У ранньому дитинстві освіту спрямовується в основному особистим інтересом формиру-ющегося людини, воно відбувається спонтанно. спонтанна
складова завжди присутній в освіті, оскільки завжди є особистий інтерес і випадковості життя. Суспільство і держава, роди-ки та інші близькі люди намагаються певним чином направити освітні зусилля, що формується. Так в освітню-ном процесі з'являється організована складова.
Поява в історії системи освіти пов'язано з необхід-мостью збереження культури. У ті далекі часи членам человечес-кого співтовариства здавалося, що ритуальні дії, які вдосконалення-шают жерці, мають першорядне значення для виживання племен-ні. Як слово «культура» походить від слова «культ», так і сама культура - те, що необхідно було берегти і передавати у спадок, - виросла з культової обрядовості.
Тексти ритуалів (під текстами ми розуміємо дотепер не тільки чисто словесні послідовності, але і поєднуються з ними мімічні і пантомімічні знакові ряди) відрізнялися, як правило, громіздкістю і незрозумілістю, що породжувало цілком певний спосіб освоєння культурної традиції: на современ-ном мовою це можна назвати зубрінням. З цієї причини при відборі учнів у першу чергу цікавилися пам'яттю кандидата. Про розвиток особистості в освіті не йшлося, ніяких представле-ний в культурі, ні виражають їх понять в мові ще не було.
Інші джерела системи освіти можна угледіти в істота-вавшего в родоплеменном суспільстві спеціальної підготовки до присвячена-нию в дорослі - ініціація. Ця церемонія була обов'язковою для всіх підростаючих членів племені, і керували нею спеціальні люди. У процесі підготовки підлітки по багато разів повторювали одні й ті ж рухи, дії, слова. Для успішності закріплення тре-ніровкі супроводжувалися ударами палицею або уколами списом.
Традиція передавалася спочатку усно, а потім, після возникно-нення писемності, шляхом фіксації існуючих текстів за допомогою неживих носіїв інформації. Зародження образователь-них установ було пов'язано з необхідністю організації зустрів чи активних носіїв культури з тими, хто покликаний був її унасле-довать. Людина, яка згодом стане називатися вчителем, спочатку був просто безпосереднім діячем культури, представником тієї чи іншої її підсистеми, представником культу або вла-сти, або того й іншого разом.
Перша відома писаної історії школа з'явилася в Шумері - державі на стародавньому Близькому Сході. Вона виникла первоначаль-
але при храмі і тільки пізніше стала світським освітнім центром. Навчальними текстами служили міфи, епічні сказання, псалми, гімни, любовні пісні, похоронні плачі й т.п. Пріоб-щення до культури спочатку відбувалося на неспеціалізованому матеріалі. Пізніше шумерські вчителі почали складати спеціальні навчальні тексти з слів і виразів, об'єднаних загальним змістом: в одних фігурували назви рослин, в інших - різних жи-вих істот, по-третє - каменів і мінералів, в четвертих - назви країн, міст і селищ ; створювалися і математичні завдань-ники з відповідями і рішеннями.
Поступово склалася велика сукупність таких текстів, в їх числі були і повчання, настанови, повчання, розповіді про школь-ної життя. Мабуть, можна навіть говорити про два основні програмах - гуманітарної і природничо-наукової, висловлюючись з-тимчасовим мовою (тут, звичайно, допускається модернізація: в ті часи не було ні природних наук, ні гуманітарних дисциплін, схожих на сучасні).
У міру того, як з'являлися все нові спеціалізовані мови і тексти, виникала необхідність у різної профессио-нальної підготовці людей, які представляли в системі освіти різні галузі культури. Диференціація наук стимулювала предметність у викладанні, що з часом знайшло своє відображення в системі педагогічної освіти: зараз педагогічні ін-ститут в більшості своїй фактично копіюють університетські структури (останнім часом в тому числі і за назвою) з тією лише різницею, що на факультетах, носять назви відповідних наук, готують не вчених, а вчителів - людей, що представляють ці науки в системі освіти. У багатьох кожної науки і деяких видів мистецтва склалися навчальні предмети, що мають такі ж назви, але представляють собою сукупність неоригінальних текстів, а переказів, склепінь результатів і пояснень.
Таким чином, система освіти здавна розглядає себе посередником між особистістю і культурою; школа, вчитель, підручник
зайняті перекладом з різних сформованих в культурі суспільства мов на мови формуються індивідуальних культур. Методо-логічні основи, стиль і якість цього перекладу постійно служать предметом обговорення педагогів і широкої громадськості, що не дивно: для відтворення культури має вкрай важливе значення, в якому вигляді постає вона перед вступають в життя поколіннями.