Перші спроби ідеологічно обгрунтувати перетворення суспільства на засадах колективізму відносяться до епохи Відродження і пов'язані з іменами великих гуманістів XVI ст. - англійського державного діяча і мислителя Т. Мора (робота "Утопія") і італійського поета, філософа і політичного діяча Т. Кампанелли (робота "Місто сонця"). В їхніх творах, написаних в період кризи феодалізму, були висловлені ідеї, спрямовані на перетворення пануючого суспільного устрою на колективних засадах, виражені в утопічно-літературній формі.
Подальше оформлення соціалістичної ідеології відбулося в другій половині XIX ст. і пов'язано з іменами німецьких філософів і суспільно-політичних діячів К. Маркса (1818-1883) і Ф. Енгельса (1820 - 1895). Вироблене ними вчення отримало назву "марксизм" який був проголошений ідеологією пролетаріату. У поширенні і розвитку соціалістичних ідей в Росії велику роль зіграли Г. В. Плеханов іВ.І.Ленін, в Україні - М. Драгоманов, І. Франко, С. Петлюра, В. Винниченко та ін.)
В ході історичного розвитку в соціалізмі з'являються різні напрямки: ранній (просвітницький), марксизм, реформізм, демократичний соціалізм (соціал-демократія), радянська і китайські моделі і інші різновиди соціалізму. Але в основі кожного з цих напрямків лежить або марксистська, або соціал-демократична ідеологія, тому більш детально зупинимося на цих двох.
Марксизм як політичне вчення оформився у в.п. XIX ст. його основні риси марксистської ідеології:
У поширенні марксистських ідей і підготовці передумов для створення масових соціалістичних робітничих партій важливу роль зіграли І Інтернаціонал - (Міжнародне товариство робітників (1864-1876)), заснований і керований К. Марксом і Ф. Енгельсом і ІІ Інтернаціонал (Міжнародне об'єднання соціалістичних парій (1889 -1914)) - заснований Ф. Енгельсом.
На початку ХХ ст. в марксизмі стався розпад на дві протилежні гілки - ленінізм і соціал-демократизм 1). Очолювана В.І. Леніним фракція РСДРП, що отримала назву "більшовики", оголосила себе справжньою спадкоємицею марксизму, взявши в свій арсенал основоположні його догмати: вчення про революційний перехід від капіталізму до соціалізму, про необхідність зламу старої (буржуазією) державної машини і встановлення диктатури пролетаріату і керівної ролі у всіх перетворювальних процесах партії робітничого класу.