Санація порожнини рота. Система активної лікувально-профілактичної стоматологічної допомоги населенню з метою лікування захворювань органів порожнини рота і запобігання ускладнень. Санація порожнини рота є переважно заходом вторинної профілактики, так як мета її - лікування виявлених захворювань для запобігання ускладнень. В цьому плані санацію слід розглядати як найважливіший захід по оздоровленню органів порожнини рота.
Санація вважається активної лікувальної заходом, так як стоматолог повинен сам виявити які потребують лікування пацієнтів і лікувати їх. Найбільш ефективна і необхідна санація ротової порожнини в організованих колективах, особливо в дитячих. Які потребують санації виявляють при профілактичних оглядах двічі на рік відповідно до наказу МОЗ СРСР № 386 (1961). В СРСР були розроблені ефективні методи санаційної роботи.
Санацію порожнини рота в організованих колективах можна розглядати як одну з форм стоматологічної диспансеризації. Т.Ф. Виноградова рекомендувала проводити її дітям з частотою, що відповідає активності стоматологічних захворювань, яка визначається лікарем за клінічними ознаками. Ця пропозиція дозволило різко збільшити ефективність санації, скоротити час її проведення, зменшити число ускладнень. Зазначена пропозиція широко впроваджено в практику. Недоліком санації порожнини рота є відсутність профілактичної спрямованості роботи стоматолога при даному заході. Санація порожнини рота відіграє важливу роль в оздоровленні населення і може знизити стоматологічну захворюваність.
Санітарно-освітня робота в стоматології. Система державних, медичних та виховних заходів по освіті і навчанню населення навичкам здорового способу життя, основам медичних і гігієнічних знань методами агітації та навчання. Метою санітарно-освітньої роботи є гігієнічне виховання населення та прищеплення йому санітарної культури на основі придбання корисних навичок і звичок здорового способу життя і переконаності в необхідності їх дотримання. Санітарно-освітня робота ведеться за допомогою агітації і навчання.
Розрізняють три основних напрямки:
1) поширення відомостей про здоровий спосіб життя, шляхи і методи збереження здоров'я, профілактики захворювань;
2) пропаганду дотримання правил і методів здорового способу життя і профілактики шляхом виховання та переконання;
3) гігієнічне навчання і виховання.
Санітарно-освітня робота може бути активною і пасивною.
До активних форм відносяться бесіди, виступи, лекції, доповіді, тобто безпосереднє спілкування медичних працівників з населенням.
Пасивні форми - це видання науково-популярної літератури, статей, листівок, пам'яток, плакатів, санітарних бюлетенів, проведення виставок, показ кінофільмів та ін. Активні і пасивні форми тісно пов'язані один з одним.
Перевагами активних форм роботи є безпосередній взаємозв'язок і взаємодія агітаторів і населення, що забезпечують найбільший ефект впливу на аудиторію. У свою чергу пасивні форми роботи не вимагають присутності медичного працівника, впливають тривалий час на необмежену аудиторію.
Недоліком же слід визнати відсутність зворотного зв'язку між агітаторами і слухачами. Однак підвищення якості роботи дозволяє підсилити ефект пасивних методів санітарної освіти. За широтою впливу на аудиторію санітарно-просвітня робота може бути масовою, колективної, індивідуальної. Масова санітарно-просвітня робота полягає у виданні книг, плакатів, листівок, заміток в газетах, випуск кінофільмів, виступах по телебаченню, радіо, колективна - в доповідях, лекціях, виступах, бесідах, випуск санітарних бюлетенів, настінного друку та ін. Індивідуальна - в проведенні індивідуальних бесід. Слід розрізняти пропагандистську і агітаційну роботу.
Разом з тим безпосереднє спілкування з аудиторією пред'являє високі вимоги до виступаючого (вміння привернути увагу, володіння навичками вільної, емоційної і переконливої мови, здатність дохідливо підносити матеріал і ін.). Бесіда, виступ, лекція - це завжди свого роду діалог, який вимагає активної діяльності як говорить, так і слухачів.
Ефект переконання при виступі в чому залежить від того, наскільки залучений в контакт з лікарем його слухач. Кінцевою метою санітарно-освітньої роботи не є знання про предмет бесіди або виступу лікаря, а переконання і вчинки слухача в результаті придбання ним цих знань. Послідовність досягнення мети має наступний вигляд: інформація знання - переконання - навички - звички. Гігієнічне виховання і навчання в стоматології є найважливішою складовою частиною санітарно-освітньої роботи. В основі їх лежить навчання дорослих та дітей в повному обсязі навичкам гігієни порожнини рота на основі свідомого ставлення до цього заходу як однієї з важливих складових здорового способу життя.
Основними методами гігієнічного навчання є санітарна освіта, навчання і контроль (див. Гігієнічне навчання і виховання). Санітарно-освітню роботу на рівні країни, регіону, установи слід будувати на науковій основі з урахуванням рівня санітарної культури населення, їх навичок та поінформованості про гігієну порожнини рота, стоматологічних захворюваннях, шляхи їх профілактики. Відомості про це можуть бути отримані при опитуванні, анкетуванні, спостереженні.