3. Управлінський персонал і особливості його підготовки за кордоном
Список використаної літератури
У будь-якому підприємстві, в будь-якій організації потрібні структури, для управління. І від того, які це будуть структури, які цілі вони будуть переслідувати, залежить вся подальша доля підприємства, організації.
1. СОЦІОЛОГІЯ ОРГАНІЗАЦІЙ ТА ЇЇ МІСЦЕ В СУЧАСНІЙ СОЦІОЛОГІЇ
Соціологія організацій є однією з найбільш розвинених галузей соціологічного знання і являє собою дисципліну зі сформованою предметної сферою і певною проблематикою. Однак дана соціологічна теорія не відрізняється цілісністю і монолітністю, що обумовлено поруч не вирішених в науці проблем і, перш за все, відсутністю єдиної думки з питання про динаміку і механізмах організаційного розвитку.
Особливий інтерес соціологів до проблем організаційного розвитку і складність їх дослідження пов'язані з інтеграційним характером розглянутого процесу, вивчення якого передбачає розкриття найбільш дискусійних питань організаційної теорії: розуміння природи організації, особливостей її функціонування та взаємодії із зовнішнім середовищем, організаційних конфліктів та організаційної поведінки.
У сучасній соціології організацій як і раніше невизначеним залишається поняття організаційного розвитку. В цілому під організаційним розвитком розуміється процес позитивних якісних змін в організації, що зачіпає способи, засоби діяльності і взаємодії і відбивається в трансформації організаційної структури.
У вітчизняній соціології організацій можна виявити три основних напрямки в дослідженні проблем організаційного розвитку. Відповідно до першого, раціоналістичної, підходу, активна роль у розвитку організації належить менеджеру. Особливо яскраво таке розуміння детермінованості організаційних змін знаходить в соціології інновацій, сучасна проблематика якої склалася у вітчизняній соціології багато в чому завдяки роботам А.И.Пригожин, Н.І.Лапіна, В.С. Дудченко, Б.В.Сазонова і ін.
На думку дослідників даного напрямку, організаційні зміни являють собою діяльність по перетворенню іншої діяльності. Засобами такого перетворення виступають заміна одних організаційних елементів на інші або доповнення вже наявних новими. Це дозволяє говорити про нововведення як про свого роду "клітинці" цілеспрямованого зміни і припустити, що основною формою керованого розвитку виступають інновації.
Ключовим для розуміння ролі нововведень в процесі організаційного розвитку є поняття інноваційної діяльності, яка визначається як метадеятельность, що змінює рутинні компоненти репродуктивних видів діяльності. Іншими словами, інноваційна діяльність як така має своїм об'єктом інші види діяльності - ті, які сформувалися в попередній період і придбали до цього часу характер репродуктивної діяльності, а їх кошти або способи стали рутинними для цієї спільноти людей. Інноваційна діяльність спрямована, перш за все, на зміну цих рутинних засобів, способів, прийомів репродуктивної діяльності.
Таким чином, в рамках теорії організаційної екології організаційний розвиток визначається як процес, пов'язаний з розширенням набору соціокультурних зразків поведінки і діяльності (репертуару організації), що визначає перелік можливих реакцій на зміни стану зовнішнього середовища і закріплення його в організаційній структурі.
Отже, особливе місце в ряду сучасних досліджень вітчизняної соціології організацій займає вивчення проблем організаційної динаміки і організаційного розвитку. У соціологічній науці спостерігається крайня розмаїтість підходів до розуміння сутності і механізмів даних організаційних процесів, що багато в чому визначається подвійною природою самої організації як явища суспільного життя. На погляди вітчизняних дослідників істотний вплив зробили розробки західних, перш за все американських, вчених. Тим часом, можна констатувати, що російські соціологи, успішно інтегруючи зарубіжний досвід, пропонують власні вельми оригінальні концепції організаційного розвитку.
Актуальність проблем організаційного розвитку в російській соціології пов'язана з необхідністю поглиблення розуміння можливостей, напрямків, факторів, динаміки організаційних змін і реалізації теоретичних положень в практиці організаційної діяльності. Серед найбільш дискусійних питань, активно розробляються в сучасній вітчизняній соціології організацій, можна назвати: проблеми адаптації організації до нових умов і успішної реалізації змін, ролі менеджера в організації, можливості обліку факторів зовнішнього і внутрішнього організаційного середовища, детермінації еволюційних і революційних змін, проблема онтології ( життєвих циклів) організації, послідовності і тривалості стадій організаційної еволюції, співвідношення принципів ефективності і виживати ия в функціонуванні організації, методів організаційного розвитку та ін.
Так з'явився інститут влади як перший і незмінний атрибут управління. Інститут влади часто ототожнюють з самим керуванням. Так, в «Тлумачному словнику» В. І. Даля в якості одного з можливих тлумачень слова «влада» знаходимо: Влада -, керування.
Панувати - управляти владно, панувати, розпоряджатися. Однак, то не зовсім вірно. Влада лише необхідна передумова управління, але не саме управління. Можна мати владу, але не знати, як нею скористатися.