У кам'яному ритмі б'ється мовчки
б'ється воно від втоми гіркою
Серце з каменю в твердій душі
Б'ється воно в своєму ритмі сумному
Ритмів ударів нечутно зовсім
Так тому вже серце застигло
І затвердіє скоро душа
Бьyoтсявот так вже довгий час
Б'ється воно ледве ледве дихаючи
І розуміє що скоро погібет
У почуттях: образи, печалі і брехні
Раніше воно билося яскраво і чисто
світлом любові осяваючи всіх нас
Але змінилося все в мить небувалий
Світло осяяний став темрявою нічний
Серце любові згасати починає
І згасає той світленький промінь
Серце любові перетворюючись в Булдижнік
Спопеляючи тоткамений спеку
В мить той тоді вже все змінилося
Серце любові перетворилося в печаль
І з'явилися порізи образи
І затверділи образу зберігаючи
Серце з тих пір вже щільно закрита
Сільльной і міцної з каменю душею
Непроникаючі Нєсвєт ніулибка
А мешкає там смуток і печаль
Каменем закрилося від всіх випробувань
Воно боїться повтору долі
Серце знову затвердіти несумеет
І розіб'ється від брехливості всій
Камінь побити можна тільки лиш почуттям
Почуттям турботи, посмішки. тепла
Якщо ось ці всі почуття правдиві
В мить все зникне весь камінь і тьма
Доторкнуться треба до душі з каменю
Лиш щире, світле і чистою рукою
І тут тоді цей камінь грубий
Зруйнується в мить випромінюючи лиш світло
У звичайному тоді ритмі серце заб'ється
І осяваючи всіх світлом лбві
І зацвіте все квітами надії
Квітами ЛЮВІ, чистоти і тепла
І тут на останок хочу я промовити
Любов-це світло в нашому темному побуті
Люби ти всіх тих хто тобі дуже дорогий
І колись ти улюбленим нелгі
Запис написав (а) Никуленко Сергій Валерійович