Синя далечінь нескінченна
Хмари на сонці надів
Вітер, бродяга безтурботний
Вічний небесний шибеник
І перетворився, іскрить
У суміші з росою і водою
Ставши невагомою, блискучою
Веселкою - світла дугою
А сама зігнула стан пружний
І полоще коси, не поспішаючи,
Осторонь зелені подруги
Шепочуть їй: Ну, як ти хороша!
Вітерець, розпатланий гульвіса,
Припустив за хмарою навздогін,
А на синь річки, на зелень лісу
З неба бризкає сонячний лимон.
Я закинув вудку у твані,
Ніколи стежити за поплавком,
А дивлюся на виводок качиний,
Що за мамою простує гуськом.
Он і хмара дійною коровою
Важко бреде з сирих лугів.
Негоду чуючи, джміль тигровий
З лопуха злетів і зник!
Ось і я укладаю снасті,
Чи не піймав сьогодні ні хвоста.
Цей день пригадується в негоду
І зігріє душу краса.
Висловіть Вашу думку: