Великий Енциклопедичний словник - "ІЗОЛЯТОР"
ІЗОЛЯТОР (від франц. Isoler - роз'єднувати), 1) речовина з дуже великим питомим електричним опором (діелектрик). 2) Пристрій, що запобігає утворенню електричного контакту і в багатьох випадках забезпечує також механічну зв'язок між частинами електрообладнання, що знаходяться під різними електричними потенціалами; виготовляють з діелектриків у вигляді дисків, циліндрів і т. п. 3) У радіотехніці ізоляторами називають відрізок короткозамкненою 2-провідний або коаксіальної лінії, яка має на даній частоті великим електричним опором.
Сучасний тлумачний словник української мови Т.Ф.Ефремовой - "ІЗОЛЯТОР"
ізолятор [ізолятор] 1. м. 1) Речовина, що не проводить електричний струм; діелектрик. 2) Виріб (зазвичай з порцеляни або скла), призначене для ізоляції і кріплення електричних проводів і інших провідників струму на опорах ліній електропередачі, в машинах, приладах, на стінах споруд. 2. м. 1) Приміщення для хворих, які потребують ізоляції. 2) розм. Спеціальне приміщення для осіб, які перебувають під слідством; слідчий
Тлумачний словник української мови Д.Н.Ушакова - "ІЗОЛЯТОР"
ізолятора, м. 1. Ізолюючий предмет, що ізолює речовину (див. ізолювати в 3 знач .; фіз. тех.). Каучук, фарфор і скло є хорошими ізоляторами. 2. Скляний або фарфоровий ролик для електрод. проводів (тех.). 3. Приміщення для заразних хворих або буйних божевільних (мед.). 4. Місце укладення позбавлених волі, в'язниця (нов. Офіц.). Ізолятор спеціального призначення.