сердюкова» нам здавалося, ніби це - боротьба з корупцією. Зараз ми знаємо, що на колишнього міністра взагалі зазіхнути не наважилися, а Євгенія Васильєва лише вдала, що посиділа. «Страждальців» просто усунули від годівниці заради оптимізації розпилу ресурсів. І поставили антикризового менеджера в особі Сергія Шойгу, у якого, як вважає Путін, в МНС непогано виходило.
Можливо, до речі, Міноборони було б теж розділити на дві частини, як МВС. Потрібну - годувати, непотрібну - перевести на самоокупність. Однак і подумати-то страшно, як будуть годуватися офіцери на самоокупності. До роботи даішників ми давно адаптувалися, хоч і лаємося, а тут з'являться тисячі нових людей в погонах і зі зброєю, яких держбюджету важко витягнути. Тому Сергій Кужугетович буде розрулювати ситуацію з Міноборони в цілому, тим більше що армія при добре функціонуючої Національної гвардії для придушення внутрішнього опору взагалі не потрібна. У Міноборони можна розмазувати ресурси тонким шаром, а тих, хто бажає шару товстіший, з нетерпінням чекають Сирія та інші потенційно гарячі точки планети.
Історія з РЖД по суті близька до історії з Міноборони. Структура була настільки неефективною і безглуздо поглинала стільки ресурсів, що в умовах кризи її слід було оптимізувати. Стан справ з Сердюковим і з Якуніним нам не здавалося схожим, оскільки на одного з них реально наїхали, тоді як інший (чоловік з «органів», та до того ж гранично близький особисто Путіну) був поза публічної критики. Але сьогодні, через деякий час, ми бачимо, що в «сухому залишку» виявилося одне і те ж. Володимира Якуніна тихо зняли з роботи і поставили на чолі РЖД антикризового менеджера Олега Білозьорова (як Сергія Шойгу на чолі Міноборони), який, на думку Путіна, зможе так-сяк забезпечити ходіння електричок в Вологді за рахунок скорочення обсягу коштів, витікають крізь пальці в чиї -то кишені.
Таким чином, РЖД, МВС, Міноборони і банківська система схожі один на одного тим, що в нинішній кризовій ситуації від них відсікається все зайве. А, точніше, те, що не потрібно для політичного виживання влади. Путін повинен при невеликих бюджетних витратах зберігати стабільність. Тобто мати багато ефективних силовиків і не мати великого числа ошуканих вкладників. Мати максимум електричок в глибинці і мінімум корупціонерів в армії.
Це і є путінська програма розвитку економіки, а точніше - програма стабілізації, для якої розвиток вже неважливо. Ще одним елементом програми є знецінення пенсій на тлі високої інфляції, але про це навіть спеціально говорити не треба. На жаль, все і так ясно.
Виникає одне лише питання. Якщо Путін оптимізує всіх своїх ключових поглиначів грошей, то чому він нічого не робить з «Газпромом» і «Роснефтью»?
З одного боку, вони все ж таки не поглиначі грошей, а їх добувачі. Хоч і дуже неефективні. Напевно, Путін боїться перекурочівать своїх годувальників, щоб в запалі реорганізації не втратити залишок коштів. З іншого ж боку, не можна не згадати, що одним з перших рішень Путіна на третій термін перебування на посаді президента, було рішення зробити Ігоря Сечіна президентом «Роснефти». У певному сенсі можна сказати, що Путін з «Роснефти» почав.
Але не виключено, що новини щодо «Газпрому» і «Роснефти» ще вразять нас в доступній для огляду перспективі.
Дмитро Травін, професор Європейського університету в Санкт-Петербурзі