Найбільш активною частиною засобів виробництва є тех-ника. Економічна теорія розглядає її як втілено-ву силу знання, засіб заміни ручної праці машинною, уде-шевленія виробленого продукту, економії витрат громад-ного праці.
Одним з принципово важливих ознак техніки є її ставлення до оброблюваного предмету. За цією ознакою вона ділиться на дві групи: енергетичні (рухові) і робо-ність (обробні предмет праці) машини.
Інший її ознака - різноманіття. Більшість машин взаи-мосвязани і доповнюють один одного, утворюючи в кінцевому підсумку сис-тему.
Система машин формується як сукупність певних ступенів.
Перший ступінь - елементарна пара взаємопов'язаний-них і взаємодіючих машин, наприклад посівної агрегат ДТ-75М + СЗ-3,6 (3) і автомобільний завантажувач насіння ЗСА-7.
Другий ступінь - технологічний комплекс машин, який призначений для виконання ряду послідовно вза-імосвязанних робіт з загальної завершальною стадією. Цей ступінь системи включає як окремі машини, так і їх елементарні пари. Для заготівлі розсипного сіна з копненіем і укладанням на зберігання в спеціальному приміщенні застосовують наступний кому-плекс машин: самохідна косарка-плющилка Е-302; машина для ворошіння скошеної маси і згрібання її у валки ГВР-6; по-вантажник-копичник ПК-1,6А; транспортний засіб ГКБ-887Б; стаціонарна установка для досушування сіна в сховище УДС-300.
Комплекс машин може призначатися як для виконання ряду взаємопов'язаних робіт при виробництві конкретного виду продукції, так і для виконання робіт загального призначення. Пере-грузочно технологія внесення добрив при основний обработ-ке ґрунту передбачає застосування наступного комплексу ма-шин: ПЕА-1,0 (самохідний навантажувач) + ЗМУ-8 (автомобільний транспортувальник-завантажувач добрив) + МВУ-5 (машина для внесення добрив) .
Третій ступінь - це система машин для механізації обробітку, збирання і подальшої доробки продукції визна-діленої культури, включає як окремі машини, так і їх елементарні пари і комплекси. Характеризуючи цю щабель, необ-ходимо відзначити, що вона формується не тільки за ознакою спе-соціалізації, а й з урахуванням грунтово-кліматичних умов. Так, технологічний комплекс машин для обробки ґрунту під зерно-ші культури в Центральному районі Нечорноземної зони отли-чає наявність важких дискових борін БДТ-7, машин з активними робочими органами, комбінованих агрегатів типів РВК, КА-3,6. У той же час комплекс машин такого ж призначення в районах вітрової ерозії грунтів включає культиватори-плоскорізи-глибокорозпушувачами типу КПГ замість відвального плуга, культиватори-плоскорізи широкозахватні КПШ-9, голчасті боро-ни та ін.
У регіонах зі значною кількістю опадів і високою вологістю грунтів необхідна техніка з підвищеною проходь-мостью; машини для обробки ґрунту, засмічених камінням, повинні мати спеціальну конструкцію з запобіжним-ми пристроями і підвищену міцність; для обробки тя-желих запливають грунтів найбільш ефективний фрезерний тип машин.
Третій ступінь все ж не володіє завершеністю. У неї не входять машини загального призначення (трактори, вантажні та транспортні засоби, машини для приготування і внесення добрив і засобів захисту рослин, основного обробітку по-чви), що застосовуються при вирощуванні різних культур. З цих технічних засобів, а також систем машин для обробітку на-бору культур, властивого того чи іншого типу підприємства, формується четверта ступінь, що представляє со-бій систему машин сільськогосподарського підприємства, під ко-торою розуміють сукупність різнорідних, але взаємно додат-няемое машин і знарядь, що забезпечують комплексну механи-зацію всіх робіт відповідно до основного і іншими взаімосвя-заннимі видами діяльності.
Система машин повинна бути раціональною, відповідати дотримуюся-щим основним вимогам:
ü відповідати біологічним і агротехнічним особеннос-тям обробітку сільськогосподарських культур, прогресивної технології та організації виробництва;
ü забезпечувати своєчасне і високоякісне виконан-ня механізованих робіт;
ü зберігати і підвищувати родючість грунтів;
ü знижувати витрати праці і коштів на одиницю виконуваних ра-бот, виробленої продукції, покращувати умови праці та підвищена-шать його продуктивність.
Крім того, слід враховувати загальні закономірності вдосконалення-шенствования техніки:
- поліпшення технічних і експлуатаційних властивостей кожної окремої машини (полегшення управління, автоматизація пере-налагоджувальних операцій, більш широке застосування контрольно-вимірювальних приладів, скорочення чисельності обслуговую-ного персоналу, підвищення продуктивності);
- універсалізація і спеціалізація енергетичних і робочих машин;
- розвиток властивостей гнучкості машин, їх комплексів і систем;
- розширення номенклатури (асортименту) системи машин;
- підвищення економічної ефективності кожної окремо взятої машини і всієї системи.
- Враховуються також сформовані цільові направлення в со-будівлі та впровадженні нових машин:
- підвищення одиничної потужності енергетичних, вантажопідйо-емності транспортних, пропускної здатності збиральних ма-шин;
- збільшення ширини захоплення причіпних і навісних робочих машин;
- створення машин, здатних працювати на підвищених скорос-тях;
- виявлення та усунення «вузьких місць» в механізації окремих і взаємопов'язаних робочих процесів;
- кількісне і якісне вдосконалення зв'язку щих ланок систем машин (розвиток підсистем машин);
- створення потокових ліній, розширення виробництва машин та установок, застосування яких дозволяє поліпшити мікроклі-мат в тваринницьких приміщеннях (опромінення тварин, регу-ліровка світлового режиму та ін.).
Розглянемо ряд конкретних прикладів прояву основних закономірностей розвитку системи машин, пов'язаних з питання-ми організації сільськогосподарського виробництва.
Універсалізація машин. Ця закономірність стосується преж-де всього трактори і групу самохідних збиральних машин, кото-які вдосконалюються в напрямі створення інтегрального типу.
Інтегральний трактор, наприклад, характеризується следующи-ми властивостями:
наявністю розгалуженої мережі валів відбору потужності, пере-дних, задніх і бічних систем для приєднання знарядь, вантажно-вої майданчики і монтажного простору для розміщення техно-логічних ємностей (резервуарів, бункерів, кузовів);
здатністю рухатися в робочому режимі вперед і назад;
можливістю установки сідельного пристрою для агрегати-вання з напівпричепом типу «тандем»;
наявністю кабинного модуля з хорошим оглядом, який мо-же встановлюватися на середині трактора, над заднім і переднім мостами.
Ці властивості дозволяють розширити функції трактора, підвищена сить його річну завантаження, поступово замінити дорогі самохід-ні спеціалізовані машини з річним завантаженням 150-300 ч, забезпечити більш високу ефективність всієї системи машин. За кордоном (США, Німеччина, Франція) ряд фірм уже випускає такі трактори, в Росії ведуться їх розробки на базі трактора ЛТЗ-155.
Прикладом інтегрального варіанту самохідних збиральних машин є створене в Білорусі енергетичне засіб «Полісся» УЕС-250 (250 к.с.) і розроблені на його основі кормо-збиральні комбайни «Полісся-700» І «Полісся-3000», які можуть виконувати роботи по заготівлі кормів, поліпшення луків і пасовищ, вирощуванню сільськогосподарських культур, запро-лення компостів, кормів, навантаженні добрив, дорожньо-комунальні та бути зайнятими, таким чином, цілий рік.
Самохідна техніка незалежно від того, спеціалізована вона або універсальна, бере на себе частину тракторних робіт, в чому проявляється взаємозв'язок розглянутих енергетичних засобів, яка впливає на формування їх складу.
У США було відмічено, що в напружений період збирання зер-нових простоює (виявляється незайнятою) частину тракторів. При-няли рішення створити причіпні зернозбиральні комбайни, ко-торие в даний час знаходяться в серійному виробництві і широко застосовуються.
Універсальні машини, знижуючи потребу в спеціалізованих-ванною техніці, все ж не можуть повністю замінити її. З практи-чеський точки зору остання менше зайнята у виробництві, але простіше за конструкцією, не вимагає підвищеної кваліфікації механізаторів, частих переналадок для виконання різних робіт, її легше включити в технологічний процес, тому вона залишається необхідною складовою частиною системи машин.
Універсалізація робочих машин поєднується з розвитком у них властивостей гнучкості. Ці властивості пов'язані з часто змінюються по-придатними і іншими умовами. Необхідно, щоб машина могла агрегатуватися з тракторами різних класів, забезпечуючи при цьому їх повне завантаження, була здатна до переналагодити-ке для виконання різних операцій, комбінування з дру-шими робітниками машинами, виконання окремих операцій са-мостійно. Машини з такими властивостями необхідні для ма-лих підприємств, селянських (фермерських) господарств.
Можливість агрегатуватися з тракторами різних клас-сов, переналагоджувати на виконання операцій за різними техно-логічним схемам, з різною кількістю виконавців втілені-ється в даний час в блочно-модульному типі машин. Напри-заходів, для посадки картоплі з міжряддями 70 см і більше з метою можливості компоновки 1, 2, 3, 4 і 5-рядних саджалок розроблений уніфікований посадковий блок-модуль, який представ-ляет собою однорядну картоплесаджалку.
Здатністю до переналадке для виконання різних опе-рацій в окремо і в різноманітній комбінації володіє гинув-кая Агромашина, яка може комплектуватися дисковими і культиваторними секціями, катками, зубовими боронами.
Розширення номенклатури (асортименту) машин. Дана зако-номерний визначається різноманіттям природних та інших ус-ловий сільського господарства. Фірма «Джон Дір» (США) виробляє колісні трактори 17 класів потужністю від 50 до 370л. с. в той час як в Росії і в країнах ближнього зарубіжжя виготовляючи-ються лише 5 класів потужністю від 60 до 270 л. с.
Розширення номенклатури самохідних машин має як пре-майна, так і недоліки. З організаційної та еко-кой точок зору перевагами володіють багатофункціонал-ні самохідні машини. До їх числа крім названих вище убо-Рочной машин інтегрального типу можна віднести самохідні машини високої прохідності зі змінними агрегатами для поза-сення добрив ЕСВМ-7 (вантажопідйомність 7 т) на базі Тракто-ра Т-150К і ЕСВМ-17 (вантажопідйомність 17 т ) на базі трактора К-701М.
Спеціалізовані самохідні машини, річна зайнятість яких до 300 ч (кормозбиральні комбайни КСК-100, ЯСК-100, косарки-плющилки Е-302, КПС-5Г і ін.), Менш ефективні в порівнянні з машинно-тракторними агрегатами, Комплектуючі-мися з причіпними машинами для виконання тих же робіт.
За оцінками фахівців, в середньому на кожному части-ному підприємстві в спеціалізованих самохідних махай-нах «заморожується» 140т металу і 3 тис. Л. с. енергетичних потужностей.
У конкретних умовах виробництва набір машин обмежений. Він може бути ще більш конкретний і обмежений, якщо система машин включатиме велику номенклатуру, давати можли-ність більш широкого вибору.
Найважливішим цільовим спрямуванням у створенні та впровадженні нових машин є підвищення їх ефективності за рахунок послабшають шення конструктивних параметрів. Дослідження показують, що потужність деяких тракторів (К-700) можна і доцільність-но довести до 500 л. с. Буде підвищена потужність гусеничних тракторів загального призначення до 150-180 к.с. просапних - до 100-150, невеликого класу тяги (0,6) - до 30 л. с.
Вантажопідйомність окремих транспортних засобів складе 20-25 т, пропускна здатність зернозбиральних комбайнів - 10 кг в 1 с. Швидкість руху машинних агрегатів можна пови-сить: на оранці земель, міжрядної культивації та збирання куку-Руза на силос до 12км в 1 ч, на сівбі зернових і зернобобових культур до 14, на косовиці рядкові жатки в валки до 16 км в 1 ч. найбільшу ширину захвату в даний час (20 м) має агрегат, що комплектується з бороною-мотикою широкозахватної БМШ-20.
Виявлення та усунення «вузьких місць» в механізації робочих про-процесів. Цей напрямок також має велике значення, особливо коли залишаються слабомеханізірованнимі другорядні рабо-ність процеси, що вимагають великих витрат живого праці. Так, в тих-технологічного процесі виробництва зерна одним з «вузьких місць» є механізація збирання незернової частини врожаю, а саме скиртування соломи. Трудомісткість цієї операції, що виконуються-мій агрегатом МТЗ-80 + ПФ-0,5, в 1,5 рази перевищує всі затра-ти праці на підбір, обмолот і транспортування зерна. Щоб ви-конати операцію за 6 днів на площі зернових, рівної 1000 га, при урожайності соломи 30 ц з 1 га, потрібно щодня 15 зазначених агрегатів і близько 40 робочих для редагування скирт. Це пікова ситуація. Щоб її вирішити, розроблений скірдоваль-ний агрегат УСА-10, який дозволяє скоротити витрати праці на цій операції майже в 10 разів, знизити потребу в тракторах МТЗ-80 в 1,5 рази.
Кількісне і якісне вдосконалення сполучних ланок систем машин (розвиток підсистем машин). Розвиток цього напрямку дозволить розширити можливості взаємодії елементарних пар машин, підвищити ефективність всієї систе-ми. Сукупність сполучних ланок включає стаціонарні та мобільні польові накопичувачі-перевантажувачі, знімні самораз-жувати контейнери, навантажувачі маніпулятори, з'єднай тільні адаптери та ін.
Навантажувачі-маніпулятори, що виготовляються фінськими фір-мами для тракторів МТЗ-80, Т-150К і К-701, швидко навішують-ся на трактор і можуть одночасно використовуватися в складі тракторно-транспортно-вантажного кошти. Наприклад, мані-пулятор для МТЗ-80 монтується трактористом без залучення допоміжних робітників протягом 1 ч. У Росії в дещо іншому варіанті на базі самохідного шасі Т-16МТ виготовляє-ся самопогрузчікі-транспортувальник СУ-Ф-04. Такі агрегати вельми ефективні в умовах невеликих виробництв, на отда-них від центральних садиб об'єктах, в селянських (фермер-ських) господарствах.
Особливу значущість в даний час набуває формиро-вання системи машин для селянських (фермерських) господарств. Система повинна відповідати розмірам господарств, утримувати гнучкі машинні агрегати, машини підвищеної універс-ності, агрегати, які могли б обслуговуватися одним викон нітелей. Всі машини повинні відрізнятися максимальної надеж-ністю і мінімальною трудомісткістю технічного обслуговува-ня.
Для селянського (фермерського) господарства можна рекомендо-вать на вибір наступні машини:
інтегральний трактор ЛТЗ-155 (м Липецьк);
навантажувач-маніпулятор Р-40, здатний працювати в складі вантажно-тракторно-транспортного агрегату з трактором МТЗ-80;
уніфікований посадковий блок-модуль на базі одноряд-ної картоплесаджалки, що володіє здатністю агрегатуватися в бажане число саджалок (м Рязань);
плуг фронтальний причіпний ПФП-2, обертає пласт землі на 180 ° (м.Москва);
самохідний зернозбиральний комбайн «САМПО Розенлев» (Фінляндія);
причіпний зернозбиральний комбайн «Інтернаціонал 1482» (США).