Сон. Я їду на автобусі з дітьми. Бачу на склі незвичайну прозору наклейку з номером автобуса та знаю, що її зробив мій чоловік (він дизайнер і робить нестандартний дизайн для бізнесів). Але вона ніби відклеюється і старший син вийшов на зупинці на вулицю, щоб її приклеїти. Молодший син теж на вулиці. Я крізь вікно автобуса бачу старшого на вулиці. Він посміхається і у нього на всіх зубах брекети (в реальності у нього все молочні зуби рівні і поки на місці). Двері закриваються. Діти залишилися на вулиці. Мене відвіз автобус. Я кричу водієві, щоб він зупинився і випустив мене. Водій висовується з кабіни і каже мені, що це неможливо. Я нервую, але автобус все одно везе мене.
(Передісторія сну така: старшому скоро виповниться 7, і мама підшукує йому школу. Виникла проблема - на тестуванні в престижну школу хлопчик отримав максимальний бал за інтелект, але соціалізацію провалив. У цю школу його брати не хочуть, а в місцеву школу, в яку його зобов'язані взяти - не хочуть самі батьки. Мама спантеличилася перед сном питанням - в яку школу йти? в ту, в яку хотіли і не потрапили (є варіант поміняти прописку) або по району, в яку зобов'язані взяти? засумнівався - чи не знаходиться вона в полоні стереотипів? Що ж краще для самої дитини?).
Підведемо підсумок. На сьогоднішній день мамі (на раціональному рівні) буде дуже складно відмовитися від ідеї віддати сина в престижну школу (водій висовується з кабіни і каже мені, що це неможливо. Я нервую, але автобус все одно везе мене). Душа ж героїні сприймає цю ідею, як зайву, надмірну, дивну (брекет на прекрасних зубах).