Скотарство - тип господарства або господарський уклад, заснований на утриманні та розведенні домашніх тварин. Іноді до скотарства зараховують види господарства, обу-словлівающіе рухливий спосіб життя, заснований на випасі стад.
Скотарство виникло з прирученням і доместикації тварин в мезоліті - неоліті і, як правило, його генезис на ранніх етапах був тісно пов'язаний із становленням осіло-землі-дельческого господарства. Різні види тварин були одомашнені в різний час в різних регіонах: кози і вівці - в VIII-VII тисячоліттях до н. е. в Передній Азії, тури - в VII тися-челетіі до н. е. в Передній Азії і Південно-Східній Європі і, можливо, в V # 8209; IV тисячоліттях до н. е. в Сахарі, одомашнені зебу з'явилися в Південному Ірані та Белуджистані в V тисячеле-тії до н. е. і, можливо, їх доместикація тривала в Індостані в наступний період, буйвол, мабуть, був одомашнений в V # 8209; III тисячоліттях до н. е. в різних районах Південної і Південно-Східної Азії, гаур і бантенг, від яких відбулися відповідно домашній гаял (Мітхо) і балійський худоба, - в IV-III тисячоліттях до н. е. в Південно-Східній Азії, як - в II-I тисячоліттях до н. е. в Центральній Азії, кінь - в IV тисячолітті до н. е. на півдні Вистачає-ної Європи, осел - в V тисячолітті до н. е. в Передній Азії і в VI-III тисячоліттях до н. е. в Північно-Східній Африці, верблюд - до III тисячоліття до н. е. в Аравії (одногорбий дро-мадер) і в V тисячолітті до н. е. У туркменській-Іранському пограниччі (двогорбий бактріани), лами і альпака - в V # 8209; III тисячоліттях до н. е. У перуанській-болівійських Андах, північний олень - в II-I тисячоліттях до н. е. в Саяно-Алтайському регіоні.
Розведення нечисленних домашніх тварин в оседлоземледельческіх громадах в різних регіонах світу на основі пастушачого скотарства становило лише уклад в рамках господарства, орієнтованого на землеробство. Особливі господарські системи склади-валися у мисливців, що запозичили транспортних тварин у більш розвинених сусідів. Як правило, вони зберігали рухливий спосіб життя, пов'язаний з полюванням, продуктивність кото-рій при наявності таких тварин, які підсилили мобільність і ефективність господарства, воз-росла. Це - оленячі мисливці Сибіру і Північної Євразії, кінні мисливці степів Північної і Південної Америки, мисливці верхи на верблюдах Північно-Західної Африки. У всіх суспільствах, які мали тваринами, неминуче виникали такі завдання, як їх прокорм, лікування, охорона, а в більш розвинених - турбота про їх відтворенні. Догляд за до-німи тваринами здійснювався особами обох статей, хоча в різних суспільствах їх участь в цьому було різним. Найчастіше чоловіки були пастухами, а жінки дбали про живіт-них, які перебували в селищі.
У багатьох напівкочівників Азії (гірські таджики, брагуи, курди, юрюки і ін.) На льотів-ках, розташованих високо в горах, худобу залишався в основному під наглядом жінок, де-тей і людей похилого віку, які займалися доглядом за молодняком, лікували хворих тварин , кор-милі худобу на стоянках. Чоловіки з'являлися тут зрідка, щоб по черзі пасти худобу і постачати летовку провізією і паливом. В цей час головною справою для чоловіків було па-шенное землеробство на низовинах, а жінки заготовляли молочні продукти і здійснюва-лялі стрижку овець. Зате у кочівників Азії чоловіки займалися випасом худоби круглого-дичного, але і там догляд за молодняком, випас тварин біля селища, охорона худоби в нічний час і заготівля молочних продуктів припадали нерідко на частку головним чином дружин-щин. Жінки займалися також килимарство і виготовленням повсті, що грав велику роль в господарстві азіатських скотарів. В горах Південної і Центральної Європи ви-пас худоби доручали найманим пастухам, які місцями становили особливі професійні-ні або етнографічні групи (влахи в СФРЮ та ін.). Там були і фахівці-стрігалі.