Сальних залоз (glandulae sebaceae) - залози шкіри, секрет яких брало служить жирової мастилом для волосся і поверхні шкіри.
С. ж. є тільки в шкірі ссавців. У птахів, амфібій і інших тварин залози шкіри лише нагадують С. ж. яка є такими по суті. Будучи принципово подібними по гістол. будовою, С. ж. можуть мати істотні відмінності в розмірах, локалізації та складності будови не тільки у різних видів тварин, але і в різних ділянках шкіри окремої особини.
ембріологія
Щодо термінів освіти С. ж. думки суперечливі. Так, за даними І. І. Підвисоцького (1971), їх утворення відбувається як в ранньому післяпологовому періоді, так і в періоді статевого дозрівання. Згідно з іншими даними, закладка С. ж. у людини відбувається на 3-6 міс. ембріонального розвитку у верхній третині зовнішньої кореневої піхви волоса у вигляді колбообразной скупчення епітеліальних клітин, вростають в навколишнє дерму. З розширеної частини цього скупчення клітин формується секреторний відділ, з тяжа, що з'єднується з зовнішнім кореневим піхвою, - вивідний проток, з навколишньої сполучної тканини - капсула С. ж. Новоутворена таким чином проста заліза, розростаючись, перетворюється в розгалужену, а іноді і складну, часточкову.
топографія
С. ж. розташовані практично по всій шкірі за винятком шкіри долонь і підошов і в переважній більшості пов'язані з фолікулами волосся (сальна залоза волоса - gl. sebaceae pili). Найбільш насичена великими С. ж. шкіра волосистої частини голови, щік і підборіддя (400- 900 залоз на 1 см2). С. ж. розташовані в ділянках шкіри, позбавлених волосся (губи, кут рота, головка статевого члена, внутрішній листок крайньої плоті, клітор, малі статеві губи, соски і околососковие гуртки молочних залоз), отримали назву вільних, або окремих, С. ж. (Gll. Sebaceae separatae).
Анатомія, гістологія та вікові зміни
Мікропрепарат шкіри з розташованими в ній сальної залозою і фолликулом волоса: 1 - фолікул волосся; 2 - вивідний протока сальної залози; 3 - мішечок сальної залози, наповнений секретом з розпалися секреторних клітин; 4 - паростковий шар клітин сальної залози; 5 - м'яз-подниматель волоса; забарвлення гематоксилін-еозином; х 80.
Сформована проста С. ж. (Рис.) Складається з вивідного протоку (ductus gl. Sebaceae), покритого зсередини багатошаровим плоским НЕ-ороговевающим епітелієм, і кінцевий секреторною частини - мішечка (sacculus gl. Sebaceae), оточеного зовні тонкою сполучнотканинною капсулою. По периферії мішечка (під капсулою) розташований суцільний шар недиференційованих клітин, що лежать на базальній мембрані і володіють високою мітотичної активністю, так зв. паростковий шар клітин С. ж. Ці клітини багаті РНК і мають слаборозвинені ендоплазматичну мережу і комплекс Гольджи. Ближче до центру мішечка поміщаються більші секреторні клітини з розвиненим комплексом Гольджі і незерністие ендоплазматичної мережею, що містять окремі невеликі жирові вакуолі. Чим ближче клітини розташовані до центру, тим більше виражені в них ознаки загибелі ядра і всієї клітини, тим більший і рясніше жирові вакуолі, к-які можуть зливатися в конгломерати. У центрі мішечка знаходиться клітинний детрит, що складається з розпалися секреторних клітин, к-рий і є секретом залози.
Кровопостачання С. ж. забезпечують кровоносні судини, що живлять кореневу систему волоса (див. Волосся).
С. ж. иннервируются холінергіче-ськими і адренергическими нервовими волокнами. Закінчення холінергіче-ських нервових волокон досягають базальної мембрани, розташовуючись на її поверхні, тоді як закінчення адренергічних нервових волокон прободают базальнумембрану, проникають в паренхіму і оточують секреторні клітини. Є також видові і топографічні відмінності в характері холінергічної іннервації С. ж.
Протягом життя С. ж. піддаються значній перебудові. До моменту народження вони досить розвинені і функціонують інтенсивно. Протягом першого року життя переважає зростання залоз на фоні зниженої секреції, в подальшому відбувається часткова їх атрофія, особливо в шкірі гомілок і спини. Для періоду статевого дозрівання характерно посилення зростання і підвищення функції С. ж. У літніх людей спостерігається інволюція С. ж. що виявляється у спрощенні їх будови, зменшенні розмірів, розростанні сполучної тканини і зниженні метаболічної і функціональної активності секреторних клітин. Частина С. ж. з віком може зникнути повністю. Ступінь атрофії С. ж. в різних областях тіла різна, напр, в шкірі волосистої частини голови вона менш виражена, ніж в інших областях.
фізіологія
С. ж. за добу виділяють ок. 20 г шкірного сала, до-рої у більшості залоз виводиться на поверхню шкіри через кореневе піхву волоса, а у вільних залоз - безпосередньо з вивідного протоку. Виділення секрету відбувається по голокрінному типу (див. Залози). Секрет С. ж. надає еластичність волоссю, пом'якшує епідерміс (у плода захищає шкіру від мацерації), регулює випаровування води і виведення з організму деяких водорозчинних продуктів обміну, перешкоджає проникненню в шкіру деяких речовин з навколишнього середовища, надає антимікробний і антигрибковий ефект.
Регуляція функції С. ж. здійснюється нейрогуморальним шляхом, в основному статевими гормонами (див.), к-які можуть викликати физиол. посилення активності С. ж. (Гіперплазію, виділення великої кількості секрету), напр, у новонароджених - впливом циркулюючих в крові прогестерону і гіпофізарних гормонів матері, у підлітків в період статевого дозрівання в результаті активації гонадотропної функції передньої долі гіпофіза, кори надниркових залоз, підвищення діяльності статевих залоз.
Патологія С. ж. включає пороки розвитку, функціональні порушення, дистрофічні зміни, запальні процеси, а також пухлини.
До пороків розвитку С. ж. відносять вроджений астеатоз (відсутність са-лоотделенія або його різке зниження в результаті недостатнього розвитку С. ж.), а також гетеротопія С. ж. в слизову оболонку рота і червону облямівку губ - хвороба Фордайса. Поява С. ж. в порожнині рота при даному захворюванні не супроводжується суб'єктивними відчуттями, вони виявляються випадково при огляді у вигляді маленьких напівпрозорих вузликів блідо-жовтого кольору на слизовій оболонці рота. Лікування при хворобі Фордайса не потрібно.
Функціональні порушення діяльності С. ж. обумовлені ураженням вегетативної, центральної або периферичної нервової системи, порушенням горхмональной регуляції, обхмена речовин і ін. Посилення активності С. ж. відзначено у хворих на епідемічний вірусний енцефаліт в результаті ураження вегетативних центрів, при психічних захворюваннях, що супроводжуються симптомами ваготонії (психози та ін.), при ураженнях передньої долі гіпофіза, кори надниркових залоз, статевих залоз, пов'язаних з посиленням їх функції, напр, при хворобі Іценко - Кушинга (див. Іценко - Кушинга хвороба), семіноме (див.) і ін. Зниження функції зазначених залоз внутрішньої секреції в результаті їх поразки призводить до зменшення функціональної активності С. ж. що відзначено, напр. при орхіектомії (див. Кастрація. посткастраційний синдром).
Поширеним Патол. станом, в основі к-якого лежить порушення секреторної функції С. ж. зі зміною хімічного складу сального секрету, є себорея (див.). При цьому себорейниє зміни шкіри нерідко призводять до формування в вивідних протоках С. ж. сально-рогових пробок - комедонов, а також атером (Стеатит) - глибоких ретенційних кіст С. ж. (Див. Епідермоїдний кіста). Множинні кісти С. ж. що виникають в результаті невоїдного дисплазії епідермісу, можуть спостерігатися при пілосебоцістоматозе (див.).
Дистрофічні зміни С. ж. можуть спостерігатися як вікові зміни (в старечому віці) або при ряді хронічних хвороб - склеродермії (див.), атрофії шкіри (див.) і ін. Проте нерідко дистрофічні зміни С. ж. пов'язані зі спадковими особливостями їх хморфологіі і функціональної активності, зокрема, витончення епітелію, що вистилає вивідні протоки С. ж. і секреторного епітелію мішечків, зниженням секреторної функції і утворенням поверхневих епідермальних кіст - міліуми (див.), напр, при дистрофічних формах бульозної епідермоліз (див. епідермоліз бульозний).
Запальні процеси в С. ж. спостерігаються часто, особливо в період статевого дозрівання на тлі себореї. Характеризуються утворенням вугрів (див.), При яких запальний процес може розвиватися як в стінках С. ж. і навколишнього її тканини (пустульозні вугри), так і поширюватися в глибокі шари шкіри (індуративний вугри) навколо С. ж. і фолікулів волосся, нерідко із захопленням підшкірної клітковини (флегмонозні вугри).
Доброякісна пухлина С. Ж. аденома сальної залози справжня - спостерігається рідко у дорослих і літніх людей у вигляді щільного округлого, частіше одиничного вузлика на обличчі або спині, є інкапсульованою органо-идной пухлиною часточкової будови. Неправильно називають аденомами типу Прінгл, Аллопо - Лередда - Дарині (див. Аденома сальних залоз) і Бальзера - Менетрие (див. Епітеліома аденоидная кістозна) невуси С. ж. (Див. Невус).
До злоякісних пухлин С. ж. відносять Базалія (див.), що відрізняється местнодеструірующім зростанням і яка є внутріепідермальних раком. Рак С. ж. - рідкісний різновид раку, що розвивається з С. ж. частіше з залоз хряща століття, так зв. мейбомієвих залоз (див. Шкіра, пухлини).
С. С. Кряжева; Ю. К. Єлецький (ан. ГИСТ. Ембрі.).