- Я зустрічалася з нашим спільним другом Мар'їна і дещо він нарив на нашого Отелло і знаєш, що найбільше мене зацікавило те, що наш маніяк чарівним чином веде нас до Старку.
- Так давай з цього моменту розповідай все дуже докладно, - не стала я сперечатися з нею і засмучувати її, не дуже-то вірячи в те, що цей бандит здатний на, щось подібне, але зробила вигляд, що безумовно їй вірю.
- Загалом так, Маря сказав, що сліди ведуть прямо в будинок Старкова, а хто, як не ти знаєш, що Старк справжній маніяк, схиблений на тобі.
- Взагалі-то це не його спеціалізація, але він дуже старався, зрозуміло все в курсі заради кого він так старався, - і подивилася на мене з усмішкою.
- Так давай не відходити від теми, домовилися подруга?
- Все це дуже цікаво, тільки як ми виведемо вбивцю на чисту воду? Чи не думаєш же ти, що він ось так просто дасться нам в руки?
- А чим чорт не жартує, може він сам до нас в мережі полізе, як риба на нерест, заради твоїх прекрасних очей, нам потрібно тільки приготувати пастку і всього-то справ, ми швиденько все і влаштуємо.
- Ось ти цим і займися ладно, а мені потрібно ще деякі справи доробити.
- Добре я, теж піду попрацюю, заодно розроблю план дій.
- Ось і чудово, іди приходь до кінця робочого дня.
Лілі помахавши мені рукою швидко юркнула, залишивши мене моїм не дуже-то веселим думкам, які немов вулик гудів в моїй голові і не давав зосередитися на головному, яке не давало мені спокою.
- Припиніть негайно, - гаркнула я, на Биков і, додала вже більш миролюбно. - Це мій друг нехай він пройде, пропустіть.
Охоронці лише розгублено розступилися пропускаючи його в мій кабінет, де я, не звертаючи уваги на бандита, що знаходився поруч з моїм столом звернулася до нього байдуже розглядаючи ноутбук.
- Що на цей раз сталося Вадим? Давай говори і розбігаються я, дуже втомилася. І чого ти мовчиш, що словниковий запас закінчився?
- Красуня прости я, так вражений, що у твоїх дверей зустрів охорону, що просто розгубився, скажи це Вікінг постарався, так?
- Так це він, хоча що з того, нехай пограє, мені не шкода.
- Пограє? І, як я повинен це розуміти, Красуня моя?
- Послухай Вадим, що ти хочеш, скажи на милість? - І я, стомлено опустила голову на стіл прикрившись руками, так мені зараз хотілося побути в тиші і самоті, що стало абсолютно все одно, хто зі мною зараз, цей бандит чи яку іншу.
- Катюша мила моя, що трапилося? - І, схвильований шепіт колишнього коханого торкнувся мого волосся і, продовжив шепотіти в вухо. - Скажи він посмів тебе образити, та ти тільки скажи і він зникне з твого життя я, все зроблю для тебе ти тільки скажи, улюблена моя.
Я підняла голову і хотіла йому відповісти, але побачивши його очі повні любові і розуміння, так і застигла втупившись в його прекрасний погляд, який говорив про те, що дійсно він зробить для мене все.
- Краса моя улюблена, що з тобою? - І, повільно прибрав пасмо з мого обличчя і, потягнувшись до мене, торкнувся моїх прохолодних губ.
А я, навіть не відсторонилася від палаючих губ Старка, хоча і, відчувала глибоку неприязнь до нього, але чомусь мені було все одно, чим і скористався бандит, притиснувши мене міцніше до себе жадібно вчепився в мої губи, а я отямившись штовхнула його , та так невдало, що він звалився під стіл і звідти вже став жалібно обурюватися.
- Так нечесно улюблена, підпускати до себе так близько, а потім мордою в підлогу, як же ти безсердечна, адже я люблю тебе, а ти, - безнадійно закінчивши свою промову він виліз з під столу і додав ображено. - Невже ти ніколи мене не пробачиш? Чому ти зі мною звертаєшся, як з прокажених, невже я заслужив таке?
- Вадим ти ж знаєш, що колись я тебе дуже любила, але ти вірно забув, що проміняв мене на всіх місцевих красунь, які тепер можуть бути до мене претензії, ти сам кинув мене, пам'ятаєш?
- Ох, якби ти знала, як я каюсь, через стільки років я, як і раніше тебе обожнюю, ти моя єдина любов назавжди, зрозумій.
- А я думаю так: що я ніколи тобі не пробачу зраду і, колишнє не повернеться, як би ти цього не хотів і, більше не говори мені про це.
- Прости мене, я негідник прости, давай почнемо все спочатку, прошу, - з такою відчайдушною надією він це сказав, що мені стало його дуже шкода.
- Прости, - повагавшись я відповіла. - Але розбитого вже нічим не склеїш, і я давно