Тепер більш детально про державні установи, що функціонують поза сферою державної служби.
Для виконання робіт, надання послуг з метою здійснення передбачених законодавством Російської Федерації повноважень органів державної влади, повноважень органів місцевого самоврядування в сфері охорони здоров'я існують автономні і бюджетні установи. Вони створюються публічно-правовою освітою (суб'єктом Російської Федерації, муніципальним освітою) для виконання державних (муніципальних) робіт, надання державних (муніципальних) послуг і не має права виконувати державні (муніципальні) функції, за винятком випадків, прямо встановлених федеральними законами. Для виконання державних (муніципальних) функцій може створюватися тільки казенне установа, за винятком випадків, прямо встановлених федеральними законами <7>. Ці випадки Законом "Про основи охорони здоров'я громадян у Російській Федерації" не встановлені. Таким чином, заборона створювати для виконання державних (муніципальних) функцій, крім казенних, автономні і бюджетні державні установи повністю підтверджує висновок про те, що два останніх віднесено до сфери державної служби. Отже, там немає державних службовців, яких можна було б визнати посадовими особами та суб'єктами отримання хабара. Звісно ж, що це відноситься до всіх працівників державних медичних автономних і бюджетних установ, включаючи головних лікарів, а також їх заступників. У штатному розкладі державних установ, не віднесених законодавцем до сфери державної служби, якими не виконуються державні функції, ніяких державних службовців бути не може. Замість посадових там можуть працювати тільки особи, які виконують управлінські функції, а це вже не суб'єкти отримання хабара.
--------------------------------
<7> Пункт 6 Методичних рекомендацій. (Див. Виноску 4).
Законодавець, формуючи норми кримінального закону про відповідальність за одержання хабара, а також правозастосовна практика не врахували суттєва зміна правового статусу лікарів з радянських часів. Тоді всі лікарі були державними службовцями в державних установах, містилися виключно за рахунок відповідного бюджету <8>. В даний час на підставі статті 29 Закону "Про основи охорони здоров'я громадян у Російській Федерації" поряд з державними медичними організаціями існує приватна система охорони здоров'я. Крім того, не всі державні установи, про що вже сказано, віднесені законодавцем до сфери державної служби. У радянський період такого не було.
--------------------------------
<8> Відповідно до статті 9 Закону СРСР від 19.12.1969 N 4589-VII "Про затвердження Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про охорону здоров'я" (разом з Основами законодавства) (з наступними змінами), установи охорони здоров'я перебували у віданні Міністерства охорони здоров'я СРСР, міністерств охорони здоров'я союзних і автономних республік і органів охорони здоров'я виконавчих комітетів відповідних місцевих Рад народних депутатів. Інші міністерства, державні комітети, відомства і організації могли мати у своєму віданні установи охорони здоров'я лише з дозволу Ради Міністрів СРСР і були зобов'язані управляти ними відповідно до законодавства Союзу РСР і союзних республік про охорону здоров'я (ст. 24 ЦК України).
Якщо ви не знайшли на цій сторінці потрібної вам інформації, спробуйте скористатися пошуком по сайту: