Велике, сяюче чистотою, тільки що відремонтовану шкільну будівлю. У дверях табличка:
155-я жіноча школа
На другий день після того, як Маруся записалася в школу, зібралася вона вранці гуляти.
- Пам'ятай, що ти тепер майже що школярка! - шепоче їй бабуся, проводжаючи її до дверей.
- Я це дуже добре пам'ятаю, - шепоче Маруся у відповідь.
- Чи не ганяйся за кішками. Серед них можуть бути скажені.
- Чи не шепочи так голосно! - просить Маруся. - Маму разбудишь після чергування.
- З Сергієм не пов'язує. Неодмінно подерёшься з ним!
- Чи не зв'яжуся. Відкривай двері, бабуся!
- А головне - не стрибай під шлангом, коли двір будуть поливати. Сьогодні вітер. Промокнеш, застудишся і в школу не потрапиш до початку занять.
Бабуся відмикає двері.
І ось Маруся вже йде по двору.
Це чистий, просторий двір з невеликим сквером посередині.
Маруся йде повз скверу.
Раптом білий пухнастий кошеня вибіг з кущів і погнався за клаптем паперу.
Маруся кинулася було до кошеняті, але зупинилася, махнула рукою - каже:
- А ну його! Ще розлючений - і в школу не пустять.
З дерев'яною палицею в руці несподівано перед нею виростає Сергій.
- Чого йдеш, як тітка? - запитує він.
- Відійди, Сергій. Не приставай. Я в школу записалася, - відповідає Маруся.
- Я теж записався, а не фасон.
- Відійди, - каже Маруся. - А то ще забирай з тобою - і в школу не пустять.
В цей час з підвалу піднімається двірник Іван Сергійович.
Не кваплячись він розгортає довгий шланг з мідним наконечником. Відразу ж з усіх кінців двору лунають крики:
- Іван Сергійович вийшов!
- Іван Сергійович поливати буде!
- Хлопці, сюди! За мною! - кричить Сергій і, забувши про Марусю, кидається до двірника.
Двірника відразу оточують помічники. Одні хлопчики допомагають насправді, інші заважають: наступають на шланг, як ніби ненароком.
- Хлопці, - просить двірник серйозно, - все літо прожили ми дружно - давайте не сваритися і восени. Відійдіть від крана. Коли жарко було, я, кого можна, окачівал. Сьогодні і не просіть: вітер, і так прохолодно. Так що не крутитеся, не заважайте.
- Ви хоч побризкати на мене, Іван Сергійович, - просить Сергій.
- Не можна! - твердо відповідає Іван Сергійович.
Він пригвинчує шланг до трубки, відкручує круглий кран. З силою вдаряє вода з мідного наконечника. Шум, вереск, крик. Всі хлопці навперебій намагаються потрапити під струмінь води, що б'є з шланга.
Все, крім Марусі.
Вона стоїть як зачарована, із заздрістю дивиться на хлопчиків.
Вони стрибають під самою струменем.
Але Іван Сергійович - майстер своєї справи. Струмінь води то піднімається високо в небо, то впирається в землю. Розкидає на всі боки фонтани бризок, а на хлопчиків не потрапляє.
Сергій зауважує Марусю і кричить:
- Маруська боїться! Маруська боїться!
- Сам ти боїшся! - сердиться дівчинка.
- Боїться! - кричить Сергій. - Боїться! Боїться! Боїться!
І Маруся не витримує.
Вона кидається під самий шланг і показує чудеса спритності і хоробрості.
Раптом натиск води падає. Іван Сергійович йде до крана, щоб з'ясувати причину аварії. Наконечник шланга лежить на асфальті. Сергій бере його. Звертає на Марусю.
Раптово шланг наповнюється водою, і струмінь обливає Марусю з ніг до голови.
Сергій сам злякався того, що накоїв. І втік без оглядки.
Маруся плететься похмуро до високої пожежній драбині. Забирається високо наверх. Сидить нахохлившись.
Бабуся зауважує її. Кричить, висунувшись з вікна:
- Маруся! Що ти там робиш?
- сохніть! - отвечает.Маруся.
І ось до вечора стала Маруся чхати, вночі кашляти, а вранці виміряли їй температуру - тридцять сім і вісім!
День проходить - Маруся хворіє. Два проходить - температура все не падає. І ось що трапилося на третій день ввечері.
Ясна осінній ранок.
Маруся і мама крокують по двору.
Сім під'їздів виходять у двір. І на який ні гляне Маруся - на перший чи, на сьомий чи, - звідусіль вибігають хлопчики і дівчатка. За маленькими ледь встигають провідники. Старші йдуть по двоє, по троє - встигли вже подружитися в школі.
Ось промайнув знайомий хлопчик. Здається, це Сергій. Але як він змінився! Він в довгих штанах. Ранець за плечима, волосся підстрижене. Він теж йде поруч з мамою.
Маруся і мама йдуть по вулиці.
Вони проходять повз репродуктора. Замовкає весела музика. Репродуктор говорить голосно:
- Вітаємо радянських школярів з початком навчального року.
- Дякуємо! - відповідає Маруся репродуктора серйозно і урочисто.
Маруся і мама входять в школу. Як тут багато народу сьогодні, як шумно! Над сходами висить великий плакат:
ПРИВІТ першокласниця
Заняття в 1-му класі закінчуються о 1 годині 15 хвилин
На годиннику - чверть на другу.
Шкільна няня натискає кнопку дзвінка.
Порожній, безмовний шкільний коридор миттю оживає. Разом відкриваються всі двері класів. З дверей вибігають дівчинки.
Тата, мами, бабусі, все очікують кінця занять в першому класі встають, дивляться на сходи.
Першокласниці крокують парами, намагаються з усіх сил йти в повному порядку.
Але ось вони побачили своїх рідних - і порушили відразу весь строгий порядок. Стільки сталося за сьогоднішній день, так багато треба розповісти своїм, що дівчатка забули, що вони в строю. Щодуху кинулися вони вниз по сходах.
- Бачила, мама? - кричить пишноволосая дівчинка. - Бачила, як ми красиво йшли? Ми і снідати так ходили.
- Мама, - кричить Вірочка, - одна дівчинка боялася, як я, а тепер Герой Радянського Союзу!