Наша країна стоїть на порозі вступу до Світової організації торгівлі, але навіть експертне співтовариство так і не визначилося, чи треба нам взагалі в неї вступати і чи піде це на користь вітчизняній економіці і простому споживачеві
За останньою інформацією, з імовірністю в 99 відсотків СОТ відкриє нам свої обійми вже в нинішньому році, можливо навіть влітку. Після торішньої принципової домовленості з цього приводу, якої досягли Дмитро Медведєв і Барак Обама, коліщатка бюрократичних механізмів закрутилися з небувалою досі швидкістю. І Грузія (при всій повазі до її суверенітету) - гравець не того масштабу, щоб якось цю машину загальмувати.
Але, не дивлячись на те що переговори по СОТ йдуть вже 17 років, мало хто в Росії знає: а на яких умовах ми туди вступаємо? Як зміняться правила гри після того, як настане ера СОТ?
Зникне митниця? Наші бізнесмени зможуть відкривати свої магазини і намети в Стокгольмі і Парижі? Через зниження мита подешевшають айфони? Або нам буде не до айфонів, тому що до світового рівня підвищаться ціни на газ, електроенергію і бензин? Чекати нам припливу інвестицій або масових банкрутств?
Лічені місяці залишилися до вступу в цей «шлюб», а ми як наречена перед весіллям, яка ворожить, чи чекає її щасливе життя або побої з докорами. Але куди ж подітися: все одружуються - і нам треба, все вступають - а ми чим гірші?
Це не жарт і не перебільшення. Обґрунтованих прогнозів наслідків членства в СОТ не дають ні представник РФ в Євросоюзі Володимир Чижов, ні перший заступник голови голови уряду Ігор Шувалов, ні міністр економічного розвитку Ельвіра Набіулліна, ні її колега з Мінсільгоспу Олена Скринник, ні беззмінний російський представник на переговорах по СОТ Максим Медведков, ні навіть директор інформаційного бюро з приєднання Росії до СОТ Олексій Портанський. Загальних міркувань (мовляв, будуть і плюси, і мінуси, але плюси в результаті переважать) - хоч греблю гати. А ось розрахунків, що подорожчає, що подешевшає, які галузі можуть розоритися, а які - піднімуться, немає. А що є?
По-перше, є приклад інших країн. У СОТ входить 172 країни, і жодна з них поки не померла. Більш того, жодна з них не збирається залишати цю організацію. По-друге, є свідчення однієї конкретної і дуже близькою нам країни, яка вже вступила в СОТ, - України.
Але, на жаль, її недовгий досвід нічим нам допомогти не може: майже відразу після вступу до СОТ в світі вибухнула криза, курс гривні катастрофічно впав, що вдвічі скоротило імпорт. Але навіть в цих умовах Україна почала ввозити з-за кордону то, що перш сама експортувала, - зерно, цукор. Скоро дійде справа і до імпортного сала - за правилами СОТ реалізація, в тому числі на ринках, туш тварин, забитих в домашніх умовах, заборонена, а на Україні 75 відсотків свинини виробляється саме в особистих господарствах громадян. Однак, незважаючи на всі витрати, Україна не тільки не збирається виходити з СОТ, але навіть взяла курс на інтеграцію в європейський економічний простір, де порядки ще жорсткіше.
Власне, крім цих двох безперечних фактів (перше: майже всі в СОТ, друге: Україна від цього не вмерла), іншої конкретики немає. Хіба що обережні чиновники дають двозначний прогноз: мовляв, якийсь час після вступу всім буде гірше, зате потім усім стане краще. Це дуже нагадує універсальні прогнози наших метеорологів: завтра буде сонячно, але можливий дощ, а часом - вітер. Словом, кожному, хто має відношення до виробництва, доведеться готуватися до вступу в СОТ самостійно і частково навмання.
«Добре стане лише олігархам»
Олексій Третьяков, голова Асоціації малого і середнього бізнесу в сфері споживчого ринку:
- Як відомо, економіка європейського типу може виживати тільки в умовах постійного зростання збуту продукції, тому вже зараз загальпланетарні виробничі потужності розвинені настільки, що в змозі зробити в 100 разів більше товарів і послуг, ніж об'єктивно треба для людства. Як наслідок - жорстка конкуренція. І головний аргумент для перемоги в цій боротьбі - корінна модернізація від технологічної та управлінської до системи продажів. Тому для країн з високим рівнем реальної і чесної конкуренції (таких як, наприклад, країни «старої Європи») вступ до СОТ - благо, адже це не тільки шанс завоювати нові ринки збуту, а й висока гарантія зберегти свої. До того ж черговий стимул для посилення модернізаційних процесів. Однак благо чи це для нас?
Надзвичайно високий рівень адміністративної ренти (попросту - корупційних виплат) робить значний обсяг російської продукції заздалегідь неконкурентоспроможним (відомо, наприклад, що в чеку громадського харчування половина вартості - та сама адміністративна рента), а на модернізацію грошей в общем-то і не залишається. З іншого боку, а чи потрібна модернізація взагалі в умовах, коли справжньої конкуренції практично немає, коли її давно і повсюдно замінив горезвісний адміністративний ресурс, коли на ринку виживає не сильний, не той, хто зміг зробити краще і дешевше, а той, хто зміг ефективно «домовитися» з чиновником?
Перший висновок парадоксальний, але очевидний: в нинішніх російських умовах корінна модернізація неможлива, бо економічно безглузда, тому як, крім головного болю і фінансових витрат, нічого не дає.
Отже, другий висновок - переважна більшість російських підприємств (особливо це відноситься до малого бізнесу) в силу своєї неконкурентоспроможності шансів вийти на світові ринки майже не має, а ось втратити свої може запросто. Хто ж в такому випадку в Росії виграє від вступу до СОТ? Тільки великі сировинні експортно-орієнтовані компанії (як відомо, в структурі російського експорту 70 відсотків складають газо- і нафтопродукти, 15 відсотків - метали первинної обробки і 10 відсотків - ліс), а також стратегічні інвестори, для яких західні ринки поки відкривають дуже неохоче.
А розрахунок на те, що звільнені від мит імпортні споживчі товари подешевшають, - від лукавого. В умовах торгової монополії (а вона за фактом мережами вже встановлена) ціни визначаються виключно купівельною спроможністю населення, і, отже, всі вигоди отримають тільки власники торгових мереж. А решта - тільки втрати, адже бюджет від скасування мит недорахується мінімум 25 мільярдів доларів на рік. Так чи варто заради надприбутків кількох, скажімо прямо, олігархів піддавати ризику руйнування всю російську економіку? Адже неминуче будуть знищені і залишки сільського господарства, і вже і так напівживий малий бізнес, та й середнім підприємствам мало не здасться.
«Важко буде тим, хто працює на внутрішній ринок»
Віктор Іванов, гендиректор виконавчої дирекції, перший віце-президент Санкт-Петербурзького союзу промисловців і підприємців:
- Знаючи думки директорів, можу сказати, що багато хто з них побоюються наслідків вступу до СОТ. Йдеться про тих, хто працює на внутрішній ринок. В особливо скрутному становищі може опинитися легка промисловість. Швидше за все, виростуть тарифи на енергоресурси. І це при тому, що навіть при нинішніх цінах частина нашої продукції неконкурентоспроможна. Важко передбачити долю банків, адже Росія поки що не фінансова центр світу. Ну а що стосується тих, хто працює на експорт, то вони, можна сказати, і так вже в СОТ.
«Треба випити це гіркі ліки - і вигоду отримають всі»
Павло Усанов, доцент філії НДУ - Вищої школи економіки в Санкт-Петербурзі:
- Перебувати поза організації, на частку учасників якої припадає 97 відсотків світової торгівлі, стало вже просто непристойно. При цьому на переговорах російській делегації вдалося домогтися таких умов приєднання, при яких в середньостроковій перспективі можна очікувати підвищення конкурентоспроможності та якості вітчизняної продукції - за рахунок збільшення потоку послуг та інвестицій на російський ринок.
Головне, чого вдалося досягти, - це поліпшення умов для доступу російської продукції на іноземні ринки. На додаток до цього - доступ до міжнародного механізму вирішення торгових суперечок. Ще один виграш - у створенні більш сприятливих умов для інвестицій як іноземних в РФ, так і російських в закордонні активи. Плюс до того Росія отримує право брати участь у виробленні правил міжнародної торгівлі з урахуванням національних інтересів. У перспективі в країні будуть створені більш здорові умови для розвитку бізнесу, незважаючи на скепсис лобістів галузевих інтересів.
Однак вигоди отримає не тільки бізнес, а й прості споживачі. При оптимальному розвитку подій приєднання до СОТ обіцяє зниження цін і більш широкий вибір товарів, що має статися через зниження торгових бар'єрів. І дешевшати повинні не тільки імпортні товари, а й вітчизняна продукція, виготовлена з іноземних компонентів. Адже високі імпортні тарифи можуть призвести не стільки до захисту вітчизняного виробника, скільки до зростання цін на неконкурентноспроможну продукцію. Зниження ж торгових бар'єрів веде до зростання торгівлі, а отже, до зростання приватних доходів і доходів держави.
А ще відбудеться різке обмеження дій різних лобістських груп в розподілі квот на експорт або імпорт. Система вільної торгівлі, таким чином, сприяє боротьбі з корупцією.
Звичайно, існує і зворотний бік зазначених благ. Це перш за все загроза банкрутства неконкурентоспроможних підприємств. Але, мабуть, необхідно прийти до розуміння того, що ми можемо робити краще за всіх у світі, а від чого слід відмовитися. Інакше хто буде оплачувати неефективне виробництво? Чи готовий пересічний споживач переплачувати за продукцію АвтоВАЗу просто заради того, щоб підтримати галузь з великим числом працюючих?
Ще одна очевидна незручність виникне з посиленням відповідальності в галузі використання інтелектуальної власності: продукт, в ціні якого значна частка знань, інтелекту, повинен коштувати дорожче. Але це є додатковим стимулом для розвитку вітчизняної інноваційної економіки.
Так, в перші роки після вступу до СОТ складності можуть виникнути досить швидко. З вигодами же можна буде визначитися років через п'ять. Ця обставина і викликає насторожене ставлення. Але якщо ми думаємо про те, в якій державі житимуть наші діти, і якщо ми хочемо бачити країну динамічною і сучасної, то прийшов час пити це гіркі ліки.
«Втратять тільки неефективні компанії»
Олександр Кайсарів, декан факультету менеджменту НДУ - Вищої школи економіки в Санкт-Петербурзі:
- Росія вже понад півтора десятка років намагається вступити до Світової організації торгівлі. За цей час багато конкурентів російських виробників за рахунок вступу в СОТ в країнах, що розвиваються змогли забезпечити собі більш комфортні умови на міжнародних ринках. Перш за все мова йде про Китай, який став активним учасником СОТ і постійно відстоює інтереси своїх виробників на світових ринках, проводячи антидемпінгові розслідування. Зі вступом до СОТ ми затягнули, але не можна виключити, що ця відстрочка і непоступливість Росії дозволять їй виторгувати більше особливих умов і переваг.
Так чи інакше, СОТ дозволить нам грати на рівних в міжнародній торгівлі, особливо в торгівлі металами. Тут ми поки не можемо, як Китай, відстоювати інтереси своїх експортерів і вимагати компенсацій за порушення принципів вільної торгівлі, які допускають наші партнери, в тому числі США.
Варто також зауважити, що говорити про відмову від вступу в СОТ безглуздо ще й тому, що ми вже виконуємо багато вимог цієї організації. Так що ми можемо лише виграти від завершення переговорів.
Вступ до СОТ - один з небагатьох проектів включення Росії в процес глобалізації. Завершення цього процесу стане імпульсом до підвищення конкурентоспроможності російської промисловості і до повноцінної участі в міжнародному поділі праці. Витрати ж від вступу в СОТ в кінцевому підсумку будуть складатися лише у втраті неефективних підприємств, які не в змозі задовольнити попит споживачів. Це схоже на демонополізацію який-небудь галузі: в результаті виграють усі, а програє лише монополіст, не здатний запропонувати конкурентоспроможний продукт.
Суперечка оптиміста і песиміста
Резюмувати все за і проти можна в формі діалогу між оптимістом і песимістом.
Оптиміст: - Після вступу до СОТ знизяться ціни на більшість товарів - імпортні будуть дешевше за рахунок зниження мит, на вітчизняні ціни знизить конкуренція.
Песиміст: - Нічого подібного. Наша торгівля ніколи не знизить ціни, скільки б не коштував товар. Насправді все, навпаки, дико подорожчає - нас змусять підняти до європейського рівня ціни на бензин, газ, вантажні перевезення. Підскочать і всі комунальні тарифи - інфляція буде як в дев'яності.
Оптиміст: - Нісенітниця. Нас очікує приплив інвестицій і збільшення числа робочих місць.
Песиміст: - Хто хотів інвестувати, той уже зробив це. А ось масові банкрутства, особливо в аграрному секторі, і безробіття нам гарантовані.
Оптиміст: - Та наше село завалить Європу своїм дешевим зерном!
Песиміст: - Зерно у нас, може, і куплять, а от іншим аграріям - каюк. У Європі та США рівень держпідтримки сільського господарства в десять разів вище, ніж у нас, - вони знайшли хитрі юридичні лазівки для обґрунтування дотацій. А від нас вимагають знизити рівень підтримки в два рази.
Оптиміст: - Наші експортери будуть позбавлені від дискримінаційних обмежень, зможуть виходити зі своїми товарами на всі ринки.
Песиміст: - сировинники і нинішня дискримінація не заважає заробляти мільярди. Ну, підвищать вони свої доходи ще відсотків на десять, а тим, хто працює на внутрішній ринок, як жити? Їх задавлять дешевим імпортом. А на допомогу з безробіття навіть дешевки багато не купиш.
Оптиміст: - У будь-якому випадку простіше і зрозуміліше стане наше економічне законодавство, знизяться адміністративні бар'єри!
Песиміст: - Та СОТ немає діла до нашого законодавства! Всіх цікавить тільки можливість вільної поставки на наш ринок своїх товарів і вивезення з мінімальними митами сировини, того ж круглого лісу.
Оптиміст: - Але інші країни давно вже в СОТ - і нічого, не скаржаться.
Песиміст: - А Греція з Португалією та Ірландією так просто щасливі. Тільки чомусь весь час страйкують і б'ють вітрини ...
Оптиміст: - Так що ж - взагалі не вступати в СОТ?
Песиміст: - Вступати. Але тільки виторгувавши собі право відступати від будь-яких вимог СОТ, якщо вони нам не вигідні. СОТ - це великий клуб, в якому потрібно дотримуватися правил пристойності, але в рамках цих пристойності кожен робить те, що може собі дозволити.
Оптиміст: - Слухай, чому ти такий песиміст?
Песиміст: - Тому що я пам'ятаю, як нам обіцяли швидке процвітання від ринкових реформ, а насправді десять років мучилися. З СОТ буде те ж саме.
Оптиміст: - Думаю, погано буде всього рік-два. Так що вступаємо!
Песиміст: - А куди ж подінешся ?!