Вчора йду на роботу. На порозі лікарні завиває санітарка. Якби не велика кількість мату, можна подумати, що читає молитву:
-Господи, ... .спасі ... .Я йду на роботу. Собака. Назустріч біжить. Величезна. У пащі нога. Людська.
З'явився інтерес. Зупинився.
Санітарка продовжує розповідати, як їй назустріч попалася собака, що несе людську ногу.
- Ви не випивали, Степанівна? - про всяк випадок перепитав я.
- Так бійся бога, з Покрова в рот не брала. Зараз мій зять п'є.
Не було сил задуматися над сенсом відповіді. питаю:
- А собака з нашийником була?
- Начебто з нашийником. Здорова така. Говорила я, не хер їх підгодовувати. Розірвали на шматки. Людини. Точно розірвали. Морда в крові. З ноги кров капає. Кінець нам всім, господи, всіх розірвуть. Треба на пустир йти, там все. Там шукати треба.
- Слухайте, Степанівна, якщо собака з нашийником, значить домашня. Напевно з селища. Може господар в лікарні у нас лежить, вона і зустрічає. А господаря просто по частинах виписують. Ви краще сходіть на хірургію, запитаєте, чи не було вчора ампутацій.
- Ні, ви краще не ходіть. Сам піду, дізнаюся. А то ви ще знайдете господаря ноги, розповісте, як його ногу собаки по селищу тягають. І так людині важко.
Степанівна баба проста. Цілком могла розповісти.
Але санітарка виявилася не так вже й винна. Для сміття є пакети. За наказом Онищенко - різнокольорові. Чорні, міцніший, для побутових, безпечних відходів, жовті для небезпечних, а для відрізаних частин тіла - червоні. Їх треба нести в морг, а потім спалювати в печі. З економії, червоних пакетів на 200 літрів ніхто не закуповував. Для вирізаних потрухів вистачало пакетів з «Пятерочки». Більше все одно з людини внутрішньо не виріжеш. Просто немає сенсу. Але нести відрізані ноги по вулиці в продуктовому пакеті не зручно, ось і довелося запхати в чорний. Санітарка забула, що там дві ноги, і винесла на смітник.
В обід прийшов господар собаки. Вона з прогулянки принесла йому видобуток і поклала на ганок. Влаштував скандал. Ногою, загорнутої в поліетилен, жбурнув в чергового лікаря. Силами двох охоронців був викинутий на вулицю. Погрожував скаргою. Чи не напише. Охолоне, зрозуміє, що здоров'я на все життя не вистачить. Рано чи пізно до нас в лікарню потрапить. А тут подумаєш, злякався, нога на ганку валяється. До нас ось часто привозять з відірваними руками і ногами, і нічого. Звикли. Ось до виду відірваних голів, чесно, так і не звик. Але, слава богу, їх до нас давно не привозили. «Швидка» розуміє, що фантомні головні болі ми лікувати не вміємо.