Якщо ви їдете в Латвію вперше, а вас лякають розповідями про погане ставлення жителів цієї країни до тих, хто говорить по-російськи, знайте: все не так погано.
По-перше, для третини населення Латвії російська - рідна мова. По-друге, більшість латишів російський ще не забули - плоди «окупації». По-третє, туризм - найважливіша галузь економіки країни, ви клієнт, на вас можна заробити, тому вам будуть раді (нехай навіть чисто зовні - яка різниця?).
Але проблеми в цій сфері все ж є. Найчастіше вони виникають в тому випадку, якщо ви стикаєтеся з людиною, який принципово не хоче говорити по-російськи. Тут треба розуміти, що людина ця не зобов'язаний це робити, він знаходиться в своїй країні і має право вирішувати, якою мовою йому розмовляти. Якщо є можливість, зверніться до іншого місцевого жителя, якщо немає - спробуйте перейти на мову міжнаціонального спілкування - англійська. Правда, треба відзначити, що переважна більшість таких ситуацій створюють латиші старшого віку, які, не бажаючи говорити по-російськи, не можуть спілкуватися і по-англійськи. Тут є нюанс: не виключено, що вас приймають за місцевого російськомовного жітеля- «негромадянина», який не тільки не намагається вчити латиську, але ще і хизується цим. Ну що ж, ненав'язливо дайте зрозуміти, що насправді ви турист, а якщо і це не допоможе, нічого не поробиш - домовляйтеся жестами, дійте так, як діяли б в європейській країні, яка не входила ні в Радянський Союз, ні в сферу його впливу. З молодими латишами легше - перехід на англійську зазвичай рятує, ну і потім, вони в 99% випадків не зі зла з вами по-російськи не говорять, а просто тому, що дійсно його не знають (в сучасних латвійських школах, на відміну від радянських , ця мова - факультатив).
Пам'ятайте головне: в будь-якій ситуації зберігайте гідність і доброзичливість. І ось вам два чарівних латиських слова, що руйнують бар'єри: палдіес (Paldies) і Лудза (Ludzu) - спасибі і будь ласка.