- Енді Ларкін, якщо ти ведеш себе як дитина, то з тобою надійдуть як з дитиною! Ми відправимо тебе?
- Додому?
-? в дитячий садок!
- В дитячий садок?
- Так. Будеш малювати пальцем, грати в кубики і говорити поїзду «тю-тю-тю-тю».
- Але я не був в дитячому саду з тих пір, як? був в дитячому саду.
- Може на цей раз ти чогось навчишся. Все, Ларкін, пора в садок, дитинко!
- Чому ти не можеш бути таким же, як твоя сестра?
- Надто дорога операція!
- Перестань, тут потрібна енергія, підготовка, чарівна посмішка і ноги.
- У мене дві, а скільки треба?
- * надягаючи маску монстра і риком * Ну як?
- Схоже на мою тітку Ширлі.
- * розглядаючи маску * Бідна тітка Ширлі.
- Ні, бідний дядько Альберт.
Якщо ви потрапили в вентиляційну трубу - утримайтеся від спокуси відкрутити пару болтів.
Який бовдур! Вірить усьому, що ми говоримо, посміхається до вух і жадає популярності. Ідеальний політик!
- Іди сюди, Ватсон.
- Взагалі-то я Дені.
- Неважливо. У мене геніальний план.
- Ви нарешті дізналися, як побороти гравітацію?
- Ні, я просто тримаю малюнок догори ногами.
- Небеса ніколи не брешуть.
- Звичайно. Вони тільки сміються.
- Не хвилюйся, синку. Ми з мамою тобі віримо. А навіть якщо б і не вірили, все одно б не сказали.
- Дякую тато.