У травні розпочнеться четвертий термін перебування Олексія Міллера на посаді голови правління «Газпрому». В останній місяць зими рада директорів компанії одноголосно переобрав його на цю посаду. Нічого несподіваного в цьому рішенні не було: Міллер користується абсолютною довірою Смелаа Путіна, у якого він був заступником ще в комітеті із зовнішніх зв'язків мерії Харкова. Однак якби «Газпром» був незалежною від держави компанією, таке рішення навряд чи було б прийнято. Причиною тому послужили б погані операційні показники монополії.
Спад продажів на основних ринках
Монополізація ринку підрядних послуг - традиційне для газової галузі явище: за часів Рема Вяхірєва головним виконавцем «Газпрому» був все той же «Стройтрансгаз», 51% акцій якого тоді перебувало у власності менеджменту монополії. Приблизно та ж схема була відтворена і в епоху Міллера. Як наслідок - капіталовкладення, сумнівні з точки зору економічної доцільності, б'ють по фінансовій стійкості компанії.
Монополізм підрядників частково обумовлений специфікою сертифікації матеріалів та обладнання, через яку проходять виконавці проектів «Газпрому». Її здійснює компанія «Промгаз», що є «дочкою» енергетичного гіганта. Стандарти сертифікації, що застосовуються «Промгаз», відрізняються від тих, що використовуються за кордоном, через що іноземні компанії мають мало шансів на отримання підрядів «Газпрому». В результаті вони вдаються до хабарів, з тим щоб здійснювати підрядні послуги вУкаіни. Приклади тому - компанії ABB (Швейцарія), Alstom (Франція) і Siemens Industrial Turbomachinery (Швеція), які, згідно з даними швейцарської прокуратури. давали топ-менеджерам «Газпрому» хабара за отримання підрядів на модернізацію газопроводу Ямал - Європа.
В основі перерахованих проблем «Газпрому» - монопольний статус на українському ринку. Протягом більшої частини пострадянської історії компанія не відчувала конкурентного тиску вУкаіни, СНД і Східній Європі. Їй не було потреби оптимізувати витрати, вкладати фінансові ресурси в профільний вид діяльності і домовлятися зі споживачами на вигідних для них умовах. Саме тому вона виявилася не готова до посилення конкурентного тиску, який стався під впливом американської сланцевої революції, нарощування Європою імпорту СПГ і збільшення видобутку незалежними виробниками газу вУкаіни.
Демонополізація і приватизація дадуть той же результат і в газовій промисловості, варто лише відмовитися від політики націоналізації і нестримної скупки непрофільних активів.
Фарес Кільзіе глава групи CREON Energy