1. Поняття «спілкування» і його функції.
Швидке збільшення кількості та ускладнення вироблюваної людством інформації - наукової, політичної, естетичної, емоційної - задовольняє дедалі чіткіше відчувається людьми потреба в знаннях, оцінках і думках з безперервно розширюється проектами рішень керівництва підприємства. Задоволенню цієї потреби служать повідомлення, одержувані головним чином від інших людей, які, працюючи професійно в рамках різних організацій, створюють, обробляють, класифікують, зберігають і поширюють інформацію, що стає матеріалом спілкування.
2) інформаційна, мета якої обмін повідомленнями, тобто прийом і передача будь-яких відомостей у відповідь на запит, а також обмін думками, задумами, рішеннями і т.п .;
3) спонукальна, мета якої стимуляція активності партнера по спілкуванню, що направляє його на виконання тих чи інших дій;
4) координаційна, мета якої взаємне орієнтування та узгодження дій при організації спільної діяльності;
5) розуміння, мета якої не тільки адекватне сприйняття і розуміння змісту повідомлення, а й розуміння партнерами один одного (їх намірів. Установок, переживанні, станів і т. Д.);
6) емоційна, мета якої збудження в партнері потрібних емоційних переживань ( "обмін емоціями"), а також зміна з його допомогою власних переживань і станів;
7) встановлення відносин, мета якої усвідомлення і фіксування свого місця в системі рольових, статусних, ділових, міжособистісних та інших зв'язків спільноти, в якому має бути діяти індивіду;
8) здійснення впливу, мета якої зміна стану, поведінки, особистісно-смислових утворень партнера, в тому числі його намірів, установок, думок, рішень, уявлень, потреб, дій, активності і т.д.
Спілкування має величезне значення в розвитку не тільки окремої особистості, але й суспільства в цілому. У процесі спілкування складаються і реалізуються як особисті, так і суспільні відносини.
Вивчення спілкування показує складність, різноманітність проявів і функцій цього феномена. З огляду на складність спілкування, необхідно якимось чином позначити його структуру.
Під структурою спілкування розуміється сукупність стійких зв'язків між безліччю елементів, що забезпечують його цілісність.
Спілкування складається з трьох компонентів: інформаційне становить або по іншому комунікація, тобто обмін інформацією; емоційність; доцільність, т. е. активність - це управлінський процес.
Розглядаючи динаміку спілкування можна виділити наступні складові (фази) цього процесу:
1) виникнення потреби в спілкуванні (необхідно повідомити або дізнатися інформацію, вплинути на співрозмовника і т. П.) І з'ясування цілей (що конкретно я хочу досягти в результаті спілкування);
2) вхід суб'єкта в комунікативну ситуацію;
3) орієнтування в ситуації спілкування і особистості співрозмовника;
4) планування змісту і засобів спілкування (людина уявляє собі, що саме скаже, вибирає конкретні кошти, фрази, вирішує, як себе вести і т.п.);
5) прибудова до суб'єкта - партнера по взаємодії (заняття певної позиції по відношенню до партнера по спілкуванню);
6) фаза взаємоінформування, взаємодії, обміну мовними або контактними діями;
7) сприйняття і оцінка відповідних реакцій співрозмовника, контроль ефективності спілкування на основі встановлення зворотного зв'язку;
8) коригування напрямку, стилю, методів спілкування;
9) фаза взаімоотключенія і виходу з контакту.
Суб'єкт спілкування - людина, що є ініціатором спілкування, а також той, кому ця ініціатива призначена.
3. Способи організації групової діяльності і спілкування.
Групове спілкування-це таке спілкування, при якому чітко позначені елементи діяльності, це спілкування в процесі праці, навчання.
Формами групового спілкування є конференції, збори, наради, виставки-презентації, прийоми і т.д.
Спілкування проявляється через взаємодію суб'єктів.
Одним із способів організації групової діяльності є управління, тобто ставлення людини до людини як суб'єкта до об'єкта - начальника до підлеглого, офіцера до солдата, законодавця до виконавця. У цих випадках формою відносин є дисципліна - принцип суворого регулювання ієрархічного збігання керуючого і керованого. Зрозуміло, що останній позбавлений свободи дії, що право прийняття рішення надано керуючому суб'єкту і тому зв'язок між ними асиметрична, монологічності, а не диалогична.
Іншим способом є поділ праці. Це зафіксоване і стабільне розподіл функцій між учасниками спільної справи, яке позбавляє кожного з них волі, роблячи його поведінку запрограмованим, а в ідеалі - автоматизованим і тому передаються машинам, комп'ютерних пристроїв. Так в сфері матеріального виробництва, так і в сучасній військовій справі відбувається поступове витіснення людини автоматом, здатним більш надійно виконувати ті операції, які можуть бути алгоритмізовані, які виключають свободу вибору.