Дивіться також
Ми в Shia.world перевели для вас шість чудових хадисів про одне з найзагадковіших і могутніх пророків давнини - Сулеймані ібн Давуд, нехай буде з ним мир і благословення Великого Аллаха, з яких ви дізнаєтеся про ту безпрецедентну влади, якій його наділив Господь, його піднесеному характері, мудрих настановах і про зворушливих і повчальних обставин його смерті.
Колись пророк Сулейман, нехай буде мир з ним, почув як горобець каже горобчик: «Чому ти одвертаєшся від мене, адже якщо я захочу, то візьму в дзьоб накидку Сулеймана і викину його в море?». Пророк запитав його, посміхнувшись: «Ти дійсно можеш зробити це?». Воробей відповів: «Ні, про пророк Аллаха, але іноді чоловік красується перед своєю дружиною і звеличує себе. Закоханого не можна засуджувати за його слова ». Тоді пророк Сулейман, нехай буде мир з ним, звернувся до горобчик: «Чому ти одвертаєшся від нього в той час, як він любить тебе?». Вона відповіла: «Про пророк Аллаха, він не закоханий, але говорить про любов. Крім мене, він любить ще одну ». І слова горобчики чіпали пророка, так, що він гірко заплакав. Після він пішов від людей на сорок днів, поклоняючись Аллаху, щоб Він звільнив його серце для любові до Нього і не дозволив любити когось, крім Нього ( «Біхар аль-Анвар», т. 14, с. 95).
Пророк Сулейман, нехай буде мир з ним, сказав: «Те, що було дано і не дано людям - у нас. Те, чого були навчені і не навчені люди - у нас. Але не знайшов я нічого, щоб було б вище страху перед Аллахом, і вище поміркованості життя в бідності і в багатстві, і вище поголоски слова істини в злобі і щастя, і вище плачу і благання в усіх станах »(« Ат-Даваат », с. 142).
Імам Садик, нехай буде мир з ним, сказав: «Сулейман годував своїх гостей м'ясом і білим хлібом, а свою ж сім'ю годував хлібом з пшениці, а сам їв затверділий ячмінний хліб» ( «Ілалу кулі '», с. 73).
У Імама Казима, нехай буде мир з ним, запитали: «Хіба пророкам Аллаха дозволено бути скупими?». Він сказав: «Ні». Тоді у нього запитали: «Чому ж Сулейман сказав:" Господи! Прости мене і даруй мені таку владу, яка не личить нікому після мене "? Який сенс цих слів? ». Імам відповів: «Є два види влади: влада, яка купується через завоювання, насильство і примус людей, і влада, отримана від Аллаха ... Аллах підпорядкував Сулейману вітер, ранковий шлях якого був місяць, і вечірній шлях його - місяць, і підпорядкував йому шайтанів - всяких будівельників, нирців, і навчив його мови птахів, і встановив його на землі, так, щоб люди його часу і після нього знали, що його влада не подібна влади тих правителів, які були обрані людьми (а не Аллахом) або придбали її через завоювання і насильство ». А потім він сказав: «Клянуся Аллахом, нам дано те, що було дано Сулейману, і те, що не було дано Сулейману, і те, що не було дано жодному з пророків. Аллах сказав про Сулеймана: "Це - Наш дар, і що чинить або тримай без розрахунку!" (38:39). А про Мухаммада Він сказав: "І що дарував вам Посланник, то беріть, а що він вам заборонив, від того утримайтеся" (59: 7) »(« МААН аль-Ахбар », с. 100).
Імам Садик, нехай буде мир з ним, сказав: «Останнім пророком, який увійде в Рай, буде Сулейман ібн Давуд. Це через те, що було дано йому в цьому світі »(« Біхар аль-Анвар »).
Імам Садик, нехай буде мир з ним, сказав: «В один із днів пророк Сулейман сказав своєму оточенню:" Великий і Всемогутній Аллах дарував мені таку владу, якої не гідний ніхто, крім мене: Він був до мене вітру, людей, джинів, птахів і диких звірів, і навчив мене мови птахів, і дарували мені будь-яку річ. І при всьому тому, що дарував мені Господь, не було для мене такого легкого дня, коли я був би радий з ранку до вечора. Завтра я бажаю піднятися на дах свого палацу і оглянути звідти своє царство. То чи не дозволяйте ж завтра нікому входити до мене, щоб той не зіпсував мій день гіркими і отруйними вістями! ". Люди сказали: "Ми підкоряємося тобі". На наступний день Сулейман взяв свій посох, піднявся на найвище місце палацу і став дивитися на своє царство, спираючись на посох і радіючи. Але раптом він помітив юнака з красивим обличчям і прекрасної одягом, який прямував до нього з кутка палацу. Сулейман запитав його: "Хто дозволив тобі увійти до палацу в цей день, який я хотів провести на самоті?". І відповів йому юнак: "У цей палац дозволив мені увійти Господь цього палацу, і увійшов я з Його дозволу". Сулейман відповів: "Звичайно, Господь цього палацу достойніше мене. Хто ж ти? ". Юнак відповів: "Я - ангел смерті". Сулейман запитав: "Навіщо ти прийшов?". Той відповів: "Я прийшов, щоб забрати твою душу". Сулейман сказав: "Виконуй свій обов'язок! Це - день моєї радості, а Господь мій не хотів, щоб у мене була радість в чомусь, крім зустрічі з Ним ". І ангел смерті забрав його душу, тоді як Сулейман продовжував спиратися на свій посох. І то вони осіли в такому положенні стільки, скільки побажав Господь, будучи мертвим. Люди дивилися на нього, думаючи, що він живий, а потім впали в сумніви і розійшлися про нього. Одні сказали: "Сулейман залишається в такому положенні, - не їсть, не п'є, чи не спить і не втомлюється, - тому що він - бог, якому ми повинні поклонятися". Інші сказали: "Сулейман - чаклун. Він зачарував наші очі, так що ми бачимо його вартим, що спирається на посох, тоді як насправді він в іншому місці ". Віруючі ж сказали: "Сулейман - раб Аллах і Його пророк: Аллах розпоряджається його справами як забажає". І поки вони сперечалися таким чином, Аллах відправив терміту, так що він виїв посох зсередини, і той зламався, і Сулейман впав з вершини свого палацу. І джини дякували термітів, і тому всюди, де є терміти, - присутня вода і земля. І таке слово Аллаха, свят Він і великий: "Коли ж Ми прирекли його на смерть, вказало на смерть його тільки тварина землі, яке попід'їдали посох. А коли він впав, зрозуміли джини, що якби вони знали таємне, то не опинилися б у принизливому покарання "(34:14)» ( «Уйун Ахбар ар-Реза», с. 543-546).